Читати книгу - "Коли закінчиться ненависть , Лада Короп"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Цілу ніч я провів у лікарні. Поспати вдалося тільки дві години. Хоча й цього було багато. Але Арсен погодився мене підмінити. Щоб бути в курсі подій.
– Оресте, ходімо поснідаємо. Тут одразу навпроти є невелике кафе, – пропонує Арсен.
– Ні, я не буду їсти. Ти якщо хочеш сам йди. Та й взагалі тобі не треба тут бути постійно поряд зі мною.
– Гаразд. Піду поснідаю. А потім тобі принесу що не будь. Ти потрібен Марті здоровий і повний сил. Тому я про це подбаю.
Через хвилювання та шок навіть не помічаю коли йде Арсен.
Мої думки зараз тільки про добробут Марти.
Бачу як до мене направляється її лікар. Одразу ж встаю.
– Ваша наречена прийшла до тями. Але вона все ще у важкому стані.
– Можна мені її побачити? – питаю з надією.
– Так. У вас є п'ять хвилин.
Йду за лікарем до палати й дякую Всевишньому, що почув мої молитви.
Заходжу всередину й бачу ліжко на якому лежить Марта.
Сам її вигляд викликає співчуття. Вона бліда наче крейда.
Її руки від слідів уколів та крапельниць.
Очі в неї закриті й вона важко дихає.
– Зараз вона спить. Ми їй дали заспокійливе. Але ви можете з нею поговорити, – каже лікар коли бачить мій стан.
– Дякую, – підходжу до її ліжка й стаю на одне коліно.
Потім беру її тонку та бліду руку у свої долоні.
Відчуваю важкість у грудях. В горлі пересохло.
Хочеться їй сказати про свій біль й про те як я її люблю. Але слова тільки крутяться на язику.
Ніжно гладжу її холодні долоні й кладу голову біля лежачої Марти.
– Все буде добре, все буде добре. Ти житимеш. Заради мене. Заради нас, – шепочу.
Відчуваю повну порожнечу.
Хто міг зробити це з нею?
Й найголовніше як насмілився?
Але через хвилину до моєї підсвідомості доходить страшна здогадка.
Всередині все закручується в тугий вузол.
Здається я знаю хто це міг бути. Та от тільки в голові не вкладається. Як вона могла так вчинити?
Невже ця жінка готова піти по трупах? Заради досягнення своєї цілі?
Як жорстоко. Цинічно й підло.
Зараз я взагалі не впевнений чи в неї все в порядку зі здоровим глуздом?
Продовжую гладити Марту до поки лікар не заявляє, що мої п'ять хвилин підійшли до кінця.
– Вийдіть, будь ласка. Їй потрібен спокій, – каже до мене лікар.
Ми виходимо разом до коридору й він хапає мене за лікоть.
– Шановний, скажіть, будь ласка. Те що зробила ваша наречена...Навіщо? У неї були якісь проблеми?
– Що ви маєте на увазі? – не одразу повертаюся у реальність.
– Ну вона це сама зробила? Чи як?
– Ви вважаєте, що це самогубство? – витріщаюся на лікаря.
– Ну зазвичай отруєння це злочин яким користуються самогубці. Тому я й питаю. Нам варто викликати психолога.
– Ні, моя наречена не самогубця. Вона адекватна та нормальна людина, – різко відповідаю.
– Тобто ви заявляєте, що це був замах на вбивство? – обличчя лікаря вмить стає дуже серйозним.
– Ні, заявляти я буду в поліції. А тут я тільки кажу, що Марта ніколи б не вчинила самогубство.
– Вам зараз краще піти додому й відпочити. Ваша наречена проспить як мінімум до завтра. Її організм ослаблений тому потребує максимального відпочинку.
– Я не можу. Я потрібен їй тут, – починаю.
– Все одно ви їй нічим не зможете допомогти. В цей момент. А хоча б вмитися й переодягнутися варто, – натякає лікар.
Ну що ж можливо він і правий. Трохи відпочити мені не завадить.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Коли закінчиться ненависть , Лада Короп», після закриття браузера.