Читати книгу - "Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь 1569-1999"

Поллока, Антонія Полонського, Пітера Потічного і Велько Вуячича.

Корисним виявився обмін думками зі студентами мого семінару Сергієм Біленьким, Стівеном Сігелом, Анною Шульц і Стівеном Свердловим. Загалом після публічного обговорення мої ідеї стали значно чіткішими, і тому я дуже щасливий, що мені поталанило поділитись своєю роботою із зацікавленими слухачами. Я хотів би подякувати учасникам дванадцятьох семінарів, що відбулись у Гарвардському університеті, трьох — у Віденському інституті гуманітарних наук, трьох — в Оксфордському університеті (один у коледжі Всіх святих і два в коледжі Св. Антонія) та двох — у Вірджинському університеті. Я також хотів би висловити свою вдячність усім, хто прийшов на лекції в Інституті історії Академії наук Польщі, Центральноєвропейському університеті, Колорадському університеті в Боулдері, Колумбійському університеті, Джордж-таунівському університеті, Массачусетському технологічному інституті, Університеті Північної Кароліни в Чейпел Гіл, Стенфордському та Єльському університетах, а також усім, хто відвідав конференції з політичних питань, організовані Європейським колегіумом у Варшаві, Інститутом Схід-Захід у Києві, Євроатлантичним центром у Кишиневі і Центром Вудро Вілсона у Вашингтоні. Світовий союз вояків Армії Крайової та Союз українців у Польщі люб'язно дозволили мені бути присутнім на польсько-українських конференціях, що відбувались у польській Академії національної оборони в Рембертові. Згадані в примітках люди, що погодились дати інтерв'ю, були неймовірно ласкавими. Джонатан Брент, Лариса Геймерт і Маргарет Отцель заповзято взялися за видавництво цієї книги. Особливо я вдячний Гевін Брент за її ретельне редагування. Відповідальність за точність відомостей і всі тлумачення цілком лежить на мені.

Про написання цієї роботи в її форматі годі було й думати, якби не можливість вільно користуватись фондами бібліотеки Віденер у Гарварді та бібліотеки Стерлінг в Єлі. Я також вдячний інституціям, що дозволили мені використати ілюстровані матеріали. Карти намалював Джонатан Вісс з opaz Maps.

Задум цієї книги виник десь між Оксфордом, Парижем, Віднем і Прагою, матеріали для неї збирались у Варшаві, Вільнюсі, Києві, Львові та на прикордонних територіях, писалася вона в Кембриджі, Массачусетс, а набула свого остаточного вигляду в Нью-Гейвені, Коннектикут. За фінансову підтримку я дякую Раді міжнародних наукових досліджень та обмінів, Інститутові гуманітарних наук у Відні, Американській раді наукових товариств, Інститутові стратегічних досліджень імені Джона Оліна та Гарвардській академії міжнародних і регіональних студій. Семюел Гантінгтон керував двома останніми інституціями протягом мого перебування в Гарварді, і трьома плідними роками я маю завдячувати саме його гречності та терплячості. Також мої слова вдячності за їхню роботу в Гарвардській академії я надсилаю Чет Гаскелл, Бет Гасті та Ірі Кукіній. Додаткові витрати фінансував Центр ЄС Гарвардського університету, Проект щодо примусової міграції Фонду Ендрю Меллона й Массачусетського технологічного інституту та Українського наукового інституту. Мій проект був би неможливим без подорожей, а відтак і гостинності, особливо ж подружжя Шевелів у Києві: Лариси й нині покійного Сергія, та Агнєшки й Анджея Вашкевичів у Варшаві. Так само, як і неможливим без громадських місць, де можна читати, писати та змінювати свою думку. Ностальгійна чорна кава проти ночі повертає до Cafe Pamplona в Кембриджі, Muzeum у Відні, Slavia у Празі, Nowy Swia у Варшаві і Аи St. Michel в Парижі (тепер, гадаю, вже в небутті).

Примітки

1

У своєму тексті автор намагався дотримуватись цього покажчика, називаючи міста, про які веде мову, відповідно до того, як їх звали претенденти на них або їхнє населення. Для спрощення читання ми намагались витримувати цей підхід щодо Вільна/Вільнюса, вживаючи першу назву для періоду до 1945 р., а другу — після. — Прим. перекладачів.

2

Умовна назва нацистської антиєврейської політики, що передбачала поставити крапку в «єврейському питанні» в Європі вже не виселенням євреїв за її межі, а цілковитим їх знищенням. Фізичне винищення євреїв розпочалось невдовзі після нападу Німеччини на Радянський Союз. На окупованих польських територіях також було організовано шість таборів смерті: Аушвіц (Освенцим), Треблінка, Собібор, Майданек, Хелмно та Белжець. Відповідно до плану «остаточного розв'язання єврейського питання», який затвердили на Ванзейській конференції 20 січня 1942 р., ліквідації підлягали 11,5 млн євреїв, що мешкали в Європі. Сам Тімоті Снайдер у своїх працях постійно наголошує на необхідності відходу від асоціації «Остаточного Розв'язання» лише із Аушвіцом, оскільки більшість радянських та польських євреїв загинули в інших таборах або були розстріляні без вивезення до таборів («Голокост кулями»). Про це див. його статтю Holocaust: The Ignored Reality // The New York Review of Books, July 16, 2009. — Прим. перекладачів.

3

Тут і далі переклади Адама Міцкевича подаємо за виданням: Міцкевич Адам. Вибрані твори / Пер. Максим Рильський. — t. 1–2. — К.: Державне видавництво художньої літератури, 1955, окрім перекладу першого рядка «Пана Тадеуша». Міцкевичеве «Litwo! Ojczyzno moja!» М. Рильський переклав як «О краю мій, Литво!» Для кращого розуміння книги Т. Снайдера ми передали «край» як «батьківщина» — Прим. перекладачів.

4

Bardach Juliusz. Studia z ustroju i prawa Wielkiego Ksiestwa Litewskiego. — Warszawa: PWN, 1970. — s. 18–21; Rowell S.C. Lithuania Ascending. — Cambridge: Cambridge University Press, 1994. — p. 296–299; Zinkevicius Zigmas. The History of the Lithuanian Language. — Vilnius: Mokslo ir enciklopediju leidykla, 1996. — p. 71–76. Про поляків і німців див.: Knoll Paul. The Rise of the Polish Monarchy. — Chicago: University of Chicago Press, 1971.

5

Перевидана як: Библия. Факсимильнае узнавленне Библии, выдадзенай Францыскам Скарынаю у 1517–1519 гадах: В 3 тамах. — Мінск: Беларуская савецкая энцыклапедыя, 1990–1991. Його церковнослов'янська мова була забарвлена руською мовою шляхти Великого князівства Литовського, а також зазнала впливу чеської Біблії, якою Скорина користувався в Празі. Див.: Sadouski J. А Linguistic Analysis of the Four Books of Kings Printed by Skaryna in 1518: Doctoral dissertation. — University of London, 1967. — p. 224–226. Про народну прозу Скорини див.: Прадмовы і пасляслоўі паслядоунікаў Францыска Скарыны. — Мінск: Навука и техника, 1991; див. також: McMillin Arnold. Die Literatur der Weissrussen. — Giessen: Wilhelm Schmitz, 1977. — s. 40–47.

6

Altbauer Moshe. he Five Biblical Scrolls in a Sixteenth-Century Jewish ranslation into Belarusian (Vilnius Codex 626). — Jerusalem: Dorot, 1992. — p. 13–37. Див. також: Wexler Paul. he Reconstruction of Pre-Ashkenazic Jewish Se lements in he Slavic Lands in he Ligh of he Linguistic Sources // From Shtetl to Socialism / Polonsky Antony (ed.). — London: Li man Library, 1993. — p. 3–18.

7

Zbior praw litewskich od roku 1389 do roku 1529 tudziez Rozprawy sejmowe o tychze prawach od roku 1544 do roku 1563. — Poznan: Drukarnia na