Читати книгу - "Обіцяю бути твоєю, Адалін Черно"

— Добре. Тоді будь готова до сьомої.

— А Анжеліка? Вона не буде проти того, що ти поселиш її з коханкою?

Богдан питально скидає одну брову, а потім уточнює:

— Хто тобі сказав, що ти будеш моєю коханкою?

Тепер моя черга дивуватися.

— І ким же я буду? За дружину ти мене не береш, коханкою теж.

— Ніким, Лєро… ти будеш ніким. Просто колишньою, якій я допомагаю, тому що наші стосунки були не такими вже й поганими.

— Тобто ти не будеш зі мною спати?

— Ти так сильно цього хочеш?

— Та пішов ти! — виривається в мене від злості.

Я нічого не розумію. Його ставлення до мене змінюється за секунду. Адже він чудово знає, що я не спала з Ігорем, так чому… чому він не хоче бути зі мною? Усе через Анжеліку, з якою в них відновилися стосунки? Він переглянув своє ставлення до неї й вирішив, що дитині буде краще рости в повноцінній сім’ї? Чому я більше не цікавлю його як жінка, адже я бачила його ставлення до себе? Він так на мене дивився… так не дивляться на ту, кого не люблять, або я зовсім не розбираюся в чоловіках.

Він і зараз так дивиться. Жадібно, з тугою, з якимось відчаєм і диким бажанням. Його потреба в мені читається в погляді, але він вперто відвертається і просить мене вийти. Почекати водія у вітальні й за можливості не чіпати Ліку.

Яка турбота! Втім, я мовчу. Не можна грубити йому, він і так пропустив повз вуха мій випад, а я знаходжуся тут на пташиних правах. Він же може й передумати, щойно я почну зачіпати його жінку. Навіть смішно стає. Він хоче мене, але захищає її. І збирається поселити нас під одним дахом. Жінку, яку хоче, й ту, яка народила йому сина. Дитину, яку ніколи не народжу йому я.