Читати книгу - "Не мій мільйонер, Ірина Романовська"

- Аню, рідна моя, кохана! Ходи до мене. – Я сідаю до дівчини ближче та обережно підтягую до себе. Дивлюся їй прямо в очі. – Ми разом. Навіть не сумнівайся в цьому. Через усе пройдемо разом. Я обіцяю.

Продовжую тонути в її очах. Я до нестями закоханий у цю дівчину. Моя кохана. Лише моя.

- Аню, я дякую тобі за те, що з'явилася у моєму житті.

- Це ще в треба уважно пригадати хто насправді в чиєму з'явився. Якби ти не вирішив на схилі виконати роль супермена, я, мабуть, взагалі зараз лежала де-небудь у лікарні з поламаною рукою чи ногою. - Аня посміхається. Це - добрий знак.

- З мого обличчя зараз навряд помітно, але я насправді дуже щасливий. Певною мірою я очманів від новини. Але повір мені мила на слово. Я безперечно щасливий. – цілую ніжно кохану дівчину в чоло. - Коли тобі йти до лікаря? Я хочу піти з тобою, якщо ти не проти.

Аня без зайвих слів міцно обіймає мене за плечі. Стрімко притуляється своїми пухкими губами до моїх. Ми наче поєднуємося з нею в одну цілу, непохитну, рушійну силу, яка поступово наповнюється сумішшю ніжності, кохання, впевненості, вдячності, турботи, вірності, довіри один до одного.

- Я тебе дуже кохаю. Переїжджай до мене, Ань!

- І я тебе дуже люблю, - шепоче мені моя дівчинка у відповідь.

Ми знову цілуємось. Падаємо на диван. Нас охоплює палка пристрасть. Ми готові здерти з себе весь одяг. Не знаю яким чином мені то вдається, але коли Аня стягує з мене майку, я пригадую, що вона так нічого й не з’їла.

- Стоп, моя сексуальна кицю. – відриваюся від тіла моєї милої та сідаю на диван. Запам’ятай цей момент. Ми обов’язково його продовжимо з того самого місця, але трохи пізніше. Але поки нам треба піти та ситно поїсти.

Аня спантеличено дивиться на мене. Не вірить, що я серйозно кажу це.

- Я сильно сумніваюся, що моя нудота дозволить тобі мене нагодувати. Але я вірю в тебе. – Аня підводиться на ліктях вверх. – Але в мене також є одна умова. Ти готуєш їжу без футболки. Такий вигляд мене збуджує.

Аня звабливо розстібає ґудзики на блузці. Намагається спокусити мене, щоб я повернувся у горизонтальне положення. Ближче до неї.

Вибач, кохана, але ні. Твій хлопець занадто впертий. Спочатку смачна їжа, потім нестримний секс.

Цілую її в чоло та швидко біжу до плити. Першочергово беру пательню з морепродуктами та викидаю все у сміття. Знешкоджую, так би мовити, головного ворога Аніного шлунку першим. Пакет зі сміттям відразу відношу до сміттєпроводу.

Сподіваюся, від звичайних спагеті під соусом та тертим сиром Аню не потягне до білого друга. Вино зі свого улюбленого рецепта доведеться вилучити. Відтепер у нас із коханою буде трохи інше харчування.

Певно, що окрім харчування, мені треба буде відкрити інтернет та передивитися купу інформації про те, як взагалі відбувається вагітність, що жінка в цей момент відчуває. До лікаря теж треба сходити разом. Може там є якісь обмеження в сексі, побуті? О, а ще можна зателефонувати куму. Він щось певно тямить в цьому, бо вже має двоє дітей, похресників моїх. Пам'ятаю, коли його дружина ходила вагітною, він ставив на телефон якусь програму та слідкував кожен місяць, як виглядає його дитина на той момент у животі жінки.

За той час, поки я готував, Аня мало не заснула, лежачі на дивані. Клацали та перемикача канали туди-сюди в очікуванні обіцяної їжі.

Викладаю відварені спагеті на тарілки, поливаю зверху все білим соусом. Аня без поспіху йде до накритого столу, обережно вдихає аромат свіжоприготовленої страви.

- У мене слинки потекли ще там на дивані. Чи не вже я зараз зможу нормально поїсти? - Аня із захопленням бігає очима від тарілки до тарілки. - Я вражена, насправді.

Підходить до мене ближче та міцно притискається.

Я не знаю, як мені бути. Чи не нашкодять мої міцні обійми майбутній дитині? Не передавлю я там їй нічого? Тому обережно кладу долоні Ані на спину.

- Знаєш, тоді у свій день народження у клубі, у мене вперше виявилися нудота та сильно потягнуло до «білого друга». Але я вважала, що то лише поганий коктейль мені дістався. Мене дико каламутило від усіх запахів там. Лише опинившись у машині у твоїх обіймах, все одразу припинилося. Мабуть, наш малюк одразу відчув хто поряд з його мамою. - Аня зачаровано розповідає мені все це, а я потроху прозріваю. Вже тоді моя маленька, моя кохана носила нашу дитину під серцем.

А я ж взагалі міг не прийняти запрошення Матвія тоді. Капець.

У Ані порожевіли щічки. Дівчина весело посміхається, дивиться так закохано на мене. А знову, як йолоп, просто стою поряд.

Ми вдвох, ми разом. У моїй квартирі. Вдвох зараз будемо вечеряти. Потім разом подивимось щось по телевізору, або підемо в спальню. Я хочу, щоб це все й надалі продовжувало розвиватись. Хочу разом з коханою жити, хочу звикати одне до одного. Хочу пізнавати один одного більше та глибше. Хочу приходити з роботи, а тут мене Аня зустрічає. Хочу чекаю на неї з навчання. Хочу разом дуріти, сміятися, сваритися, миритися. Миримось. Хочу це все.

- Ань, я серйозно кажу, живімо разом. Переїдь до мене.

- Але це дуже швидко, тобі не здається?

- Той що? В нас усе йде швидко, але так навіть краще, як на мене. Нема часу рефлексувати. Є лише час діяти. До того ж навіщо стільки часу витрачати на вічну дорогу туди-сюди, якщо можна проводити цей час з користю. Наприклад, у ліжку – Роблю один наполегливий поцілунок в солодкі вуста коханої для більш переконливого змісту власних слів. – І, як приклад, від квартири до твого університету лише якихось двадцять хвилин на автобусі. А на машині ще швидше. Ань, ну погоджуйся. Я дуже хочу жити разом з тобою.