Читати книгу - "Olya_#1"

лінія дріму. Ніби як… напрям, куди тебе скеровують, розумієш?

Він кивнув.

- Є таке поняття, як «площина дріму». Основна лінія й опирається на оцю от площину. Тепер згадай смертника…

— Та ж я його навіть не бачив.

— Не важливо. Просто спробуй зрозуміти, як в основну лінію вплітається мотив смертника.

— Що це значить?

— Він чужорідний не просто для лінії, але й для всієї площини.

— Не встигаю за тобою…

— Дивись, яка штука… Смертник бачить усе, що бачиш і ти? Правильно?

— Я не дуже в курсі функціонування цих їхніх… саморобних інтерфейсів…

— Дурниці, неважливо… — Оля енергійно замахала руками. — Він бачить вогні, голограми, мерехтіння реклам, ну?..

— Та що «ну»?!

— Вони його веселять? Викликають ейфорію?

— Думаю… ні. Інакше навіщо б він..?

— Так. Смертник бачив нетрі, або «заброшку», або могильовську підземку, бачив, як там живуть люди, як вони мруть від примітивних болячок, злидарюють, гризуться, старіють і таке інше. Ну якщо не сам смертник, то граймер, який його програмував — неважливо. Все, що відбувається в центрі розваг, викликає у нього інакші почуття — він немов бачить все це під іншим кутом.

— Ну… приблизно.

Макс повів рукою.

— Так би чинив будь-який толковий криптограф.

— Як оцей смертник?

— Ні, ну… От якби я, наприклад, опинилась у чийомусь геть мені невідомому дрімі, то в першу чергу б взялась його прорубувати — моєю метою було б вивалитись за площину дріму, таким чином, я б могла бачити його приховані нутрощі, і як наслідок — принципи його функціонування. Дивись — смертник заходить у центр Soft Dreams і бачить реклами, і, вірогідно, його бісить те, що така кількість енергену іде бозна на що, коли його люди голодують. Він бачить оці атракціони, на кшталт отих-от мехів, і казиться від того, що така кількість кредитів іде на іграшки, коли його люди крафтять з домашніх дронів прицільні системи для гвинтівок і плетуть маскхалати з крадених комплектуючих… котрі потім паляться сторожовими баштами за довбані милі. Він думає, що люди плавають в дурнуватих ігрових дрімах, а в них там на базах не вистачає обчислювальних потужностей не те що на онлайн-тренування, а навіть на банальний моніторинг трафіку чи той же крафт. Інакше кажучи — хоч і по-своєму, але смертник, як і криптограф, починає «прозрівати» дрім. Ага, він думає, реклами такі яскраві і красиві, щоб ти зайшов, чи купив, чи замовив. Ага, дитячі мехи постійно вдосконалюються, аби злупити з батьків більше грошей, більше й більше. Ага, дріми все більш складні, аби ти модифікував інтерфейс. А забігайлівки просто в центрі розваг, аби ти жер, не виходячи, і все ніс і ніс грошенята… Коротше! Смертник чи повстанець розуміє, ну, власне, НАМАЦУЄ, основну лінію дріму, інтуїтивно, назвемо це, скажімо, «Реклама Soft Dreams»…

— Ну? До чого ти ведеш?..

— Веду я до того, що, скажімо… Тобі не здалося, коли ти прилетів, що в оцей відомий нам як «реклама» дрім проламалось щось чуже й нетутешнє, щось стороннє?

— Вірус?

— Ні, не вірус і не смертник. Смертник — образ, і вірус — образ, вони сплетені лейтмотивами, але вони тут не вирішальні… Власне, можна було б сказати, що шматок чужорідного дріму якимось чином потрапив у цей, так буває, це називається «програмна дифузія» — проте отой чужий дрім хтось же має змоделювати і підтримувати, не кажучи вже…

— Це Арзамасова?

— Ні, ні, в тому ж бо й штука… Ні, Арзамасова, звичайно, затіяла це все, але вона не може бути каталізатором експансивного дріму, адже його складові частини — бойовий вірус виробництва Роскосмосу, сигнатури його атаки — все це позиційно вище за неї — не креш і Роскосмос походить від Арзамасової, а скоріше навпаки, а отже, порушено рівневу ієрархію, а так не буває — це суперечить законам дрім-модингу, так просто не буває.

— А як же… — Макс крутнув головою. — Послухай, я, звичайно, далеко не спеціаліст, але ж мене також трохи цьому вчили, і мені видається, ти сама порушуєш деякі принципи — зокрема екстраполюючи механіки дрімів на реальний світ.

— Так, згодна, — кивнула Оля. — Але просто дослухай, бо це з біса складно пояснити… Словом, сьогодні, там, у центрі, цей морок, і туман, і пентаграми, і тіла… словом — коли я там стояла, то знову, в котрий раз, відчула чиюсь чужу волю, чужорідну сутність, що, ймовірно, і є каталізатором…

— Стоп! Що за сутність? І чому це «знову»?

— Не знаю, не знаю… А знову, бо я відчуваю цю сутність усе своє свідоме життя. — Вона скрушно похитала головою. — Я не можу, мені не вдається її якось класифікувати, я просто ВІДЧУВАЮ, що вона є і все. Але вона присутня в масі часом не пов’язаних між собою явищ, а, скажімо, від всесвітньої війни просто пашить нею.

— То… може, справа в війні? І все? Послухай… — він трохи міцніше її обійняв і всміхнувся якимось своїм думкам. — Може, мати права, і ти просто стидаєшся свого походження?

— Якби ж то, — скрушно всміхнулась і Оля. — Маю надію, що вона права. Але я хотіла тобі показати одну свою саморобку. Власне, я використовувала готові моделі… Як завжди.

Вона помовчала трошки.

— Словом, це дрім-полігон, і я років із п’ятнадцяти використовую його саме для цього — аби якось проявити оцю чужорідну сутність, котру я відчуваю і в собі… Вона… Послухай, може, я й «погнала»…

— Говори.

— Словом — вона дивним чином зі мною взаємодіє. Усе життя. То мені здається, що вона манить мене, то — що я якимось чином притягую її, як оцього смертника сьогодні.

— Чуєш, це випадковість. Ну просто так склалося — згадай, що ми навіть не збирались летіти сюди влітку.

— Неважливо, я просто так відчуваю… Тим не менш — я хотіла тобі показати цей дрім.

Він приязно всміхнувся.

— Ну, твої дріми я обожнюю — ти про це знаєш.

— Власне, він не мій, хоч я його час од часу і шліфую… І, боюсь, він не найприємніший.

Вона спохмурніла.

— Чого?

— Ну, — здвигнула плечима, — по-перше, він динамічний, тобто він буде постійно мінятись в залежності від… купи речей. А по-друге, ця сутність… Розумієш, дрім організований так, щоб найчіткіше її виявити, або все, пов’язане з нею… Основна лінія дріму буде намагатись постійно сфокусуватись на ній, а вона… Гм. Любий, вона недобра.

— Як це?

Вона стиснула його руку.

— Важко пояснити, але вона… От згадай, про що ми говорили. Soft Dreams — це різнобарвні метелики, куполи, забігайлівки, юрби відвідувачів, мехи, інтерактивні пригоди, коктейлі, морозиво… Так — задля викачки