Читати книгу - "Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона, Аманді Хоуп"

Глава 89

Здається, я знайшла правильний підхід до цього хитрого котяри. Йому подобається ходити на межі, плести мереживо слів та інтриг, заплутуючи супротивника.

- Сумно! - видав він, надувши губки і продовжив уже без минулого єхидного тону в голосі. - Все дуже просто, я хочу помститися Асгарду його методом.

– Що? - перепитала я спантеличено.

Принц ще не залишив бажання помсти? До чого злий тип.

- Ти станеш моєю, - промовив він, на мене не дивлячись, нервово смикаючи прикрасу у себе на шиї. - Хочу, щоб він відчув той самий біль.

- А якщо я… - почала, знаючи вже відповідь.

- А якщо ти відмовишся, - перебив принц. - Я зроблю все можливе, щоб тебе стратили. Твоя смерть теж підходить.

- Зачекайте, але ваша помста спрямована на Дракона, чому я мушу страждати? - я говорила аби що, в голові намагаючись судомно придумати вихід.

- Ти лише знаряддя помсти, так вийшло, - байдуже простягнув Аслек.

- Але я вам навіть не подобаюсь, до чого все це…

- Помиляєшся, - зупинив він мене. - Ти дуже гарна зброя. По-перше, ти цілитель. Одружившись з тобою, я стану однією з основних фігур на арені боротьби за владу. Зауваж, це вигідна партія і для тебе. З Драконом ти завжди будеш лише коханкою. Навіть, якщо він не захоче, йому доведеться одружитися з дівчиною з магією Білого дракона. Правда, в цьому випадку трон від мене віддалиться, але ж всяке ж трапляється ... По-друге, мій братик буде щодня бачити тебе і згоряти від ревнощів. Одна думка про це приносить мені величезне задоволення. І по-третє, ти мені подобаєшся. Твій розум і підступність – гідне всього найкращого. А твоя краса буде чудовим доповненням до моєї.

«Оце я вляпалася!» - дивлячись на обличчя цього самозакоханого егоїста, хотілося дати йому добре по носі.

Довелося кулачки стиснути, така злість накотила, що ще трохи і здійсню свої мрії, розквасивши цьому гаду пику.

- Ваші плани мені зрозумілі, - промовила крізь зуби, намагаючись тримати себе в руках. – Тільки я не маю жодного бажання в них брати участь.

- Я розумію, - розплився в посмішці Барс. - Але доведеться змиритися. Виходу в тебе немає. І так, Дракону краще не передавати нашу розмову, наслідки не забаряться. Хоча йому зараз не до тебе, у нього нове захоплення. Все таке біле-біле… Злегка нагадує мене.

Принц засміявся, замріяно дивлячись у небо. Що сталося з ним? Начебто нормальний мужик був, навіть симпатію в мені викликав.

Він так сильно любив ту дівчину, що досі страждає? Його шкода, але я тут до чого?

- Хіба тобі не прикро, що він так легко проміняв на іншу? - спитав несподівано Аслек, мабуть, подумки повернувшись із небес на землю.

- Він не проміняв, - відрізала зло.

- Так проміняє! - холодно уточнив той.

Заперечити не було чого. На душі стало так мерзопакостно, просто хоч вовком вий.

Напасті звалюються одна за одною і кінця їм не видно.

«Стривай! - осяяло мене в хвилину гніву. - Чорний дракон найрозумніший мужик, не міг він просто так залишити пам'ять братику, тим самим підставляючи мене під удар. Чому ж Барс так поводиться?»

Можна було б послати його разом із шантажем подалі, але я вчасно себе осікла. Треба спочатку з'ясувати, що таке чи хто такий дає йому нахабство так поводитися.

- Ви розумієте, що йдете на відкрите протистояння Дракону? Він такого не пробачить, - спробувала востаннє звернутися до тверезого розуму принца.

- Я ніколи не приховував своєї неприязні до нього, - відрізав Аслек.

- Але ж ви брати, - почала я, але Барс так різко схопив мене за плечі, що всі подальші слова моментально вивітрилися.

- Це чудовисько ніколи не буде мені братом, - прошипів принц, блискаючи люто очима. – Він убив мою матір, він…

Барс осікся, з силою стиснувши пальці. Я скрикнула, і він, зрозумівши, що завдає мені болю, в ту ж мить відпустив.

- Ніколи більше не згадуйте про наші братські зв'язки – промовив грізно, не дивлячись на мене, вклонився, прощаючись. - Чекатиму вашої відповіді, але сильно не затягуйте, мені дуже хочеться зіпсувати йому життя, не випробуйте довго моє терпіння.

Після цих слів Його Високість пішов. Я тільки після відходу усвідомила, яка буря твориться в його душі і скільки він приховував свої справжні почуття. Чому вони раптом вирвалися назовні зараз? Що мало статися, щоб цей спокійний і флегматичний принц став таким лютим і непримиренним?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍