Читати книгу - "20 000 льє під водою"

зусиль винесли скриню із салону. Я чув, як вони тягли її на талях по залізних сходинках трапа.

Тут капітан Немо обернувся до мене.

— Ви щось сказали, пане професоре? — запитав він.

— Я нічого не сказав, капітане, — все ще не міг отямитися я.

— У такому разі дозвольте сказати вам на добраніч!

І капітан Немо вийшов із салону.

Повернувшись до каюти, я марно намагався заснути. Я був украй заінтригований поведінкою капітана. Який зв’язок був між появою водолаза і скринею, наповненою золотом? Незабаром із легкої бічної і кільової хитавиці я зрозумів, що «Наутілус» сплив із глибинних шарів на поверхню вод.

Пролунав тупіт ніг на палубі. Отже, відгвинчують шлюпку і спускають її на воду!

Шлюпка злегка штовхнулася об корпус «Наутілуса», і все стихло.

Спливло дві години. Шум і тупіт ніг на палубі відновився. Але от шлюпку підняли на борт, прилаштували в гніздо, і «Наутілус» знову пірнув під воду.

Отже, золото було доставлено за адресою. Але в які краї на континенті? Хто був кореспондентом капітана Немо?

Наступного дня я поділився з Конселем і канадцем враженнями минулої ночі. Вони теж неабияк здивувалися.

— Звідки в нього такі золоті запаси? — запитав Нед Ленд.

Що можна було відповісти? Поснідавши, я пішов до салону і сів за роботу. До п’ятої години я упорядковував свої записи. Раптом мені стало жарко, я скинув із пліч свою вісонову куртку. У чому річ? Ми знаходилися далеко від тропіків, «Наутілус» йшов у глибинних шарах, де не відчувалося підвищення температури. Я подивився на манометр: ми йшли в шістдесяти футах від рівня моря; на таких глибинах підвищення атмосферного тиску не чинить ніякої дії.

Я працював, а задуха ставала усе нестерпнішою.

«Чи не пожежа на судні?» — подумав я.

Я хотів уже вийти із салону, аж тут на порозі з’явився капітан Немо. Він підійшов до термометра, подивився на ртуть і обернувся в мій бік.

— Сорок два градуси! — сказав він.

— І це таки відчутно, капітане, — відповів я. — Якщо температура буде підвищуватися, ми заживо зваримося.

— О пане професоре, температура не підвищиться, якщо ми того не побажаємо!

— У вашій владі керувати коливаннями температури?

— Та ні! Але я можу віддалитися від вогнища, що підвищує температуру.

— Отже, така температура зовнішнього середовища?

— Авжеж! Ми пливемо в киплячій воді.

— Не може бути! — закричав я.

— Подивіться!

Стулки розсунулися, і я побачив білі гребені бурунів навколо «Наутілуса». Клуби сірчистої пари стелилися по воді, що клекотала як у казані. Доторкнувшись до скла, я швидко відсмикнув руку, таке воно було гаряче.

— Де ми? — запитав я.

— Біля острова Санторин, пане професоре, — відповідав капітан. — У протоці, що відокремлює Неа-Каменні від Палеа-Каменні. Я хотів показати вам підводне виверження вулкана. Цікаве явище!

— Я думав, — сказав я, — що процес формування нових островів уже завершився.

— В областях вулканічного походження процес формування ніколи не завершується, — відповів капітан Немо. — Внутрішній вогонь землі споконвіку діє в надрах земної кулі. За свідченням Кассіодора і Плінія, ще в дев’ятнадцятому році нашої ери на тому самому місці, де недавно утворилися ці острови, з’явився острів Божественна Тейя. Потім острів сховався під водою, щоб знову виникнути в шістдесят дев’ятому році і знову зникнути в морських глибинах. Відтоді вулканічна діяльність припинилася. Але третього лютого — йшов уже тисяча вісімсот шістдесят шостий рік! — новий острів, названий островом Георгія, виник серед клубів пари біля Неа-Каменні, а шостого числа того ж місяця він злився з Неа-Каменні. Рівно через тиждень, тринадцятого лютого, з’явився острів Афроесса, утворивши між собою і Неа-Каменні протоку шириною в десять метрів. Я й зараз пам’ятаю, яким чином усе це відбувалося. Я був саме в тутешніх морях. Я простежив вулканічні явища у всіх їхніх фазах! Острів Афроесса, округлої форми, мав у поперечному перетині близько трьохсот футів і вивищувався над рівнем моря на тридцять футів. Він складався із суміші чорної склоподібної лави й уламків польового шпату. Але от десятого березня з’явився ще острівець, трохи менший, названий Река. Острови ці злилися з Неа-Каменні і нині становлять одне ціле.

— А де ж протока?

— Ось вона, — відповів капітан Немо, показуючи мені карту Грецького архіпелагу.

— Бачите, я вже наніс на карту нові острови.

— Згодом протока може зникнути?

— Досить імовірно, пане Аронаксе, адже тисяча вісімсот шістдесят шостого року, саме напроти порту святого Миколая, на Палеа-Каменні з’явилося вісім острівців вулканічного походження. Очікується, що найближчим часом Неа і Палеа утворять одне ціле. Коли в Тихому океані рифоутворюючі корали створюють материки, то в тутешніх морях ту ж роль відіграють вулканічні виверження. Подивіться, пане, погляньте-но, яка кипуча діяльність відбувається в морських глибинах!

Я підійшов до вікна. «Наутілус» стояв