Читати книгу - "Янголи і демони"

Не відводячи погляду від Ленґдона, убивця пересунув руки по стелі мікроавтобуса, знайшов те, що шукав, і схопився, а тоді...

.. тоді перейшов до рішучих дій.

Того, що сталося, Ленґдон аж ніяк не чекав. На мить йому здалося, що закони фізики перестали діяти. Убивця ніби повис у повітрі, а його ноги зі страшною силою вдарили в обмотаного ланцюгами кардинала. Той вилетів з автобуса у фонтан, здійнявши хмару бризок.

Вода хлюпнула Ленґдонові в обличчя, і він надто пізно збагнув, що ж насправді відбулося. Убивця вхопився руками за верхній поручень і вивільнив ноги. Тепер він летів на нього, ногами вперед.

Ленґдон натиснув на курок, і пістолет вистрілив. Куля влучила в носок лівого черевика вбивці. Тієї ж миті обидві ноги вдарили Ленґдона в груди, і він повалився назад.

Обидва чоловіки разом упали в забарвлений кров’ю басейн.

Спершу у крижаній воді Ленґдон відчув тільки біль. Тоді прийшов інстинкт виживання. Він збагнув, що пістолета в його руці вже немає — убивця вибив його одним ударом. Ленґдон пірнув і почав обмацувати слизьке дно. Рука вхопила щось металеве. Жменю монет. Він кинув їх. Розплющив очі й розглянувся у підсвітленому басейні. Вода навколо клекотіла, наче в холодному джакузі.

Попри бажання вдихнути повітря, страх утримував його на дні. І змушував весь час рухатися. Він не знав, звідки чекати наступного удару. Треба знайти пістолет! Руки відчайдушно обмацували дно.

У тебе є перевага, казав він собі. Ти у своїй стихії. Навіть у мокрому гольфі й штанах Ленґдон плавав чудово. Вода — твоя стихія.

Коли пальці вдруге наткнулися на метал, Ленґдон був упевнений, що нарешті йому пощастило. Те, що він тримав, не було жменею монет. Він схопив і потягнув до себе, але той предмет не зрушив з місця. Ленґдон сам присунувся до нього. Здавалося, металевий предмет прикріплений до дна..

Ще до того, як він опинився над кардиналом, що корчився в передсмертній агонії, Ленґдон зрозумів: він ухопився за один із ланцюгів, якими був обмотаний старий. Він на мить застиг, побачивши під собою спотворене жахом обличчя, що дивилось на нього з дна фонтана.

Кардинал був іще живий. Ленґдон вхопився обома руками за ланцюги й спробував підняти бідолашного на поверхню. Тіло повільно відірвалось від дна... немов важкий якір. Ленґдон потягнув сильніше. Коли голова кардинала виринула з води, той кілька разів судомно хапнув широко розтуленим ротом повітря. Тоді його тіло різко обм’якло, і Ленґдон не втримав слизького ланцюга. Бадджіа каменем пішов на дно і зник під пінистою водою.

Ленґдон пірнув із широко розплющеними очима й відразу знайшов кардинала. Вій знову вхопився за ланцюги, але цього разу металеві пута трохи розсунулися і Ленґдон побачив іще одне жахіття. На грудях у Бадджіа чорніло тавро.

Наступної миті перед очима Ленґдона з’явилася пара черевиків. З одного сочила кров.

103

Як завзятий, гравець у водне поло, Ленґдон мав чималенький досвід підводних бійок. Запеклі сутички, що точилися під поверхнею води, невидимі для суддів, часом не поступалися найжорстокішим змаганням з боротьби. Ленґдона вже били ногами, дряпали, силоміць утримували під водою, а один роззлючений захисник, від якого той постійно вивертався, якось навіть укусив.

Тепер же, відбиваючись від нападника у крижаній воді фонтана Берніні, Ленґдон розумів, що ця сутичка не йде в жодне порівняння з підводними бійками в гарвардському басейні. Тут він боровся не за м’яч, а за життя. Вони билися вже вдруге — без суддів і без шансу на реванш. Руки супротивника притискали його обличчя до дна фонтана з такою силою, що в нього не залишалося сумнівів: його хочуть убити.

Ленґдон інстинктивно, як торпеда, рвонув уперед. Вирвись! Але нападник тримав його міцно, користуючись перевагою, якої не мав жодний ватерполіст-захисник: обома ногами він стояв на твердому ґрунті. Ленґдон спробував вивернутися й собі знайти опору. Здавалося, однією рукою вбивця тримає трохи слабше... Однак вирватися не вдавалося.

Тоді Ленґдон вирішив, змінити тактику і зробив те єдине, що йому залишалося. Він перестав рватися нагору. Якщо не можна їхати на північ, то їдь на схід. Зібравши останні сили, він від штовхнувся ногами, а руками зробив гребок, як плавець батерфляєм — тіло пересунулось уперед.

Зміна напрямку, схоже, заскочила вбивцю зненацька. Через той несподіваний ривок він утратив рівновагу й послабив хватку. Ленґдон іще раз брикнувся... Відчуття було таке, наче порвався буксирний трос. Раптом він вивільнився — видихнув з легенів повітря і щосили рвонув до поверхні. Вдихнути він устиг лише раз. З неймовірною силою вбивця знову навалився на нього, схопив за плечі і притиснув вагою тіла до дна.

Ленґдон спробував стати на ноги, але вбивця зробив йому підніжку і він упав.

Він знову лежав на дні.

Ленґдон несамовито звивався під водою, усі м’язи в нього пекли. Однак цього разу його маневри були марні. Крізь бульбашки у воді він вдивлявся в дно, шукаючи пістолет. Але побачити щось було неможливо. У цьому місці бульбашок було більше. Убивця притискав його щораз глибше, у бік прожектора, прикріпленого до дна фонтана. В обличчя вдарило сліпуче світло. Ленґдон витягнув руки перед собою і вхопився за прожектор. Спробував вирватись від нападника, тримаючись за прожектор, але той був встановлений на шарнірах і повернувся в нього під рукою. Ленґдон відразу ж утратив точку опори.

Убивця притиснув його ще глибше.

І тоді Ленґдон це побачив. З-під монет, що вкривали дно, виглядав вузький чорний циліндр. Глушитель пістолета! Ленґдон простягнув руку і схопив цей циліндр, але відчув під пальцями не метал, а пластик. Він потягнув його до себе й побачив, що тримає в руці схожий на змію гнучкий гумовий шланг, близько двох футів завдовжки, з якого виходили бульбашки повітря. Ленґдон знайшов аж ніяк не пістолет Оліветті. Це був один із численних spumanti... безневинних пристроїв, призначених створювати у фонтані бульбашки.

Кардинал Бадджіа лежав на дні фонтана за кілька футів від них і відчував, як душа залишає його тіло. До цієї миті він готувався все життя, однак ніколи не думав, що кінець буде саме такий. Його фізична оболонка жорстоко страждала... обпалена, побита й притиснута до дна басейну важкими залізними ланцюгами. Він нагадав собі, що ці страждання— ніщо порівняно з тим, що довелося пережити Ісусові.

Він прийняв смерть за мої гріхи....

Бадджіа чув, що неподалік б’ються. Йому нестерпно було про це думати. Його кат от-от відбере ще одне життя... життя чоловіка з добрими очима, який намагався йому допомогти.

Біль