Читати книгу - "Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Саме тому я вважаю нашу політичну поляризацію найбільш небезпечною проблемою, яка нині постала перед американцями, значно небезпечнішою за конкуренцію з боку Китаю чи Мексики, якою аж надто переймаються наші нинішні політичні лідери. Китай і Мексика ніяк не зможуть знищити Сполучені Штати. Лише ми, американці, спроможні знищити самих себе. До цієї проблеми ми повернемося в наступному розділі — після того, як розглянемо інші фундаментальні виклики, що постали перед США, а також чинники, які допомагають або заважають нам здійснювати вибіркові зміни заради відвернення такого похмурого сценарію розвитку подій.
Розділ 10
Що чекає Сполучені Штати в майбутньому?
Три «інші» проблеми
«Інші» проблеми — Нерівність і брак соціальної мобільності — І що з того? — Інвестиції в майбутнє — Структура кризи
Попередній розділ починався з позитивних відомостей про сучасні Сполучені Штати Америки. Найпотужнішою та найбагатшою у світі країна стала не випадково, а завдяки поєднанню багатьох переваг: демографічних, географічних, політичних, історичних, економічних і соціальних. Далі в розділі 9 йшлося про негативний чинник: нинішню руйнацію здатності до політичного компромісу, що я вважаю найбільш серйозною проблемою Сполучених Штатів, що стоїть осібно від тих загальносвітових проблем, які їм також загрожують.
У цьому розділі мова піде про три «інші» великі проблеми, і почнемо ми з тієї, що пов'язана з голосуванням. Начебто зневажливий вираз «інші проблеми» я вжив лише тому, що вони, ці проблеми, не містять у собі потенціалу для швидкої руйнації американської системи демократичного урядування — на відміну від руйнування здатності до політичного компромісу. Але вони теж досить серйозні. Читачам, що хотіли б дізнатися більше, сподобається книга Говарда Фрідмана «Як виміряти націю» (The Measure of a Nation), що містить десятки графіків, де Сполучені Штати порівнюються з іншими великими демократичними країнами за багатьма перемінними чинниками, про які ми поговоримо нижче. Звісно, мій перелік проблем, що стоять перед США, не можна вважати вичерпним. Зокрема, я не обговорюю ті з них, що стосуються міжнаціональних відносин та ролі жінок. Ці дві проблеми впродовж останніх 50 років дещо ослабли, але однаково докучають американському суспільству. Ті ж чотири, які я обрав для обговорення, — одну в попередньому розділі, а три в цьому — поза сумнівом, в останні десятиліття актуалізувалися і, на мою думку, становлять нині найбільшу загрозу американській демократії та економічній потузі.
-
Вибори є основою демократії. Якщо в конституції тієї чи іншої країни спосіб урядування визначено як демократичний, проте її громадяни не хочуть чи не можуть голосувати, то таку країну не можна називати демократичною. Сполучені Штати за будь-якими мірками заслуговують на право називатися демократичною країною заледве наполовину. Майже 50 % американських громадян, які мають право голосу, не беруть участі навіть у наших найважливіших виборах — президентських. Під час кожних із чотирьох останніх президентських виборів кількість американців із правом голосу, які не проголосували, сягала близько 100 мільйонів. А відсоток громадян, що не ходять на вибори посадовців нижчого рангу на кшталт мера міста, ще вищий. Наприклад, моє місто Лос-Анджелес є одним із найбільших міст у Сполучених Штатах, і найвищим за посадою виборним чиновником у ньому є мер. Однак 80 % потенційних виборців в останніх виборах мера Лос-Анджелеса участі не брали.
Існують кілька альтернативних шляхів визначення явки виборців. Один із них — встановлення відсотка постійних жителів, які за віком мали право проголосувати і дійсно проголосували. Ще один спосіб, що зазвичай дає трохи вищий результат, — це встановлення відсотка виборців із правом голосу, які дійсно проголосували. (У США лише 92 % постійних жителів, які за віком вправі голосувати, мають це право реально; ті 8 %, які його не мають, — це в основному особи без громадянства, які мають право на постійне проживання, в'язні тюрем, а також правопорушники, що відбули термін покарання.) Третій спосіб, який зазвичай дає ще точнішу цифру, — це визначення відсотка зареєстрованих виборців, які проголосували; досить багато виборців із правом голосу не є зареєстрованими виборцями з причин, про які йтиметься нижче.
Усі три способи визначення дають один і той самий результат: серед заможних демократичних країн (так звані країни ОЕСР) США щодо явки на вибори займають місце наприкінці списку. Щоб читач отримав уявлення про загальне тло, зазначу, що середня явка зареєстрованих виборців у інших демократичних країнах становить: 93 % в Австралії, де явка на вибори є обов'язковою; 89 % у Бельгії та 58-80 % у більшості решти демократичних країн Європи та Східної Азії. Відтоді як в Індонезії після 1999 року відновилося проведення вільних демократичних виборів, явка на них коливалася між 86 та 90 %, тоді як в Італії після 1948 року вона інколи сягала 93 %.
Для порівняння: явка виборців у США під час загальнонаціональних виборів становить у середньому лише 60 % на президентських виборах та 40 % на проміжних виборах до Конгресу. Найвища явка в новітній історії Сполучених Штатів (62 %) була зареєстрована під час президентських виборів 2008 року, але вона виявилася меншою навіть за найнижчі недавні показники в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Переворот. Зламні моменти в країнах, що переживають кризу», після закриття браузера.