Читати книгу - "Регент. Право сильного, Анні Кос"

— Ходімо, бо пан Джаліл буде лаяти тебе за затримку.

Далі йшли мовчки, тільки біля дверей Зінат трохи сповільнила крок і промовила тихо:

— Я не зможу тобі допомогти, хіба що порадою. Хочеш щось змінити — розраховуй тільки на себе і не вір нікому.

— А тобі?

— Мені особливо. Не знаю і знати не хочу, як тобі викрутитися і зберегти на плечах свою чарівну голівку, але тримай очі широко розкритими. Доля — вкрай лукава тварюка, але, часом, схопити її за хвіст простіше, ніж здається. І не завжди можливості знаходять нас, частину з них ми створюємо власноруч. Ну, іди. І забудь все, що чула сьогодні.

— Дякую, Зінато, — кивнула Сурія. — Уже забула.

***

— Лорд регент хотів бачити тебе сьогодні, — Джаліл почав без передмови.

— Прямо в день страти? — здивувалася дівчина.

— Відмовишся йти? — в тоні євнуха промайнула іронія.

Сурія подумки вилаяла себе за нестриманість. Опустила очі, міцно стиснула пальці рук, злегка схилила голову, всім виглядом демонструючи лагідність.

— Вибачте моє здивування. Зрозуміло, я виконаю його волю і Вашу теж.

— У тебе час до обіду, приведи себе до ладу. І дівчинко, я хочу, щоб ти була дуже уважна. Я повинен знати, що непокоїть лорда регента зараз понад усе.

— Я не розумію.

— А тобі й не треба. Просто уважно слухай і запам'ятовуй. Упевнений, в розмові він так чи інакше згадає про нещодавні події, хочу знати, чи вдалося йому підібратися до вбивці.

— Пане, не впевнена, що Ульф Ньорд буде обговорювати зі мною подробиці державних справ.

— Якщо не він, то його зброєносець. Крім того, прояви, нарешті, свої природні таланти. Красивій жінці складно відмовити, особливо якщо її з'їдає цікавість. Розпитай, підштовхни до потрібної теми, якщо треба. Ти зрозуміла мене?

— Цілком, — Сурії знадобилася вся витримка, щоб не тремтіти під пильним поглядом і навіть посміхнутися — чарівно, спокусливо і звабливо. — Зроблю все, що в моїх силах.

Серце билося у рваному ритмі, здавалося, зараз Джаліл відчує брехню в її словах, підійде, вдарить, змусить підкоритися. Вона подумки відлічувала миті, змушуючи себе дихати рівномірно й спокійно.

— Ось і розумниця, а тепер іди.

Сурія покинула кімнату, ступаючи задом наперед дрібними кроками. Зачинила за собою двері, прихилилася до неї спиною, і лише потім полегшено видихнула, даючи волю емоціям. Щоки вмить спалахнули, і дівчина притиснула до них крижані долоні, щоб хоч трохи прийти до тями.

«Ще б пак, пане Джаліле: хіба я, дурненька і недосвідчена, можу обвести навколо пальця лорда регента? Ще б пак, пане Джаліл. Ще б пак!»

Зовсім скоро Сурія, святкова і прекрасна, як весняний ранок, покинула свою кімнату. Юмна косилася на неї з відвертою заздрістю і, звичайно, відразу пішла до подруг: розповісти про чергове торжество суперниці.

Тривожний дзвін пролунав, коли Сурія вже була в приймальні регента.

— Пані, може, повернемося? — тихенько запитала одна із супроводжуючих її дівчат, спостерігаючи, як заметушилися воїни навколо.

— У жодному разі. Мені велено дочекатися, отже, я буду тут, — рішуче відмовилася наложниця і додала вже про себе: — Можливості треба створювати, а не ховатися від них.

***

На те, щоб відновити в місті порядок, пішла майже вся друга половина дня. Люди ще не покинули площу після страти, коли почався цей безлад, тож постраждалих виявилося більше, ніж було б в будь-якому іншому випадку. На невимовне здивування регента, Зафір вар Іяд утримався від скандалів та безглуздих звинувачень на адресу північан. Навпаки, надав допомогу там, де це було справді необхідно й відрядив власну охорону, серед якої була пара слабеньких магів, допомагати пораненим. А коли надійшли звістки з палацу, він вислухав їх зі стійким спокоєм і навіть висловив подяку людям регента за те, що допомогли імператриці.

— Дивовижна і вкрай похвальна стриманість, — не без іронії зазначив Ульф, коли потік невідкладних справ став вичерпуватися. — З чого б це раптом ви вирішили стати на мій бік? Чи відчуваєте свою провину за цю подію?

— Даремно грубіяните, північне щеня, — несподівано серйозно озвався Зафір.

Ані міська варта, ані люди регента не змогли схопити винуватця. Десяток надпотужних вибухів спричинив купу руйнувань і пожеж по усьому місту, і судячи з усього, Зафіру вкрай не сподобалося побачене. Крізь ретельно виліплену маску зверхності чітко проступила втома, зморшки здавалися ще глибшими, та й постава поважного пана стала менш величною. 

— Постарайтеся виявити повагу до моїх років. Ви ще молоді, але можете зрозуміти: іноді особисті чвари повинні залишитися осторонь, бо вони затуманюють погляд і заважають мислити об'єктивно. Моя провина в цьому заворушенні не більша за Вашу. Адже очевидно, що нам обом це просто не вигідно. До того ж, ви занадто недосвідчені в питаннях магії, щоб організувати подібне або навіть усвідомити маштаб того, що ж сталося.

— То просвітіть, — Ульф вважав за краще не помітити заступницький тон співрозмовника.

— Не можу, сам не розумію. Той, хто це зробив, могутніший за нас із вами, і суттєво, а це вже не на жарт турбує. Мені потрібно подумати в тиші й спокої. Одне знаю напевно: справжній винуватець — ворог не лише Вам особисто, а й усієї імперії, а отже й мені. І задля того, щоб знайти його, я готовий на час забути про деякі, скажімо так, складнощі, що виникли в малій раді.

— Підозріло схоже на пропозицію перемир'я.

— Ненападу, якщо бути точнішим.

— Лорде Зафіре, — регент подивився на співрозмовника в упор. — Якщо вже почали говорити, то продовжуйте до кінця. Іноді мовчання рівноцінно зраді.

— О, сьогоднішній урок був досить наочним, дякую.

— І тому вам є чим поділитися?

— Запевняю, якщо мені знайдеться, що сказати, Ви дізнаєтеся про це першим. Немає нікого більш надійного і вірного за старого перевіреного ворога. Повірте, насправді я ціную те, що Ви граєте за правилами.