Читати книгу - "Заборонене кохання:ти будеш моєю, Джулія Ромуш, Ольга Ялiтовська"

Розділ 87.

Тео, як справжній чоловік, наполіг на тому, щоб мені допомогти.  Попросив повністю йому довіритися й оскільки я була його ... жінкою (мабуть, він не знав ще про те, що я зібрала всі речі й ганебно бігла з його будинку), а зараз було не місце, не на часі й далеко не та ситуація, коли я готова була переконувати його в протилежному. Він відправив мене чекати новин до себе додому, наполіг на цьому, не дивлячись на всі мої протести.  Я категорично відмовлялася і не хотіла залишатися одна.  

  

Наодинці з самою собою мене з'їдали думки, наповнені тривогою і страхом.  Страхом перед невідомістю і невизначеністю. Викрадення сестри, відсутність Томаса ... Що, якщо їх схопили удвох? Але кому могло таке знадобитися?  Хіба моя сестра щось зробила?  Може викрали Томаса, а вона просто виявилася поруч?  

  

Перебирати варіанти та накручувати себе можна було до нескінченності.  Перший час я, від безвиході, просто ходила колами по кімнаті.  Читала невтішну статистику про викрадення, поки не зрозуміла, що краще нікому від цього не буде. Заспокоїлася я тільки тоді, коли домробітниця принесла склянку холодної води й заспокійливе.  Спочатку на мене накотилася втома, а потім повне безсилля і байдужість до подій.  Ще через пару хвилин я провалилася в глибокий сон.  

  

Мені було складно сказати скільки пройшло часу, але прокинулася я вже глибоко вночі від того, що мене хтось кликав на ім'я і ніжно погладжував по плечу.  

  

Коли я відкрила очі, то немов крізь пелену побачила сидячого поруч з собою Тео, який щось говорив, але я ніяк не могла розібрати його слів. Моя свідомість намагалося вчепитися за сказане, але виходило досить важко.  

  

- Не квапся, - він допоміг мені підвестися і підніс до моїх губ чашку з гарячою кавою, допомагаючи зробити ковток.  І тільки лише через п'ять хвилин, докладаючи неймовірних зусиль, я вже була більш-менш в стані сфокусуватися на тому, що збирався мені сказати чоловік.  

  

- Що з моєю сестрою?  - Це перше, що зірвалося своїх губ.  

  

- Як я і говорив, її викрали. 

  

- Хто? Що їм потрібно?  - Я перебила Тео, хоча він ще не договорив.  

  

- У мене є кілька припущень хто, але я поки не впевнений. І від тебе, дорога моя, їм нічого не потрібно, - після цих слів Тео подивився мені в очі й ніжно заправив за вухо пасмо волосся.  

  

- А від кого тоді?  Навіщо її викрали?  - Його слова не мали поки що для мене ніякого сенсу.  

  

- З метою натиснути на її хлопця ... цього ... Томаса як його там ..., - Тео закотив очі згадуючи його прізвище.  

  

- Ліден, - я прийшла на допомогу.  

  

- Так, так, точно. Так ось, мої люди зараз зайняті тільки одним, це тим, щоб врятувати твою сестру, тому що її хлопець виявився рідкісним мерзотником.  Я, адже з'ясував не тільки голі факти, а ще й те, що він не збирається і палець об палець вдарити для її порятунку!  - З обуренням сказав чоловік і в пориві злості скочив з мого ліжка. Запустивши руку в волосся, намагаючись заспокоїтися і, знайшовши момент, я попросила:  

  

- Розкажи мені все, що знаєш, - на серці стало холодно і порожньо, немов всередині була діра.  Але мені потрібно було отримати більше інформації.  Я так просто не могла повірити, що мій Томас міг виявитися таким безжальним покидьком.  

  

- Дорога, - промовив Тео, хоча йому була не властива така ніжність, таке звернення відразу різало слух, - ти впевнена, що хочеш почути це зараз?  Може, буде краще це зробити, коли все залишиться позаду?  

  

- Ні, мені потрібно знати все!  - Мій голос зрадливо затремтів, - я не можу більше ось так залишатися в невіданні, це вбиває!  - Мені просто необхідно було знати, яким чином тут замішаний Томас, зрозуміти чому він зник, чому викрали саме мою сестру.  І, нарешті, чому мені за допомогою довелося звернутися до Тео, а не до свого чоловіка.  

 

- Ну, я навіть не знаю з чого почати, - зам'явся чоловік, а мені захотілося схопитися з ліжка і струснути його, щоб не барився, щоб не грав на моїх нервах, яких зовсім не залишилося. 

 

- Я послав своїх людей з'ясувати де Саванну бачили в останній раз, - почав Тео і подивився мені прямо в очі, які здавалися надто спокійними й різко контрастували з його поведінкою, - з того курорту, де ви відпочивали. Вона поверталася разом з Ліденом після того, як ти поїхала. - Все могло бути саме так.  Томас збирався поговорити з Саваною про їхній розрив відносин.  У цей час вони цілком могли бути разом.  Поки я аналізувала інформацію, Тео продовжив.  - Вони зупинилися біля якогось мотелю, - на цих словах моє обличчя витягнулося, - ну справді, Олівія, ти чого?  У них-то діло молоде ... І ось якраз в цей час камери зовнішнього спостереження зафіксували, як біля них раптово зупинилася машина, і поки двоє утримували Лідена, ще двоє затягли твою сестру в мікроавтобус.  

  

- А ...  

  

- Номер на тачці був збитий, хоч я все одно її відстежив, але вона вже тиждень, як занесена у викраденні, а на викрадачах були маски.  Але!  - Його "але" вселило в мене хоч якусь надію, - я поспілкувався з Томасом ...  

  

- Що він сказав? - Я з завмиранням серця чекала його відповіді, - я йому дзвонила, коли зникла сестра, але він не відповідав на мої дзвінки ...  

  

- Цей сосунець викаблучувався і спочатку не хотів нічого говорити, але потрібні відповіді я все одно з нього вибив.  

  

- Вистачить ходити навколо, - ніколи в житті, при будь-яких інших обставинах я не змогла б собі дозволити подібний тон з Тео Бурденом, але сьогодні я на нього практично кричала, - я хочу знати, що з моєю сестрою. - Мабуть, чоловік теж не очікував, що я можу дозволити собі таку поведінку, тому на секунду збився, але потім продовжив:  

  

- Її викрали тому, що вона дівчина Лідена.  Ті, хто це зробив, хотіли отримати від нього п'ять мільйонів євро, - задумливо мовив чоловік.  

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍