Читати книгу - "Казочки-анекдоти, Сергій Кузнєцов"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Черв'яків ми їм передамо, не хвилюйтеся. Або накопаємо нових. Не проблема. Ви б ось краще щодо економіки розпорядилися. Там все не так ясно і зрозуміло, там проблем повно. У вас учора були слушні думки на цю тему. І з оборонки теж, і з медицини.
- Навіть не знаю.
- А ось ми знаємо. За даними аналітичної служби, ви неодноразово у себе на кухні проводили конструктивні бесіди з сусідом Серьогою на тему правильного устрою країни. Це однозначно зафіксовано під час масової перевірки когнітивних здібностей населення. Отож і покажіть себе. Будьте ласкаві. Ми точно знаємо, що у вас були слушні та доречні пропозиції. Ви вже їх висловлювали, тільки не до кінця сформулювали.
- Знаєте? Звідки знаєте? Здається мені, що ви тут по всій кухні прослушку понаставляли. Навіщо це вам? Подивлюсь от, де жучки, повириваю всі.
- Не про те думаєте, Андрію Миколайовичу, зовсім не про те. Жодного прослуховування немає. Думайте про державу, про долю країни. Тепер ви можете реалізувати свої пропозиції, хоча вже й без горілки. Але за посадових повноважень. А це дає дуже широкі можливості, відкриває горизонти… Якщо ви готові, то можете почати керівництво прямо зараз. Я можу дуже швидко під'єднати вас до секретаріату. І технічний бік, повторюю, вас не повинен хвилювати, це повністю моя турбота.
- Пане раднику, я б з радістю. Але зайнятий, зрозумійте, зайнятий. Не можу. А чи не можна зробити так? Я вам свій планчик розповім, що і як робити… Усно, прямо зараз. Все, як є. Чи не запам'ятаєте? Ну, тоді накидаю на папері. Так би мовити, письмово. А ви вже там самі якось. А, як вам таке?
- Е-е, ні-ні. Вибачте, будь ласка, Андрію Миколайовичу. Так не піде. Брати участь потрібно особисто. Правило таке, це неодмінно. Тому що важлива відповідальність. Особиста відповідальність! Розумієте?
При цих його словах я відчув, що починаю конкретно потіти. Руки почали тремтіти. Боже мій, невже я так хвилююсь? Прийшла думка, що «п'ять крапель» могли б мене зараз заспокоїти.
- Андрію Миколайовичу, перестаньте так хвилюватися. У вас все добре вийде. Учора ж у вас у розмові з Серьогою все вийшло. А що ж ви сьогодні так пасуєте? Адже у вас усі можливості. Спокійніше.
- Це ж про яку таку відповідальність ви говорите? Про що мова? Я ж нічого такого ще не зробив.
- Ну, як же, як же, Андрію Миколайовичу, ви ж учора на цій самій кухні самі пропонували посадити всіх злодіїв та казнокрадів. Так. А як же? Ви ж так і казали. І ви маєте рацію, абсолютно праві. Так і треба. Жодних церемоній і напівзаходів! Але тільки якщо ви самі виявитеся за ці півдня злодієм і казнокрадом, то вам і відповідати доведеться так само.
Я відчув, що піт по моїй спині потік уже конкретним холодним струмком. Долоні стали липкими. Стоп! Ми так не домовлялися. Тут я придивився до краватки радника уважніше і помітив, що його кінчик таки просвічується наскрізь. Не добре!
Цей прозорий хлопчина мені не сподобався одразу, а тепер і поготів. Просвічується, розумієте, різними своїми частинами. Ти дивися, все він про мене знає! Сформувалося чітке відчуття, що зараз у кухню увійде величезний чорний кіт, звичайно, на задніх лапах, і почне лагодити гасовий примус. Не добре!
Я вирішив конкретно драпати, линяти, рвати кігті, змиватися. Сказав Прозорому, що йду до туалету. А сам тихенько шмигнув у коридор, без клацання прикрив вхідні двері, акуратно зачинив їх на ключ і пішов на верхній поверх до Серьоги. Дві голови краще, пораджуся. На день народження приходити було ще зарано, але що ж вдієш, якщо тут таке! Серце калатало. Потрібно відразу ж попросити Серьогу накапати для заспокоєння та обов'язково закрити кватирку. Якщо цей Прозорий уміє просочуватись через замкову щілину, то мені хана. Доведеться реально півдоби відпрацювати президентом. А я не готовий, не готовий!
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казочки-анекдоти, Сергій Кузнєцов», після закриття браузера.