Читати книгу - "Покривало Ізіди. Нарис історії ідеї Природи"

Тираж 1000 Зам. № 16-573.

Асоціація «Новий Акрополь»

Свідоцтво про держреєстрацію Серія А00 № 774084

02100, м. Київ, вул. Попудренка, буд. 26/9

Віддруковано ПАТ «ВІПОЛ»

03151, Київ, вул. Волинська, 6

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру серія ДК № 4404 від 31.08.2012 р.

ЩО ТАКЕ «НОВИЙ АКРОПОЛЬ»?

• Це міжнародна культурна організація, мета якої — відродження філософії як дієвої сили оновлення людини і суспільства.

• Це об’єднання людей різного віку, національностей, професій, які прагнуть повернення і збереження загальнолюдських цінностей.

• Це філософська школа, програма якої ґрунтується на традиційних вченнях Сходу і Заходу.

• Це відкритий для всіх культурний центр, який щотижня пропонує різноманітну програму лекцій, семінарів, літературних і музичних вечорів, організовує виставки, екскурсії, зустрічі з діячами науки, культури, мистецтва.

• Це практична робота у багатьох сферах життя: екології і благодійності, наукових дослідженнях і педагогіці.

• Це культурні центри у Києві, Харкові, Львові, Дніпрі, Одесі, Івано-Франківську, Миколаєві, Полтаві, Запоріжжі.

Контакти:

Київ: (067) 656-33-62

Харків: (073) 009-04-63

Львів: (067) 585-18-57

Одеса: (067) 348-51-30

Дніпро: (066) 170-68-41

Миколаїв: (066) 685-39-22

Полтава: (095)127-33-14

Запоріжжя: (050) 451-50-77

Івано-Франківськ: (095) 46-45-436

www.newacropolis.org.ua

Про автора

П'ЄР АДО (1922—2010) — видатний французький філософ, філолог, знавець і перекладач творів античних авторів, професор Колеж де Франс.

«Покривало Ізіди» — одна з останніх книг П'єра Адо, задум якої він, за власним зізнанням, виношував більше сорока років. У ній автор розкриває походження численних уявлень про природу і настанов щодо неї, які, на його думку, стали можливими завдяки різним тлумаченням афоризму Геракліта «Природа любить приховуватися», що творять відмінні формули розуміння реальності: «Те, що народжується, схильне зникнути»; «Природа вбирається у чуттєві форми та міфи»; «Природа приховує у собі таємні властивості»; «Буття розкриває себе у приховуванні» тощо. П'єр Адо реконструює таким чином контраверсійну історію ідеї Природи у західній думці, що вже упродовж більш ніж двадцяти п'яти століть розривається між тим, що він називає прометеєвою настановою («людина має опанувати природу і стати її господарем»), та орфічною настановою — «ніхто, окрім поета та митця, не може зазирнути за покривало таємниць Природи».

Книга є рідкісним для нашого часу прикладом синтезу філософського, наукового та мистецького підходів і у цій якості буде цікавою широкому інтелектуальному загалу.

Примітки до електронної версії

Перелік помилок набору, виявлених та вправлених верстальником

С. 19: Наприклад, Федра у «Гіпполіті» Евріпіда, нажахана [пристрістю] => пристрастю, що її пожирає, просить свою годувальницю покрити їй голову.

С. 20: Тоді матимемо наступне [значння] => значення афоризму <…>

С. 33: У Платона [слова] => слово phusis також вживається тільки для того, щоб позначити предмет досліджень досократиків.

С. 34: Використовуючи це розрізнення, Платон протиставляє свою концепцію [природу] => природи концепції своїх противників.

С. 54: Якщо для нас слово «теологія» позначує метафізичні розмірковування стосовно догм якоїсь релігії чи [священгих] => священних текстів, то у греків все було зовсім інакше.

С. 56: За допомогою [вправною] => вправної екзеґези, яку називають «алегоричною» <…>

С. 71: Утім, коли вони насмілюються вести мову про вищий [червень] => первень усіх істот, про бога […] або про розум <…>

С. 76: У стоїків фізичні явища розгортаються у жорстко детермінований спосіб, їх [неможна] => не можна змінити, їх можна лише прийняти.

С. 121: Про [Френсіа] => Френсіса Бекона, засновника модерної експериментальної науки, кажуть, що він «описав природні процеси в юридичних категоріях, так, ніби йдеться про цивільну чи кримінальну справу»

С. 135—136: Плутарх, як справжній платонік, хоче змусити нас повірити, що Архімед — винахідник гідравлічного органу та [числених] => численних машин війни, які були ефективно використані проти римлян під час облоги Сіракуз, [серьйозно] => серйозно ставився лише до [абстрактих] => абстрактних [спекуляції] => спекуляцій та розглядав винахід машин лише як розвагу «геометрії, яка розважається».

С. 137: <…> продуковані чистим випадком з’єднання часток, якими є атоми — несхожі за формою, проте здатні зчеплюватися [однин] => один з одним, утворюють тіла та світи.

С. 165: У статті «Природа» свого «[Філософськоо] => Філософського словника» Вольтер добре підсумує цю ситуацію <…>

С. 181: Водночас потужні напрями думки прагнули пригальмувати те, що вважали безмірною зухвалістю прометеєвої [настанові] => настанови, адже остання хотіла піддати природу насильству за допомогою штучних засобів.

С. 181: Потрібно згадати, насамперед, філософську традицію, яка протистояла марній допитливості, що відвертала душу від турботи про [свої] => своє моральне життя.

С. 257: Водночас, чи не можемо ми сказати, [до] => що добра господиня Аристотеля стає трохи грайливою та примхливою <…>

С. 272: <…> а потім низку нещасливих історій Гіла, Пасіфаї, Атланта, про [метафорфозу] => метаморфозу Геліад, сестер Фаетона.

С. 289: Так само Роже Каюа у своїй «Узагальненій естетиці» зазначає, що те, що схеми, які він називає «природними приписами», тобто схеми, які породжують форми, є [нечсленними] => нечисленними.

С. 296: Цей рух коливання, ця звивиста лінія є лінією грації, адже вона є виразом відмови, що є [граційних] => граційним рухом.

С. 313: Натомість в інших [зображення] => зображеннях ми можемо побачити лише легкий натяк на розкриття таємниць, в них панує радше настанова поваги до природи.

С. 324: Вони потребують пояснення [однин] => один через одного.

С. 327: Ґьоте розповідає, що йому сподобалося у «Критиці здатності [суджена] => судження» Канта саме присутня тут аналогія між життям мистецтва та життям природи <…>

С. 329: <…> німецькою мовою Мартіна [Літера] => Лютера це звучить як das Geheimnis, das nun offenbart ist, a грецькою — mustériou phanerothentos.

С. 346: <…> а тому, що сама перетворюється на абсолютну таємницю чи загадку, що її [неможна] => не можна збагнути, на безіменне божество, яке є буттям чи за межами буття.

С. 392: Інакше кажучи, для Шеллінґа таємниця природи становить не стільки проблему, яку може [розв’зати] => розв’язати наука, скільки первісну загадку Буття, що полягає у його непроникності та недосліджуваності.

С. 397: Саме від цього парадокса відштовхується Гайдеґерова [екзегезу] => екзегеза фрагмента Геракліта.

С. 444: <…>тема визначального впливу античної думки на розвиток західної [цивілізаії] => цивілізації, <…>

С. 452: сам вдається до алегоричної екзегези, яка ставить у відповідність міфічним образам [природі] => природні феномени.

С. 452: Так само як той парадоксальний, на перший погляд, факт, що на [фронтиписах] => фронтисписах підручників із нових наук дуже часто фігурує образ Ізіди, яка розкриває свої таємниці.

Примітки

1

В