Читати книгу - "Привид"

Моя рука погладила її вибритий лобок і знайшла щілину. Там було мокро. Дуже мокро. Я засунув туди два пальці і відчув щось липке. І відразу ж висмикнув руку. Підняв догори. На моїх пальцях було щось біле й слизьке. Я з подивом поглянув на неї. Побачив її переможну посмішку. Вона прихилилася до мене й прошепотіла:

— Я ж тобі казала. Коли тебе немає, з’являються інші.

Я осатанів, підняв руку, щоби ляснути її по пиці, але вона вхопила її і зупинила мене. Ти диви, яка дужа сучка ота Скоєн!

— А тепер іди, Густо.

Я відчув щось таке в моїх очах. Якби я не знав достеменно, то можна було б подумати, що то сльози.

— П’ять тисяч, — прошепотів я хрипким тихим голосом.

— Ні, — відповіла вона. — Бо тоді ти повернешся. А це непотрібно ані мені, ані тобі.

— Ти, суко! — скрикнув я. — Ти забуваєш декілька дуже серйозних речей. Викладай бабло, бо я піду до газетярів і розповім їм усі твої таємниці. І я маю на увазі не твої секс-походеньки, а те, що за так званою зачисткою Осло стоїш ти і дідок. Соціалісти довбані, щоб вас розперло! Наркогроші та політика — в одному ліжку. Як ти гадаєш, скільки заплатить мені «Verdens Gang»?

Я почув, як двері спальні відчинилися.

— А тепер я би на твоєму місці рвала звідси кігті, — сказала Ізабель.

Я почув скрип дощок у темряві поза її спиною.

Хотів був чкурнути геть, справді хотів. Однак чомусь закляк як вкопаний.

«Він» наближався.

Мені здалося, що я побачив, як спалахнули в темряві смуги на його обличчі. Секс-товариш, курва його мати. Хтивий тигр.

Тигр прокашлявся.

І вийшов на світло.

Він був такий разюче прекрасний, що я, попри мій стан, знову відчув оте. Відчув бажання покласти свою руку йому на груди. Торкнутися пальцями зігрітої сонцем спітнілої шкіри. Відчути його м’язи, які рефлекторно напружаться, шоковані таким нахабством з мого боку.

— Що ти сказала? — спитав Харрі.

Беата прокашлялася й повторила:

— Мікаель Бельман.

— Бельман?

— Так.

— Коли Густо помер, під його нігтями була кров Мікаеля Бельмана?

— Схоже на те.

Харрі відкинувся на спинку стільця. Ця обставина міняла все. Чи не все? Вона не обов’язково могла бути пов’язана з убивством Густо. Але до чогось вона неодмінно мала стосунок. До чогось такого, про що Мікаель Бельман волів помовкувати.

— Геть звідси, — сказав Бельман голосом, настільки виразним, що йому й кричати не треба було.

— Ага, так це ти, — сказав я. — А я гадав, що вона найняла Трульса Бернтсена. Розумний хід, Ізабель. Відразу ж вийти на верхній рівень, щоб на дрібниці не розмінюватися. І яка ж у вас схема роботи? Бернтсен — просто твій раб, Мікаелю?

Його ім’я я вимовив пестливо і ледь чутно, майже видихнув. Зрештою, саме так ми й представилися один одному того дня на його дільниці. Густо й Мікаель. Наче два хлопці. Два потенційних приятелі. Я побачив, як від моїх слів у його очах щось спалахнуло і вони запалали. Бельман був зовсім голий. Саме тому мені й здалося, що він не буде нападати. Але Бельман підскочив до мене так швидко, що я й оком не встиг моргнути, як він повалив мене додолу і вхопив за шию борецькою хваткою.

— Відпусти!

Він потягнув мене вгору по сходах. Мій ніс був затиснутий між його пахвою та грудьми, і я чув їхній запах. І в ту мить у моїй голові виникла отака думка: якщо він хоче вигнати мене, то чому тягне мене сходами догори? Я не міг виборсатися, тому загнав свої нігті йому в груди і дряпонув, наче тигр пазурами, тягнучи його шкіру на себе; в якусь мить один з моїх нігтів зачепився за його сосок. Бельман вилаявся, і його хватка ослабла. Я вислизнув і стрибонув. Приземлившись посередині сходів, я мало не впав, але примудрився встояти на ногах. Потім рвонув через залу, схопив її ключі від авто і вискочив у двір. Звісно, всюдихід також був незамкнений. Я відпустив зчеплення, і колеса гребонули гравій. У дзеркало я побачив, як Мікаель Бельман вискочив з дверей. В його руці щось блиснуло. Та в цю мить колеса вгризлися в твердий ґрунт, мене притиснуло до спинки, й авто, кулею пронісшись через двір, вискочило на дорогу.

* * * * *

— Саме Бельман перевів Трульса Бернтсена до Оргкрима, — сказав Харрі. — Чи є імовірним те, що Бернтсен виконує роботу спалювача під керівництвом Бельмана?

— Ти добре усвідомлюєш, куди ми добралися, Харрі?

— Так, — відповів Харрі. — І віднині ти не матимеш до цього жодного стосунку, Беато.

— Чорта з два ти мене зупиниш! — У слухавці аж мембрана затріщала. Харрі не пам’ятав, щоби Беата Льон коли-небудь отак лаялася. — Це — поліція, Харрі. Я не хочу, щоби такі, як Бельман, втягували її в багно.

— Гаразд, — сказав Харрі. — Але не робімо похапливих висновків. Єдиний доказ, який ми маємо, це те, що Бельман бачився з Густо. Ми навіть на Трульса Бернтсена досі не маємо нічого конкретного.

— Що ж ти збираєшся робити?

— Збираюся розпочати з іншого місця. І якщо все вийде так, як я й сподіваюся, то всі деталі головоломки складуться докупи в одну цілісну картину. Проблема в тім, щоби я зміг якомога довше залишатися на свободі, аби мати можливість втілили цей план.

— Ти хочеш сказати, що маєш план?

— Звісно, я маю план.

— Добрий план?

— Я не казав, що він добрий.

— Та все ж план?

— Безперечно.

— Ти ж брешеш.

— Лише наполовину.

Несучись до Осло по автостраді Е18, я нарешті збагнув, в якій глибокій дупі опинився через власну дурість.

Бельман намагався затягнути мене нагору до спальні, де у нього був пістолет, з яким він за мною погнався. Хотів мене нафіг ліквідувати, щоби заткнути мені пельку. А це означало, що він по вуха у гівні. Що ж він тепер робитиме? Зробить так, щоб мене закрили. За крадіжку авто, продаж наркотиків, несплату рахунку за готель — тут ціла колекція звинувачень. Кинути мене за ґрати, щоби я не встиг комусь пробовкнутися. А коли мене кинуть за ґрати і заткнуть рота, то можна майже не сумніватися, що трапиться потім: вони підстроять усе так, ніби я вчинив самогубство або мене випадково приб’є мій співкамерник. Тому з мого боку було б найдурнішою дурістю роз’їжджати на оцьому авто, яке, скоріш за все, уже оголосили в розшук. Тому я кинув тиснути на акселератор і знизив швидкість. Місце, куди