Читати книгу - "Від волинської різанини до операції «Вісла». Польсько-український конфлікт 1943-1947 рр."

Академії ім. Александра Ґейштора в Пултуску.

Сфера наукових інтересів д-ра Ґ. Мотики — польсько-українські стосунки в 1939–1989 рр., переслідування радянськими органами державної безпеки учасників антикомуністичного руху опору в Україні, Білорусі, країнах Балтії в 1939–1953 рр., політика комуністичних органів безпеки ПНР супроти національних меншин. За підсумками своїх досліджень опублікував кілька монографій: Пани і різуни. Співпраця АК-ВіН і УПА в 1945–1947 (Рапу і rezuny. Współpraca AK-WiN і UPА 1945–1947, у співавторстві з Р. Внуком, вид. Volumen, Варшава, 1997); Так було в Бещадах (Tak było w Bieszczadach, вид. Volumen, Варшава, 1999); Антипольська акція ОУН-УПА 1943–1944. Факти та інтерпретації (Antypolska Akcja ОUN-UPA 1943–1944. Fakty i interpretacje, у співавторстві з Д. Лібйонкою, вид. IPN, Варшава, 2002); Українська проблематика в діяльності Служб Безпеки Польщі та Чехословаччини в 1945–1989 роках (Służby Bezpieczeństwa Polski і Czechosłowacji wobec Ukraińców 1945–1989, у співавторстві, Варшава, вид. IPN, 2005); Український партизанський рух 1942–1960 (Ukraińska partyzantka 1942–1960, вид. Інституту політичних досліджень ПАН та вид. Rytm, Варшава, 2006); збірку історіографічних нарисів В колі сюжетів «Заграв у Бещадах». Нариси з новітньої історії польських Бещад (W kręgu «Łun w Bieszczadach». Szkice z najnowszej historii polskich Bieszczad, вид. Rytm, Варшава, 2009); науково-популярну працю Від волинської різанини до операції «Вісла» (Od rzezi wołyńskiej do akcji «Wisła», Wydawnictwo Literackie, Краків, 2011). Окрім того, оприлюднив понад 60 статей у фахових виданнях у Польщі та за кордоном. Науково-популярні тексти уміщує в часописах «Karta», «Więź», «Polityka», «Wprost», «Newsweek», «Gazeta Wyborcza», «Rzeczpospolita». За осягнення в популяризації історичних знань отримав нагороду Об’єднання видавців історичної книжки «Кліо» (2006), нагороду журналу «Przegląd Wschodni», нагороду журналу «Polityka» за кращу історичну працю (2012); з рук Люблінського архієпископа Юзефа Жицінського отримав відзнаку «Memoria Iustorum» за «спорудження мостів у культурному діалозі між Польщею та Україною».

(Джерело: біограма на Вікіпедії, біограма на мережній сторінці Інституту Національної Пам’яті)

Примітки

1

Цит. за: Jakub Karpiński, Nie być w myśleniu posłusznym (Ossowscy, socjologia, filozofia), bdw 1989, s. 136.

2

Креси — політико-географічне поняття, яким поляки від середини XIX ст. окреслюють етнічне прикордоння; спершу йшлося про околиці історичної Речі Посполитої, а в міжвоєнний період (II Республіки) — про терени на Сході, де більшість мешканців становили українці та білоруси. — Прим. пер.

3

Цит. за: Włodzimierz Mędrzecki, Województwo wołyńskie 1921–1939. Elementy przemian cywilizacyjnych, społecznych i politycznych, Wrocław 1988, s. 82.

4

Tadeusz Hołówko, Metody i drogi sanacji stosunków we wschodniej Galicji i województwach wschodnich, в: Nie jesteśmy ukrainofilami. Polska myśl polityczna wobec Ukraińców i Ukrainy. Antologia tekstów, red. Paweł Kowal, Jan Ołdakowski, Monika Zuchniak, Wrocław 2002, s. 103. Український переклад процитовано за виданням: Ми не є українофілами. Польська політична думка про Україну і українців. Антологія текстів, переклав Сергій Гірік, Київ 2012, с. 108.

5

Цит. за: Петро Мірчук, Нарис історії ОУН 1920–1939, Мюнхен — Лондон — Нью-Йорк 1968, с. 126–127.

6

Цит. за: М. Буджак [Михайло Колодзінський], Польське повстання 1863 р., Львів 1929, с. 13–14.

7

Максим Орлик (Дмитро Мирон), Ідея і Чин України. Нарис ідеологічно-політичних основ українського націоналізму, Київ 2001, с. 195–196.

8

Микола Сціборський, ОУН і селянство, Прага 1933, с. 32.

9

Цит. за: Літопис УПА, т. 25, Торонто-Львів 1996/1997, с. 4; наводяться також інші версії окремих рядків, зокрема: «смерть московсько-жидівській комуні».

10

Літопис УПА, т. 25, с. 75.

11

Євстахій Добровольський, Крутими стежками. Спогади та роздуми, Тернопіль 1999, с. 9.

12

Цит. за: Henryk Cimek, Komuniści, Polska, Stalin 1918–1939, Białystok 1990, s. 47.

13

Władysław Pobóg-Malinowski, Najnowsza historia polityczna Polski, t. 2, 1914–1939, Gdańsk 1990, s. 726–727.

14

Цит. за: Andrzej Leon Sowa, Stosunki polsko-ukraińskie 1939–1947, Kraków 1998, s. 52.

15

Григор Мельник, Степан Бандера (Причинки до характеристики особи), в: Володимир Макар, Спомини та роздуми, т. 3, Торонто — Київ 2001, с. 118.

16

Grzegorz Górny, Wyznania pułkownika Kuka, «Tygodnik Powszechny», 29 maja 1994.

17

Timothy Snyder, Tajna wojna. Henryk Józewski i polsko-sowiecka rozgrywka o Ukrainę, Kraków 2008, s. 251.

18

Цит. за: Magdalena Nowak, Narodowcy i Ukraińcy. Narodowa Demokracja wobec mniejszości ukraińskiej w Polsce 1922–1939, Gdańsk 2007, s. 232.

19

Цит. за: Włodzimierz Mędrzecki, Inteligencja polska na Wołyniu w okresie międzywojennym, Warszawa 2005, s. 261.

20

Instytut Polski i Muzeum im. gen. W. Sikorskiego (IPMS), A 9V/8a. «Національна політика», 1939, 3 вересня, №34.

21

Ryszard Torzecki, Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy 1933–1945, Warszawa 1972, s. 189.

22

IPMS, В 1/107 A, Relacja ppor. Karola Witolda Daszkiewicza.

23

Цит. за: Михаил Мельтюхов, 17 сентября 1939. Советско-польские конфликты 1918–1939, Москва 2009, с. 356.

24

Семен Левицький «Кліщ», Бойові дії ОУН у Бережанщині і на Поліссі, в: Володимир Макар, Спомини та роздуми, т. З, Торонто-Київ 2001, т. 3, с. 354.

25

IPMS, В I 96 А.

26

Михаил Мельтюхов, 17 сентября 1939..., с. 548.

27

IPMS, В I 96 F.

28

IPMS, В I 97/D, Relacja Witolda Zajączkowskiego.

29

Andrzej Leon Sowa, Stosunki..., s. 104.

30

Євстахій Добровольський, Крутими стежками..., с. 9. Гасло «не віддамо» стосується відмови Польщі підкоритися провокаційним вимогам гітлерівської Німеччини віддати їй територію Поморського воєводства (т.зв. «польський коридор», вихід Польщі до моря) і контрольні функції у вільному місті Данциґу (Ґданську).

31

Ryszard Torzecki, Polacy і Ukraińcy. Sprawa ukraińska w czasie II wojny światowej na terenie II Rzeczypospolitej, Warszawa 1993, s. 44.

32

Okupacja