Читати книгу - "Бот"

білими цівками.

— О-ла-ла! — проспівав Алан Ґрінлон. — До всіх наших злочинів відтепер додалось масове розбещення неповнолітніх.

Лаура теж посміхнулася:

— Слухайте, якщо їх не чіпати, може, вони обдрочаться до смерті?

— До смерті — не знаю… Але якщо за півгодини вони не вгомоняться, то половина точно повідриває собі піпіськи.

— Ха-ха-ха! — несподівано Лаура розсміялася, затуляючи долонями лице. — Алане, ти подумай, що було б, якби Пентагон прийняв їх на озброєння, — дівчина лопотіла швидко, мов герой якогось мультфільму; акцент став нестерпним.

— Тобто? — не зрозумів Ґрінлон.

— Уявляю замітку в «USA Today» чи «New York Times»: «Учора загін спеціального призначення по дорозі на штурм укріплень терориста Айдіда в середмісті Могадишо, Сомалі, натрапив на постер з Дженною Джеймсон. Штурм скасовано. Двох бійців урятувати не вдалося — відрив статевих органів, решта — під наглядом медиків. Лікарі оцінюють їх стан, як стабільно важкий».

— Треба було показати їм гей-порно. Ото зараз була би вистава!

Американець дореготався до гикавки. Тільки Ємельянов мовчав, отупіло, але в той же час насторожено втупившись у свій лептоп.

Врешті-решт Лаура Дюпре краєм ока помітила нові повідомлення в чаті і, ні з ким не порадившись, бравурно відписала:

► Що це? Це такий фрактал, друже! Threesome називається.

Не втерпіла і додала смайлик:

► Насолоджуйся:-Р

Навряд чи воно зрозуміло смайл, проте відповідь істоти спантеличила:

◄ НІ НЕ ЦЕ НЕ ЦЕ! РІНО

Усе б нічого, якби не оте «РІНО» вкінці. Лаура збентежилась і припинила хихотіти. Ім’я муляло очі. Психіатр схотіла щось відписати, проте руки самі по собі відсмикнулися від клавіатури. Дівчина за звичкою схвильовано провела пальцями по губах. Тимур помітив той жест.

— Що воно пише? Таке йому не до вподоби, так?

— Та ні. Тут щось інше, Тимуре. Підійди, будь ласка.

Українець відійшов від вікна і зазирнув на монітор, пробігши очима останні репліки. Поки він дивився, психоістота обізвалася знову:

◄ НЕХАЙ ВІН НЕ ЙДЕ ТУДИ РІНО РІНО!!!

— Що це означає? — занервував програміст.

Слідом підступив канадець:

— Щось негаразд, хлопці?

Боти кінчали важче й довше, але продовжували мастурбувати.

— Я не знаю, — Лаура повертіла головою, а тоді ледь не прокричала: — Де той чортів Хедхантер?!

Алан та Ральф попідскакували. Тимур зиркнув навкруг. Південноафриканця в кімнаті не було.

— Вийшов подрочити, ги-ги, — віджартувався Ґрінлон.

Навіть Ральф Доернберг захихотів. Хоча Тимур відчував, що зараз не до сміху. Лаура теж зблідла і вдруге втерла рота долонею. Щось відбувалося, і ніхто не розумів, що саме.

— Він був тут хвилину тому.

— Я знаю. А де він зараз?!

XC

Хедхантер виходив зі своєї кімнати у спальному крилі корпусу «DW», несучи в правій руці продовгуватий предмет, захований у нейлоновий чохол, а під пахвою лівої затискаючи скручену в рол ковдру. Замість повернутися до зали нарад, він подався до пожежного виходу. Поспіхом, втягнувши голову між пліч, забіг сходами нагору. Кілька разів йому ввижалося, наче хтось іде назирці, але щоразу, обертаючись, чоловік не помічав нікого.

Перед дверима, що вели на дах житлового блоку, Ріно спинився і розстебнув чохол. Всередині знаходилась снайперська гвинтівка «SSG-69[106]» з кованим стволом та прикладом з горіхового дерева. Перед вильотом до Південної Америки Хедхантера попереджали, що з собою не варто брати далекобійну зброю, позаяк толку з неї буде мало. Південноафриканець не послухався, прихопивши свою віддану «австрійку». То була стара, але надійна модель зі знімним магазином на п’ять набоїв. Запасних магазинів у Ріно було всього два, цебто загалом він мав 15 патронів.

Снайперська гвинтівка «SSG-69»

Здоров’як відкинув чохол, закріпив оптичний приціл і вставив першу обойму з кулями. Глибоко вдихнув. Він гнав геть думки про те, що у темряві за дверима його може чекати безокий Вілл… чи щось подібне до нього. Ріно намагався пересилити себе, проте його не полишало огидне відчуття, наче хтось стоїть поряд і слідкує за кожним рухом. Тримаючи рушницю перед собою, Хедхантер розчахнув двері і затамував подих, готовий пальнути будь-якої миті. Мерхле сяйво, обігнувши постать, випорснуло надвір і прилипло до бетонної покрівлі. Темрява виявилась не такою густою, як він очікував. Промінь проектора, а також відблиски від полотнища непогано освітлювали плаский дах.

Ріно ступив уперед і підклав циліндр з ковдри під двері, не даючи їм захлопнутись (вони зачинялись автоматично і знадвору їх не можна відкрити). Потому нахилився і перебіг до одного з прожекторів, стараючись, щоб його тіні не було помітно з пагорба, на якому мастурбували боти.

Влігшись на прохололий бетон, здоровань виклав рушницю перед собою. Полежавши секунду-дві, простягнув руку і зняв оптичний приціл. Він був зайвим: «малюки» були поряд — унизу, за огорожею. Відтак притис приклад до плеча, приклався до нього щокою і… завагався. Під мушкою стояв дванадцятирічний хлопчак. Безперечно, вилупок. Але водночас і дитина, що, безпорадно вирячившись, уперше в житті займалась онанізмом. Здоровань не піддавався шмаркатим сентиментам, але й у дітей ніколи не стріляв…

XCI

Воно ще раз висловило протест:

◄ ЗУПИНІТЬ ЙОГО!!!

Жартівливий настрій вимело із головної зали.

— По-моєму, наш африканський бізон зараз дограється. Тільки не кажіть мені, що цей сучий син спускається до них. — Алан все ще намагався жартувати: — Його ж там зараз віддеруть, як останню хвойду!

Бажання глузувати остаточно щезло, коли… хруснув перший постріл. Неголосний. Наче десь на піддашші тріснула гілляка.

— Що за звук? — стрепенувся Ральф Доернберг.

Ніхто не відповів. Усі кинулися до вікон. Навіть Ємельянов зірвався зі свого місця.

На перший погляд нічого не змінилося. Боти, викотивши червоні баньки, працювали кулачками. Не вірилось, наче щось могло бути не так. Чоловіки не відразу помітили, що один з «малюків» простягся на піску з акуратною дірочкою точно над носом, трохи вище лінії брів. Вони звернули на це увагу лише тоді, коли…

Тюкнув другий постріл. Ще один бот завалився на спину. Він все ще силкувався смикати член, але з дірки в горлі випурхувала кров, тягнучи за собою життя. Кулак розтиснувся, рука сповзла на пісок. Що найдивніше — решта «малюків» не повернули голів.

— Він їх розстрілює, — не то спитав, не то ствердив канадець. Лаура схопилася правицею за коротке волосся:

— Чорт, ні-і-і… Вгамуйте африкандера! Орангутанг довбаний! Неандерталець! Так не можна. Він же тільки нашкодить.

— Де він засів? — Тимур не розумів, чому «так не можна», але інтуїтивно відчував: вони діють неправильно… вони ще поплатяться за те, що зараз робить Хедхантер.

— Він на даху!

Природно, південноафриканець нікого не чув. Наступні три постріли вдарили