Читати книгу - "Тінь перемоги"

Тепер запам'ятаємо найближче коло Жукова. Запам'ятаємо тих, хто з ним зустрічає Новий рік. Генерал-лейтенант К. Ф. Телєгін з дружиною, генерал-лейтенант В. В. Крюков та його дружина співачка Русланова Лідія Андріївна. Ця зграя пов'язана не великими ідеалами, а загальним злодійським інтересом.

У важку хвилину навколо Жукова нікого не було. Крім злодіїв.

Минуло кілька років. Немає більше Сталіна. Голову йому не прострелили, але померти допомогли. Ненависному Абакумову, який намагався боротися з крадіжками у вищих ешелонах влади, голову таки прострелили. Як тетереву.

А Жуков піднявся майже на саму вершину влади. Жуков - міністр оборони СРСР і один з двох найголовніших лідерів країни. Він поки змушений ділити владу з Хрущовом. Він поки не отримав можливості розстрілювати неугодних. Але його жорстокість вже випирає і перехоплює через всі краї та всі межі. Жуковські візити у військові округи і на флоти були розгромними. Ось тільки дві поїздки Жукова в 1957 році. Одна - на Північний флот. Інша - на Балтику. Перша поїздка п'ять днів. І друга - п'ять. За десять робочих днів Жуков особисто розжалував і вигнав зі Збройних сил 273 офіцери, генерали й адмірали. Це - по 27 людей у день. Зрозуміло, Жуков рвав погони не з лейтенантів. Не його це рівень. Він гнав без пенсії із Збройних сил командирів крейсерів, підводних човнів і есмінців, командирів з'єднань кораблів і їх заступників, командирів полків, бригад і дивізій морської авіації і берегової оборони. Якщо Жуков усі ці десять днів і ночей взагалі не спав, тоді кожну годину він зривав погони з одного старшого офіцера, з генерала або адмірала. А якщо він трохи спав, то темпи зривання погонів у решту годин були вищими. Якщо припустити, що Жуков працював по десять годин на добу без перерв, то кожні 20 хвилин він здирав з когось лампаси або погони. При такій інтенсивності праці чи міг він займатися ще чимось? На все інше вже й часу не залишалося. Втім, якщо він на розбір кожної справи витрачав не всі 20 хвилин, а хвилини дві-три, тоді йому часу залишалось і на п'янку, і на дівок, до яких він був вельми здатний.

Всі, кого Жуков розжалував і вигнав, пройшли крізь війну. За час війни змінилося керівництво наркомату оборони, Генерального штабу, всіх фронтів і армій, але керівництво флоту Сталін не міняв. Народний комісар ВМФ Микола Герасимович Кузнєцов перебував на своїй посаді з першого до останнього дня війни. У його підпорядкуванні - чотири флоти. Командувачі всіх чотирьох флотів не були змінені протягом всієї війни. Це показник того, що у Сталіна до флоту претензій не було.

Але ось з'явився Жуков. І косить усіх підряд. Флотів було чотири. Він побував на двох, готувався побувати і на двох інших.

Розгром флоту було розпочато з самого верху. Через багато років Адмірал флоту Радянського Союзу М. Г. Кузнєцов писав у ЦК: «15 лютого 1956 року я був викликаний колишнім міністром оборони, і протягом 5-7 хвилин, у винятково грубій формі, мені було оголошено про рішення знизити мене у військовому званні і звільнити з армії без права на відновлення. Після цього мене ніхто не викликав для формального звільнення. Якийсь представник управління кадрів (навіть без мене) приніс і залишив на квартирі звільнювальні документи. ... Не будучи абсолютно обізнаним у причинах свого покарання, я просив ознайомити мене з документами, що мене стосуються, але так і не отримав можливості». («Красная Звезда» 21 травня 1988 року)

Кузнєцов продовжує: «Мене намагалися буквально розчавити. Без виклику до керівництва країни, без дачі пояснень і навіть без надання документів про моє звільнення я був відлучений від Військово-Морського флоту. Маршал Жуков у грубій, властивій йому формі оголосив, що я знятий з посади, понижений у званні до віце-адмірала. На моє запитання, на підставі чого і чому це зроблено без мого виклику, він, усміхнувшись, відповів, що це зовсім не обов'язково.» («Красная Звезда». 24 липня 1999)

Микола Герасимович Кузнєцов ще в 1939 році був призначений народним комісаром Військово-морського флоту. В цей час Жуков був усього лише комдивом. Кузнєцов вступив у війну народним комісаром ВМФ і завершив війну на цьому ж посту. У нашій історії тільки три людини мали звання Адмірала флоту Радянського Союзу. Кузнєцов - перший з них. Адмірал флоту Радянського Союзу - це повна аналогія армійського звання Маршал Радянського Союзу.

Але порівнювати Кузнєцова та Жукова навіть непристойно. Кузнєцов був освіченою людиною. Він закінчив Військово-морське училище і Військово-морську академію. Досить сказати, що Микола Герасимович Кузнєцов вільно володів англійською, німецькою, французькою та іспанською мовами. Ану по наших сучасних генералах і адміралах пройдемося: у кого з них чотири іноземні мови?

А освіта Жукова - нижча. Так і записано в автобіографії. Чотири класи школи та кавалерійські курси, де Жукова вчили шаблею махати. Російською мовою Жуков володів слабо, умів звертатися на «ви» тільки до вищих. Він вільно розмовляв тільки матірно-командирською говіркою. «Жуков так посміхнувся, подивився на мене і реагував російською словесністю досить міцного концентрату і різкого змісту.» (Н. С. Хрущов. «Огонек» 1989 № 34, стор 10)

Жуков виганяє зі Збройних сил Кузнєцова, який дорівнює йому за військовим званням. Нехай кожен сам уявить, що ховається під терміном «у винятково грубій формі». Жуков виганяє Кузнєцова, скинувши у військовому званні на три щаблі. Якщо на вигнання зі Збройних сил Адмірала Флоту Радянського Союзу Жуков витратив «5-7 хвилин», тоді наше припущення підтверджується: на вирішення долі якихось генерал-майорів і контр-адміралів він не міг витрачати більше часу.

Донька видатного полководця ХХ століття Елла Георгіївна оповідає: «Тато був довірливим і навіть сентиментальним». («Магазин». 16 вересня 1999, стор. 37) Що правда, то правда. Сентиментальності Жукову не позичати. Його