Читати книгу - "Реальна загроза"

енерґія, що надходила з бортового реактора на першому етапі занурення, коли вони ще не перебували у стані динамічної рівноваги з довколишнім середовищем. Надсвітловий рушій зазнавав перевантажень від постійної зміни режиму роботи — холостого, звичайного і форсованого. З цієї причини більшість війн як правило велися серією масованих атак тривалістю від шести до дев’яти годин. Після цього ворожі сторони розходилися і влаштовували перепочинок годин на дванадцять — чотирнадцять, що дозволяло „остигнути“ їхнім кораблям.

Проте так відбувалося за звичайних умов. У нашому випадку все було заплутаніше — і водночас простіше. Спершу бій на підступах до системи — за одними правилами. Потім планетарна оборона — зовсім за іншими. Тут уже й ми позбудемося можливості маневрування у вакуумі, а битва триватиме без перерви, скільки знадобиться для повної перемоги однієї зі сторін…

— Я теж над цим замислювався, — зауважив я. — На прикладі мого „Оріона“. Три постійні пілоти — це, звісно, замало. Дев’ять — необхідно для тривалих подорожей. А в межах системи, і справді — для корвета цілком досить шести штатних пілотів. Дві групи по троє.

— Вірніше, три по двоє, — уточнив Павлов. — Штурман та навіґатор. Це для несення чергувань. Якщо потрібно передислокувати корабель в інше місце, викликається ще один пілот і займає місце за пультом занурення. В нештатних ситуаціях екстрене занурення може здійснити навіґатор. Або капітан, якщо він на містку. Або старший помічник. У бойовій обстановці чи під час навчань активується пульт помічника штурмана, формується Основна група з чотирьох пілотів, а решта двоє служать резервом. При планетарній обороні знову повертаємося до схеми „три по двоє“. Для корвета нормально.

— Цілком згоден з вами, сер, — відповів я. — До речі, ви часом не знаєте, на яке поповнення я можу розраховувати?

— А ти сам подумай, кого тобі можуть дати. Ти береш першим пілотом Вебера — класного професіонала. Купер і Девіс досвідчені льотчики, Прайс теж нічого, та й Елісон уже набила руку. Тому з великою ймовірністю можу спроґнозувати, що дві вакансії займуть молоді мічмани, які щойно пройшли піврічне стажування. Це не лякає тебе?

Я знизав плечима:

— Чого б це? Гадаєте, мені буде важче порозумітися з учорашніми стажистами, ніж з тими підлеглими, що мають більший від мого досвід?

— Саме так, — підтвердив Павлов. — Бо в тих пілотів, з якими ти вже літав, вистачило досвіду оцінити і твоє вміння, і твій потенціал. А новачки вважатимуть, що ти нічим не кращий від них, просто тобі пощастило мати батька-імператора. Але я певен, що ти і з цим упораєшся. — Він трохи помовчав. — Між іншим, можеш не вагатися й сміливо представляти Елісон до суб-лейтенантського звання. Мічмани в Зоряному Флоті Ютланда, це ті пілоти, хто ще не налітав шестисот годин в інсайді на штатних постах. А в Елісон, з урахуванням служби як на „Маріані“, так і на „Оріоні“, набігає понад тисячу двісті годин чистого вахтового часу.

— Дякую за пораду, сер, — щиро сказав я. — У мене вже виникала така думка, але я боявся, що… ну, що це розцінять як протекціонізм.

— Ніякого протекціонізму, — запевнив мене Павлов. — Елісон гарний пілот, я пишаюся нею. Тобою я також пишаюсь, але в твоєму професійносу зростанні було мало моєї заслуги. Ти прийшов до нас уже зрілим льотчиком і не потребував особливого ставлення. А от з Елісон і мені, й Томасону, і Яні з Вебером довелося добренько попрацювати. І я радий, що наші зусилля не пішли намарне. Елісон талановита, розумна, метка, має сильно розвинену інтуїцію. А що іще важливо — вона спокійна, зібрана, врівноважена і впевнена в собі. Рідкісні якості для дівчини з таким непростим дитинством.

— Про що ви? — запитав я.

Павлов був здивований:

— Вона тобі не розповіла? А це погано. Вступаючи до коледжа, а потім — в Астроекспедицію, Елісон надала всі документи, нічого не приховавши про себе. — Він на хвилю замовк, мабуть, зважуючт всі „за“ і „проти“. — У ваших сімейних стосунках це ваша особиста справа, але як її командир ти мусиш усе знати. Я накажу, щоб тобі надіслали копії документів — перед вашим відльотом на Вавілон цього не встигли зробити через поспіх, адже Елісон зарахували до команди мало не останньої хвилини. А коротко суть така: у п’ятнадцятирічному віці вона проходила курс психологічної реабілітації. Гм… через певні проблеми з батьком.

Я зупинився, як укопаний.

— О, чорт!.. Це те, що я думаю?

— Так, саме це. На жаль, подібне паскудство трапляється в деяких родинах. А найгірше для Елісон було те, що її мати про все здогадувалась, але воліла заплющувати на це очі. Коли дочка скаржилась на батька, пані Тернер відмовлялася її слухати й називала безсоромною брехухою. Зрештою Елісон сама звернулася до соціальної служби, проте попросила не доводити справу до суду й не роздмухувати публічний скандал, який би перекреслив її мрії про кар’єру пілота. В результаті батьків Елісон тихо приструнили, сама вона цілий рік ходила до психолога, а під час вступу до коледжу її піддали ґрунтовній психіатричній експертизі, яка не виявили жодних відхилень від норми. Крім орієнтації на дівчат — але це вже давно не вважається відхиленням. — Павлов узяв наступну сигарету і знову закурив. — Треба сказати, випадок нетиповий. Зазвичай такі діти, навіть за умов повної психологічної реабілітації, отримують протипокази до професій, що належать до категорії екстремальних. Однак Елі продемонструвала неабияку силу волі та твердий характер.

„Прокляття!“ — думав я, згадуючи свої рідкі й короткі зустрічі з Еліним батьком, коли той, буваючи в Астрополісі, заходив до нас. На мене він завжди справляв приємне враження, і до сьогодні я не міг зрозуміти, чому Елі ніколи не раділа його відвідинам, завжди трималася з ним холодно й відчуджено. — „Прибив би цього виродка!..“

— І знаючи про все, — промовив я, — ви все ж дозволили їй замінити Ґарсію?