Читати книгу - "Оповіді визволителя"

її руків’ї складений парашутик. Висмикнув колечко, жбурнув, а на кінці руків’я парашутик розкривається. Через це граната падає на танк не боком і не руків’ям, а денцем. І вибухає миттєво від доторку.

Сама вона важка, та ще й парашутик гальмуючий. Зважиш в руці — далеко таку штуку не пожбуриш. А кидок виходить навіть ближчим, ніж розраховуєш. Поки не спробуєш сам, важко уявити, як цей парашут гальмує політ гранати. А гальмує сильно. Тому тренування, тренування і ще раз тренування. Танк пре, лягай на дно, пропустив над собою і кидай гранату на двигун.

Танків на такі вправи не напасешся. Тому гранати кидали точно такі ж за вагою, такої ж форми з такими ж парашутиками, тільки замість бойового заряду — потужна хлопавка з вогнем і димом. Навчальна граната, що імітувала бойову РКГ-3, називалася УПГ-8.

На другому етапі — та ж УПГ-8, та тільки траншея земляна, нічим не укріплена. Дуже неглибока. Танк пропускаєш над собою, він може траншею завалити. Однак нічого страшного. Вибирайся з-під завалу і кидай гранату, поки танк далеко не поїхав.

На третьому етапі — чисте поле. Траншеї немає, як немає й гранати. Озброєння — лопата мала піхотна. Необізнані люди її називають саперною лопаткою.

Запам’ятайте і повторіть три рази: не лопатка, а лопата. Не саперна, а мала піхотна.

Так ось: танк на горизонті. У тебе лопата. Старт обом одночасно. Танк попер, а тобі — вирити... ні, не окоп. І не траншею. Не встигнеш. Лунку рий. І скрутись клубочком. Він страшний, танк цей. Тільки ти не бійся. Він може розчавити, тільки коли над твоєю лункою почне на місці крутитися. Та ж він не дурний. Він крутитися не буде, інакше підставить борти і корму під протитанкові снаряди і ракети. Тому він пройде над тобою. Багнюкою закидає. У ніс і в рот земля наб’ється. Головне — в останню мить не злякатися, зі своєї лунки не вискочити. Тут вже точно з чорноземом змішає.

6

У березні 1969 року на Далекому Сході зчепилися ми з китайцями через острів Даманський.

Березень в тих місцях суворий. Марток — натягнеш троє порток.

Перший удар прийняли на себе радянські прикордонники. Вони не з Радянської Армії. Прикордонні війська — це КДБ.

Перші жертви серед прикордонників — не від китайського вогню, а від російського морозу. Померзли хлопці тільки тому, що ніхто їх не навчив, як правильно спати в лісі на тріскучому морозі.

Незабаром в районі конфлікту з’явилися частини Радянської Армії. Їм також довелося несолодко — і від ворожого вогню, і від страшного холоду.

Вище керівництво Радянської Армії раптом ясно усвідомило, що досвід війни був безповоротно втрачений. Війська на морозі спати не навчені. Спальних мішків у нас ніколи не було. Це не наш шлях. Вогонь на передовій розводити заборонено. Навичок виживання в таких умовах війська не мають. Точнісінько як у Фінляндії в грудні 1939 року.

На щастя, конфлікт швидко (для тих, хто там не воював) завершився. І були вжиті заходи.

Комісія Головного управління бойової підготовки Сухопутних військ розібрала помилки і прорахунки того маловідомого конфлікту. Був проведений експеримент в трьох випадково обраних дивізіях. Висновки були невтішними.

Начальників штабів усіх радянських мотострілецьких і танкових дивізій викликали на збори. Їм дали основи виживання в умовах низьких температур. Потім кожний з них закріпив ці знання на практиці, провівши в березні на полігоні поблизу підмосковного Солнєчногорська три ночі поспіль в снігу при температурі нижче нуля. Після цього начальники штабів повернулися до своїх дивізій, і у всіх частинах і з’єднаннях Радянської Армії пройшли незвичайні і нелегкі навчання — весь особовий склад провів ніч в польових умовах на пронизливому холоді без будь-якого додаткового одягу, крім звичайного зимового обмундирування.

Добре було тим, хто служив в той час на півдні, подумаєте ви. Ні, і тим добре не було. Наступної зими ці частини по черзі вивозили в дуже навіть не південні райони, пояснювали, показували і тренували.

Вся Радянська Армія навчалася і переучувати в гранично короткі терміни.

Кордон між повною нездатністю виконати певне завдання і вмінням виконувати таке завдання на найвищому професійному рівні майже неможливо розрізнити.

Перехід з одного стану до іншого відбувався майже миттєво.

Так було в Радянській Армії.

Бристоль

Липень-грудень 1978 року

Виправлене, перероблене

і доповнене в 2013-2015 роках

Джерела фотографій

МІА «Россия сегодня» / РІА «Новости».

З фонду РДАКФД р Красногорськ.

Getty Images.

Josef Koudelka / Magnum Photos / East News.

ФотоСоюз / Редькіна Марія / Редькін Марк.

ФотоСоюз / Маркін Павло.

Примітки

1

Ця книга вперше вийшла в світ англійською мовою під назвою «The Liberators»; таку назву збереглося в більшості зарубіжних видань книги. — Прим. ред.

2

Під такою назвою вийшло перше видання книги в Росії. — Прим. ред.

3

Перше видання книги російською мовою вийшло в світ в 1986 році у видавництві OPI (Париж) під назвою «Розповіді визволителя». — Прим. ред.

4

Див. зображення листівки на сторінці 1 вклейки 1, розміщеної між сторінками 80 і 81. — Прим. Ред. (Тут і далі — тексти посилань оригінальні (як в книзі), однак всі фото в кінці — Автор електронної версії, «Сотник Крук»)

5

Це поняття вперше і відразу в негативному контексті з’явилося в офіційному повідомленні «В Раднаркомі РСР і Союзу ЦК ВКП(б)» 27 січня 1936 р. де засуджувалися «Помилкові історичні погляди, властиві так званій “історичній школі Покровського”». У зв’язку з такою постановкою питання були знищені не тільки учні Покровського, а й ті історики, що активно критикувалися Покровського за життя. — Прим. ред.

6

Щоденникові записи, які Бунін робив в Москві та Одесі з 1918 по 1920 рік і в яких він висловлював крайнє неприйняття більшовиків і їхніх вождів, видані у вигляді книги «Окаянные дни». — Прим. ред.

7

Щоб не нашкодити своїм товаришам, в попередніх виданнях цієї книги я змінив місце і час дії, змінив імена та прізвища. Зараз можна назвати справжні імена. Сержант Макєєв — мій добрий приятель Толя Магаляс, старший сержант, заступник командира 2-го взводу 4-ї роти. Після випуску наші дороги розійшлися. Ми обидва потрапили в Прикарпатський військовий округ, тільки в різні дивізії. Потім зустрілися в Військово-дипломатичній академії Радянської Армії, про існування якої ніколи відкрито не повідомлялося. Він завершив службу генерал-майором ГРУ. — Прим. автора.

8

Імена тих, кого