Читати книгу - "Майдан. (Р)Еволюція духу"

ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви. Бандитом він був і бандитом зоставсь Тепер уже вищого класу. Бо вже не шапки, а мільйони краде – Убий підараса. За те що Вкраїну продав ворогам І заповіти Тараса, Привів табачню і московських попів – Убий підараса. Табачніки правлять свій відьомський бал, Зійшла, мов зоря, їхня раса. Ми знову раби й малороси-хохли – Убий підараса. Тебе не забуде Вкраїна коли, Шахтарю з Донбасу, Ти візьмеш у руки сталеве кайло І вб’єш підараса. Нема в нас святішої більше мети Чи іншого спасу! У бога прощення піди попроси І вбий підараса. Коли на тарілочці нас подадуть Кремлю, що вже плямкає ласо, То буде запізно, повстань і убий! Убий підараса!
Сергій ЖАДАН

— письменник, перекладач. Народився 1974 р. у м. Старобільську (Луганська обл.). 1996 р. закінчив факультет україно-німецької філології Харківського національного педагогічного університету ім. Сковороди. Захистив дисертацію на тему українського футуризму, працював викладачем кафедри української та світової літератури (2000-2004). Поетичні збірки: «Цитатник» (1995, 2005), «Генерал Юда» (1995), «Пепсі» (1998), «Балади про війну і відбудову» (2001), «Історія культури початку століття» (2003), «Марадона» (2007), «Ефіопія» (2009), «Лілі Марлен» (2009), «Вогнепальні й ножові (2012) та ін. Прозові книжки: «Біґ Мак» (2003), «Депеш Мод» (2004), «Anarchy in the UKr» (2005), «Гімн демократичної молоді» (2006), «Ворошиловград» (2010), «Месопотамія» (2014). Двічі переможець конкурсу «Книжка року BBC» (2006, 2010). Мультимедійні проекти: CD-збірка «Хор монгольських міліціонерів»,«Радіо-Шансон: вісім історій про Юру Зойфера» (2007), «Спортивний клуб армії», «Зброя пролетаріату» (з музичним гуртом «Собаки в Космосі», 2008, 2012) та ін. Живе і працює в Харкові.

***
Доки тебе стереже твоя спрага, доки тебе тримається віра, сонце рухається з точністю птаха і час підбирається з обережністю звіра. Вітчизни пізня вокзальна облава, теплі руки й грудневі дороги. Країна болить, як перебита лапа щеняти, що виривається з нічної облоги. Виривайся, виривайся з ночі й туману, вигризай зневіру та безнадію. Я потім лікуватиму твою рану, наскільки встигну, наскільки зумію. Я потім зрозумію, потім побачу, коли слідом за тобою вирвусь, всю цю твою безпритульність псячу, всю цю твою дитячу вірність. Лишай ні з чим їхню підлу варту, оминай розставлені вміло пастки. Варто битись і підводитись варто, якщо потому й доведеться впасти. Зірки мають виснути над тобою, або розриватись, як ручні гранати. Серце має заливатися кров’ю і переганяти її, переганяти. Кості мають міцно зростатись. Шрами повинні додавати злості. Щось із тобою повинно статись. Щось сталося вже і триває досі. Доки ти всім цим живеш і мариш. Доки вихоплюєш, доки полюєш. Доки ти все це в собі тримаєш.