Читати книгу - "Точка Обману"

План поводження з Гарпером ґрунтувався на тактиці, яку сам Секстон називав «перебором». Це був метод, придуманий ще давньоримськими правителями для видурювання зізнань від злочинців. Цей метод здавався оманливо простим.

Викласти відомості, стосовно яких потрібне зізнання.

А потім припустити дещо набагато гірше.

Мета полягала в тому, щоб дати супротивнику можливість вибрати з двох зол менше, в цьому випадку — правду.

Проте трюк вимагав упевненості в собі, а її тепер якраз і бракувало Габріель. Глибоко зітхнувши, вона ще раз подумки прокрутила план дій, а потім наполегливо постукала в двері кабінету.

— Я ж сказав, що зайнятий! — вигукнув Гарпер з характерним європейським акцентом.

Габріель постукала знову, цього разу сильніше.

— Я сказав, що не збираюся святкувати!

Тепер вона загупала в двері кулаком.

Кріс Гарпер підійшов і відчинив двері.

— Чорт забирай, невже ви... — Він раптово замовк, бо явно не очікував побачити Габріель.

— Докторе Гарпер, — почала вона, спробувавши додати голосу твердості.

— Як ви тут опинилися?

Обличчя Габріель було непроникним.

— А ви знаєте, хто я?

— Ясна річ. Ваш бос кілька місяців поспіль збиткувався з мого проекту. Як ви сюди проникли?

— Мене прислав сенатор Секстон.

Гарпер обвів поглядом лабораторію за спиною Габріель.

— А де ваш почесний ескорт?

— Це не ваш клопіт. Сенатор має зв’язки у впливових колах.

— У цій будівлі? — засумнівався Гарпер.

— Ви повелися нечесно, докторе Гарпер. На жаль для вас, сенатор уже скликав спеціальну сенатську комісію з розслідування ваших вигадок.

Обличчям Гарпера промайнула тінь.

— Це ви про що?

— Такі розумні люди, як ви, не можуть дозволити собі розкоші вдавати з себе бовдурів, докторе Гарпер. Ви вскочили в халепу, і сенатор прислав мене, щоб запропонувати угоду. Сьогодні його виборчій кампанії завдано важкого удару. Втрачати йому тепер нема чого, і тому в разі необхідності він готовий потягнути за собою в прірву і вас.

— Про що це ви, чорт забирай?

Габріель набрала в легені більше повітря і зробила перший серйозний хід у своїй грі.

— Недавно на прес-конференції ви сказали неправду щодо програмного забезпечення супутника. Ми це знаємо. Це знають багато інших людей. Справа в іншому. — Не встиг Гарпер розтулити рота, щоб заперечити, як Габріель помчала вперед на всіх парах: — Сенатор міг би зараз вдарити на сполох щодо вашої брехні, але його це не цікавить. А цікавить дещо більше і важливіше. Думаю, ви зрозуміли, що я маю на увазі.

— Ні, і я...

— Ось що пропонує сенатор. Він готовий мовчати про вашу брехню щодо програмного забезпечення, якщо ви повідомите йому ім’я того високопосадовця НАСА, з яким ви разом привласнюєте державні кошти.

На мить здалося, що очі Кріса Гарпера ось-ось вискочать з орбіт.

— Що?! Я нічого не привласнюю!

— Раджу вам думати, що говорите, сер. Сенатська комісія збирає документи ось уже кілька місяців. Невже ви дійсно думаєте, що зумієте викрутитися? Підтасовуєте документацію про супутник-сканер і спрямовуєте насівські бюджетні кошти на приватні рахунки? Брехня та привласнення грошей можуть довести вас до в’язниці, пане Гарпер.

— Але ж я нічого такого не робив!

— Тобто ви хочете сказати, що не брехали щодо супутника-сканера?

— Ні, я хочу сказати, що не привласнював грошей, чорт забирай!

— Ага, отже, ви й справді брехали щодо сканера?

Гарпер отетеріло витріщився, не знаючи, що сказати.

— Забудьте про брехню, — відмахнулася Габріель. — Сенатора Секстона не цікавлять ваші вигадки на прес-конференції. Ми до такого вже звикли. Ваша агенція виявила метеорит, і всім байдуже, як саме це відбулося. Пана Секстона цікавить привласнення грошей. Він хоче розібратися з одним високопосадовцем НАСА. Просто скажіть, з ким ви працюєте, і сенатор відведе од вас розслідування. Щоб не ускладнювати справу, назвіть нам ім’я спільника — і все. Інакше сенатор влаштує публічний скандал і почне розповідати про махінації з програмним забезпеченням і тимчасове усунення проблем, якого насправді не було.

— Ви блефуєте. Я не привласнюю державні гроші.

— Ви вправний брехун, пане Гарпер. Я бачила документи на власні очі. Ваше ім’я фігурує в усіх. І таких документів багато.

— Присягаюся, я й гадки не маю про якесь там привласнення!

Габріель розчаровано зітхнула.

— Поставте себе на моє місце, докторе Гарпер. Напрошуються лише два висновки. Або ви мені брешете, так само як брехали на тій прес-конференції. Або говорите правду, і у такому разі якась впливова фігура з вашої агенції підставляє вас як хлопчика для биття, щоб прикрити власні гріхи.

Це твердження змусило Гарпера замислитися.

Габріель поглянула на годинник.

— Пропозиція сенатора чинна протягом однієї години. Ви можете врятуватися, назвавши ім’я високопосадовця НАСА, разом з яким привласнюєте гроші платників податків. Ви не цікавите Седжвіка Секстона. Йому потрібна велика риба. Зрозуміло, що той, про кого йдеться, має тут, у НАСА, певну владу. Тому він (або вона) і зміг влаштувати так, що в паперах стоїть ваше ім’я, таким чином роблячи з вас офірного цапа.

Гарпер похитав головою:

— Ви брешете.

— І ви готові заявити це на суді?

— Аякже. Я заперечуватиму абсолютно все.

— Під присягою? — презирливо пирхнула Габріель. — Припустімо, що ви також заперечуватимете свою брехню щодо справності програмного забезпечення супутника. — Вона поглянула просто в очі Гарперу, і її серце загупало ще сильніше. — Вибирайте, пане Гарпер. Серед американських в’язниць є дуже некомфортні.

Гарпер не відвів погляд, і Габріель напружила всю свою силу волі, щоб він зламався. На якусь мить їй здалося, що вона перемогла, та коли керівник відділу заговорив, його голос був твердим як криця.

— Міс Еш, — він ледве стримував лють, дозволяючи їй виявитися лише в промовистому палаючому погляді, — ви намагаєтеся висмоктати з пальця проблему і хапаєтеся за соломинку. І ви, і я — ми обидва чудово знаємо, що ніякого привласнення грошей у НАСА не відбувається. А єдина людина в цій кімнаті, яка бреше, — це ви.

Габріель відчула, як заціпенів кожен м’яз її тіла. Погляд Гарпера був гнівний і осудливий. їй захотілося обернутися і втекти. От дурепа! Надумала блефувати з ученим-ракетником! Чого ти, в біса, чекала?

Вона внутрішньо зібралася і навіть голови не опустила.

— Усе, що я знаю, — парирувала вона, відчайдушно намагаючись зобразити впевненість і байдужість, — так це те, що я на власні очі бачила викривальні документи. Вони містять переконливий доказ, що і