Читати книгу - "Науково-практичний коментар Кримінально-виконавчого кодексу України"

проступку, а якщо у зв’язку з проступ­ком проводилася перевірка, то з дня її закінчення, але не пізніше шести міся­ців з дня вчинення проступку;

д) накладене стягнення звертається до виконання, як правило, негайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення;

е) якщо засуджений протягом шести місяців з дня відбуття стягнення не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення. Накладене в цей період нове стягнення на засудженого перериває перебіг за­значеного строку і його обчислення продовжується знову з дня відбуття остан­нього стягнення;

є) засудженим, яким як захід стягнення заборонений вихід за межі гур­тожитку у вільний від роботи час, протягом строку дії такої заборони ви­хід із гуртожитку все ж таки може бути дозволений, але у виняткових ви­падках і на встановлений час для вирішення найбільш важливих питань, як то: 1) одержання медичної допомоги; 2) придбання продуктів харчування і предметів першої потреби; 3) відвідання лазні, пральні або перукарні; 4) одер­жання поштових відправлень; відвідання установ і організацій, навчальних закладів.

Стаття 70. Посадові особи, які застосовують заходи заохочен­ня і стягнення, та обсяг їх повноважень

1. Правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених статтями 67 і 68 цього Кодексу, користуються у повному обсязі начальник ви­правного центру, а також його прямі начальники. Заходи заохочення і стяг­нення можуть застосовувати також заступник начальника виправного центру і начальник відділення соціально-психологічної служби виправного центру в межах, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.

2. Заступник начальника виправного центру має право застосовувати за­ходи заохочення у виді оголошення подяки, дострокового зняття раніше на­кладеного ним стягнення і дозволу на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі і вихідні дні, а також заходи стягнення у виді попередження, догани і суворої догани.

3. Начальник відділення соціально-психологічної служби виправного цент­ру має право застосовувати в усній формі заходи заохочення у виді оголошен­ня подяки і дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у виді попередження, догани і суворої догани.

1. Стаття 70 КВК України називає чотири категорії посадових осіб, які на­ділені правом застосування заходів заохочення і стягнення, передбачених стат­тями 67—68 КВК України. Це: 1) начальник відділення соціально-психологіч­ної служби виправного центру; 2) заступник начальника виправного центру; 3) начальник виправного центру; 4) прямі начальники, яким підпорядковуєть­ся начальник виправного центру, з територіального органу та центрального апарату ДДУПВП.

Правом застосування заходів заохочення і стягнення до засуджених у пов­ному обсязі користуються начальник виправного центру та його прямі на­чальники.

2. Заступник начальника виправного центру має право застосовувати як в усній, так і в письмовій формі заходи заохочення у виді оголошення подяки, дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення і дозволу на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі й ви­хідні дні, а також заходи стягнення у виді попередження, догани та суворої догани.

3. Начальник відділення соціально-психологічної служби виправного цент­ру має право застосовувати тільки в усній формі заходи заохочення у виді ого­лошення подяки і дострокового зняття раніше накладеного ним стягнення, а також заходи стягнення у виді попередження, догани та суворої догани.

4. Перелік заходів заохочення і стягнення, які застосовуються заступником начальника виправного центру та начальником відділення соціально-психо­логічної служби, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

5. Застосування заходів заохочення і стягнення згідно з порядком, устано­вленим ст. 69 КВК України, оформляється постановами або наказами (додат­ки 27—28 до ПВР УВП). Постанови або витяги з наказів долучаються до осо­бових справ засуджених.

Заохочення і стягнення, оголошені усно, відображаються у статистичному обліку та в індивідуальних програмах, а також беруться до уваги при визна­ченні ступеня виправлення засудженого та при складанні на нього характе­ристики.

Облік заохочень і стягнень кожного засудженого ведеться начальника­ми відділень соціально-психологічної служби. Облік заохочень і стягнень за відділеннями у цілому ведеться заступником начальника виправного цент­ру з соціально-виховної та психологічної роботи або спеціально призначеною особою.

Глава 14 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ТРИМАННЯ В ДИСЦИПЛІНАРНОМУ БАТАЛЬЙОНІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ
Стаття 71. Порядок виконання покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців

1. Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військово­службовців виконується дисциплінарним батальйоном. Організаційну струк­туру і чисельність дисциплінарного батальйону визначає Міністерство оборо­ни України.

2. Загальне керівництво дисциплінарним батальйоном здійснює Міністр оборони України.

3. Направлення і прийняття засуджених військовослужбовців у дисциплі­нарний батальйон здійснюється у порядку, визначеному Міністерством обо­рони України.

4. Строк відбування покарання у виді тримання в дисциплінарному баталь­йоні військовослужбовців обчислюється з дня, визначеного вироком суду, з урахуванням відповідно до статті 72 Кримінального кодексу України часу три­мання засудженого в місцях попереднього ув’язнення.

5. До засуджених військовослужбовців, які тримаються в дисциплінарно­му батальйоні, застосовуються основні засоби виправлення і ресоціалізації відповідно до положень цього Кодексу, а також із ними проводиться військо­ве навчання.

6. Особи, які відбувають покарання в дисциплінарному батальйоні, вико­нують обов’язки та користуються правами, встановленими законодавством для військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України, з обмеження­ми, передбаченими цим Кодексом.

7. Відпустки, передбачені для військовослужбовців строкової служби, за­судженим військовослужбовцям не надаються.

8. Пропозиції, заяви та скарги засуджених військовослужбовців розгляда­ються у порядку, визначеному законодавством.