Читати книгу - "Салимове Лігво"

class="p">— Де ви це взяли? — спитав Джиммі, підбираючи пістолет.

— Біля машини Сюзен.

— Тоді я спробую здогадатися. Мак-Казлін поїхав додому до Нортонів невдовзі по тому, як залишив нас. Там він отримав інформацію про Сюзен, включно з маркою, моделлю і номером її автомобіля. Потім він вирушив об’їжджати бічні дороги, просто про всяк випадок. І…

Гнітюча тиша в палаті. Ніхто з них не мав бажання її підтримати.

— У Формена досі зачинено, — сказав Джиммі. — І чимало тих старих, які труться біля крамниці Кроссена, скаржилися щодо звалища. Ніхто вже тиждень не бачив Дада Роджерса.

Вони похмуро перезирнулись.

— Минулого вечора я говорив з отцем Каллагеном, — сказав Метт. — Він погодився приєднатися за умови, якщо ви двоє — плюс Марк, звичайно — спершу зайдете до тієї нової крамниці і побалакаєте зі Стрейкером.

— Я не думаю, що він сьогодні бодай з кимось балакатиме, — сказав Марк спокійно.

— Що ви про них з’ясували? — спитав Джиммі в Метта. — Є що-небудь корисного?

— Ну, гадаю, я склав докупи деякі деталі. Стрейкер має бути людиною-дозорним псом і особистим охоронцем цієї істоти — щось на кшталт фаворита з людей. Він мав прибути в місто задовго до появи Барлоу. Потрібно було виконати певні ритуали — для уласкавлення Темного Отця. Бачте, навіть Барлоу має над собою пана.

Метт подивився на них понуро.

— Я маю підозру, що ніхто ніколи не знайде й сліду Ралфі Ґліка. Я думаю, він був вхідним квитком для Барлоу. Стрейкер його вхопив і приніс у жертву.

— Паскудник, — промовив Джиммі стримано.

— А Денні Ґлік? — запитав Бен.

— Спершу Стрейкер пускав йому кров, — сказав Метт. — Це був дарунок його пана. Перша кров вірному слузі. Пізніше Барлоу взявся за цю роботу сам. Але Стрейкер виконав й іншу послугу для свого пана до того, як сюди прибув сам Барлоу. Хтось із вас знає яку?

Якусь мить панувала тиша, а потім Марк цілком упевнено сказав:

— Собака, яку той чоловік знайшов на воротах цвинтаря.

— Що? — перепитав Джиммі. — Навіщо? Навіщо б йому було таке робити?

— Білі очі, — сказав Марк і запитально подивився на Метта, котрий закивав, дещо здивований.

— Всю ніч я куняв над цими книжками, не знаючи, що серед нас є вчений-знавець.

Хлопець трохи зашарівся.

— Марк каже абсолютно правильно. Згідно з кількома перехресними посиланнями на фольклор і надприродне, один зі способів відлякати вампіра — це намалювати білі «янгольські очі» над справжніми очима чорного собаки. Вінів Док був цілком чорним, окрім двох білих плям. Він називав їх його фарами — вони були в Дока прямо над очима. Він дозволяв собаці вільно бігати вночі. Стрейкер, мабуть, його примітив, убив, а потім повісив на воротах цвинтаря.

— А як щодо цього Барлоу? — запитав Джиммі. — Як він потрапив у місто?

Метт знизав плечима:

— Не можу точно сказати. Я думаю, засновуючись на легендах, ми мусимо припустити, що він старий… дуже старий. Він міг змінювати своє ім’я десятки разів або й тисячу. Він міг бути, в той чи інший час, уродженцем майже кожної країни в світі, хоча, я підозрюю, його походження має бути румунським, або мадярським, або угорським. Наразі не має великого значення, як саме він потрапив у місто… хоча я не здивувався б, дізнавшись, що до цього приклав свою руку Ларрі Кроккет. Він тут. Оце важливо.

— Тепер ось що ви мусите зробити: коли туди підете, візьміть із собою кілок. І зброю, на той випадок, якщо Стрейкер досі живий. Для цього згодиться револьвер шерифа Мак-Казліна. Кілок мусить пробити серце, бо інакше вампір знову повстане. Джиммі, ти зможеш це перевірити, щоб переконатися. Коли проб’єте його кілком, ви мусите відрізати йому голову, напхати до рота часнику і перевернути її в труні лицем донизу. У більшості історій про вампірів — голлівудських та інших — пробитий кілком вампір майже миттєво знищується, розсипаючись на пил. У реальному житті цього може не статися. Якщо так, ви мусите якось обтяжити труну і кинути її в текучу воду. Я би запропонував Роялову річку. Маєте якісь запитання?

Запитань не було.

— Добре. Кожен із вас мусить мати при собі пляшечку зі святою водою і трохи гостії. І, перш ніж вирушати, кожний мусить висповідатися перед отцем Каллагеном.

— Я не думаю, щоби хтось із нас був католиком, — сказав Бен.

— Я, — сказав Джиммі. — Позацерковний.

— Однак ви відбудете сповідь і каяття. Тоді ви вирушите очищеними, омитими Христовою кров’ю… чистою кров’ю, неоскверненою.

— Гаразд, — сказав Бен.

— Бене, ви спали з Сюзен? Вибачте мені, але…

— Так, — відповів Бен.

— Тоді ви мусите забити кілок. Спершу в Барлоу, а потім у неї. Ви єдиний у цій маленькій експедиції, кому було завдано особистої шкоди. Ви діятимете як її чоловік. І ви не повинні вагатися. Ви даруватимете їй звільнення.

— Гаразд, — знову повторив Бен.

— І понад усе, — погляд Метта оббіг їх усіх, — нізащо не дивіться йому в очі! Якщо ви це зробите, він ухопить вас і оберне проти інших, навіть коштом вашого власного життя. Згадайте Флойда Тіббітса. Через це так небезпечно мати з собою зброю, навіть якщо вона необхідна. Джиммі, ти візьмеш револьвер і триматимешся трохи позаду. Якщо тобі треба буде оглянути Барлоу або Сюзен, віддаси його Марку.

— Зрозуміло, — сказав Джиммі.

— Не забудьте купити часнику. І троянди, якщо зможете. Джиммі, та маленька квіткарня у Камберленді досі працює?

— «Північна красуня»? Гадаю, так.

— Біла троянда кожному з вас. Приплетіть їх собі до волосся або повісьте на шию. І ще раз повторюю — не дивіться йому в очі! Я міг би тримати вас тут і розповісти ще сотню інших речей, але вам краще вирушати. Вже десята година, та й отець Каллаген може передумати. Зичу вам удачі, з вами будуть мої молитви. Авжеж, молитися — це неабиякий виверт для такого старого агностика, як я. Проте не думаю, що я тепер аж такий агностик, яким був колись. Це Карлайл сказав: «Якщо людина скидає Бога з престолу в своєму серці, тоді його місце мусить посісти Сатана?»[259]

Ніхто не відповів, а Метт зітхнув:

— Джиммі, я хочу краще роздивитися твою шию.

Джиммі підступив до ліжка і задрав підборіддя. Ранки були явно проколами, але вони вже заскориніли і, схоже, гарно заживали.

— Поболює? Свербить?

— Ні.

— Тобі вельми пощастило, — сказав Метт, уважно вдивляючись.

— Я починаю думати, що це найбільша моя удача у всьому житті.

Метт відкинувся назад у ліжку. Його обличчя мало виснажений вигляд, очі були глибоко запалими.

— Якщо твоя ласка, я прийму ту пігулку, від якої відмовився Бен.

— Я скажу комусь із медсестер.

— Я посплю, поки ви виконуватимете вашу роботу, — сказав Метт. — Пізніше є ще інша тема… ну, поки що досить цього.

Його очі перекинулися на Марка:

— Хлопчику, вчора ти вчинив дивовижну річ. Нерозумно, необачно, але дивовижну.

— Вона заплатила за це, — тихо промовив Марк, зчепивши перед собою руки. Вони тремтіли.

— Так, і, можливо, вам доведеться заплатити знову. Комусь із вас або й усім вам. Не недооцінюйте його! А тепер, якщо ви не проти,