Читати книгу - "З вершин і низин, Франко І. Я."

в сірку й дим!»

Клим наш став, хоч сісти й плакать,

Далі так почав балакать:

 

«Вже четвертий раз се чую,

Що мій плац на пекла дні.

Та заким ще подрапцюю

Там, де пряжать у огні,

Ласку зволь мені отсюю:

Як тя звуть, скажи мені!»

«Що ж, се ласка невелика -

Я є Соломон-владика».

 

«Соломоне, як же ж марно

Смієш так мене губить?

Чи забув ти, як-то гарно

Вісімсот жінок любить?

Я з одною жив безкарно!

Також бовванам кадить

Я не думав анітрішки,

Хоч вони в нас ходять пішки!»

 

Вчувши слово се, як змитий,

Соломон кудись побіг.

Клим став знов у браму бити,

Далі крикнув, як лиш міг:

«Господи, чи й ти сердитий,

Чи лиш суд святих твоїх

Від небесного одвірка

Гонить мя, де дим і сірка?

 

Господи, я грішний, клятий,

Та оті святці, що тут

Приходили геть мя гнати,

Ще грішнішії, мабуть!

Ні фальшиво присягати,

Зраду діять, чесний люд

Розбивати не гадав я

І тебе все споминав я!»

 

Пан біг в небі все те слухав,

Усміхавсь і ждав кінця.

Клим до брами вже [не] бухав,

Став, мов та блудна вівця,

І розплакавсь. Бог порухав

В плечі Ноя-праотця:

«Глянь-но, Ною, небораче,

Там під брамою хтось плаче»,

 

Ной потюпав, прислухаєсь -

Справді плаче і рида.

Ось він лагідно питаєсь:

«Хто там? Най відповіла!»

«Клим, п’яниця,- відкликаєсь

Голос.- Я прийшов сюда

Ласки в бога доступити,

А мене шлють сірку пити!»

 

«Сірку пити? Тьфу, небоже!

Хай там чорт у ній шкварчить.

Хто як хто, а я вже гоже

Всім то можу посвідчить,

Що то добра капка може

В людському житті значить.

Сли лиш тим гріхом ти грішний,

То ходи у рай предвічний!»

 

І, відперши замок бравий,

Клима Ной у рай впуска.

Пан біг, добрий і ласкавий,

Теж не вигнав пияка.

Ну, спитає хто цікавий,

А мораль сього яка?

Не спускайсь на Ноя, брате,

Не лягай в заметі спати!

 

 

 

До першого тому Зібрання творів І. Франка в п’ятдесяти томах входить збірка «З вершин і низин», за винятком поеми «Панські жарти», яка подається на початку другого тому нашого видання. У розділі «Профілі і маски» опущено цикл «Зів’яле листя», оскільки поет, доповнивши, видав його пізніше окремою збіркою (у нашому виданні вона ввійшла до другого тому). Цикли «Україна» та «Жидівські мелодії» подаються скорочено.

«З вершин і низин» - друга збірка творів І. Франка (перша - «Балади і розкази», 1876). Вона мала два видання. Перше, присвячене дружині поета Ользі Хоружинській, вийшло 1887 р. під назвою: «З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Накладом автора», Львів, 1887, 252 с. «Головною частиною тої книжечки,- зазначав автор у «Нарисі історії українсько-руської літератури до 1890 року» (Львів, 1910, с. 369),- була поема «Панські жарти». Крім цієї поеми, до збірки ввійшло ще 46 поезій - «Гімн», «Веснянки», «Беркут», «Ідеалісти», «Каменярі», цикл «Думи пролетарія» (3 вірші), 12 сонетів, «Жидівські мелодії» («Самбатіон» та «Пір’я»), тобто тільки незначна частина творів, написаних протягом десяти років (1877- 1887).

Наступне видання («З вершин і низин. Збірник поезій Івана Франка. Друге, доповнене видання. Накладом Ольги Франко», Львів, 1893, 468 с.) значно ширше від першого. Крім творів, уміщених у першому виданні збірки, сюди ввійшли поезії, що друкувалися у журналах «Світ» та «Зоря» (під псевдонімом Мирон***), в студентському журналі «Друг», ранні неопубліковані та пізніші твори, написані в період 1887-1893 рр., після появи першого видання. Матеріал розподілено за тематичними циклами.

Задум видати поетичні твори окремою збіркою виник у письменника на початку 80-х років. У листі до М. Павлика від 12 листопада 1882 р. І. Франко обурюється, що його найкращі вірші, в яких він хотів «показати нашим людям першу пробу реальної, на живих фактах опертої і реальним способом обробленої поезії», редактор журналу «Світ» не пускає в друк, тому доцільно подумати про окреме видання «Книжки поезій».

Н. Кобринська, дізнавшись про намір І. Франка видати свої твори окремою книжкою, в листі від 8 березня 1887 р. писала: «Но помимо загального задоволення се посліднє дало мені много до мислення, що аж змучилася моя бідна, неміцна голова! Ви знаєте, як мені на тім залежить, щоби літературний напрямок, котрого ви у нас репрезентантом, запанував і що в тім замикається цілий мій патріотизм та що кожду таку способність рада би я підвести і підпомогти» (Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник сьомий. Вид-во Львівського університету, 1960, с. 237).

Відомо кілька начерків планів першого і другого видання збірки (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР, відділ рукописів, ф. 3, № 194, 214). Деякі з них (№ 214) опубліковані у виданні: «Літературна спадщина. Т. 1. Іван Франко», вип. 1, К., Вид-во АН УРСР, 1956, с. 59-65.

У записній книжці за 1884-1885 рр. (ф. 3, № 194, с. 153) міститься первісний начерк плану; тут перераховано окремі цикли і кількість віршів, що входять до них (наприклад, «Галицькі образки» - 20, «Веснянки» - 15, «Хвилі» - 10 тощо), та історичні твори «Лук’ян Кобилиця», «Перша місія».

В іншому зшитку (ф. 3, № 214) є кілька варіантів плану, зокрема два - на сторінці 125. Спочатку до збірки мало ввійти 30 оригінальних поезій та 9 перекладів, пізніше до названих у плані циклів поезій збоку дописано заголовки віршів, які входять у даний цикл, і додано ще 20 оригінальних поезій. Перший варіант плану датується (на підставі часу написання віршів, аналізу почерку тощо) орієнтовно 1880 р. Збірка мала відкриватись поезією «Наймит», включати в себе у хронологічному порядку оригінальні поезії (79) та переклади творів Некрасова «Княгиня Трубецька», західноєвропейських поетів Гейне, Гете, Ленау, Томаса Гуда (всього 9). З циклів у цьому плані зазначені лише «Скорбні думи», «Оси» і «Веснянки».

Пізніший варіант плану (ф. 3, № 214, с. 50 зв.) датується