Читати книгу - "Книга листів. Уклав і підготував до друку Єжи Фіцовський"

починало бракувати самих лише листів, він приїжджав до мене до Лодзі, часто без попередження, наче з натхнення.

Я пригадую собі один із таких візитів у Лодзі, коли зненацька під час жвавої розмови у мене вдома він раптом спохмурнів, і я не могла довідатися, що послугувало причиною його смутку. Врешті він мені зізнався, що «високий фабричний комин, який він побачив над подвір'ям, так його вразив і перейняв, що він не міг уже того позбутися».

Від тієї миті комин став наче третьою особою в нашій розмові. Він відповідав і говорив за нього. Гадаю, що  р е а л ь н і с т ь  такого ґатунку, яку ми обоє відчували, була значною мірою джерелом його приязні до мене. Ми розумілися в усьому, що було невидимим, невідчутним для інших. Пригадую собі, як, сидячи якось зі мною в кав'ярні в Лодзі, він розповідав мені про життя поштової марки [Рудольфів альбом для марок із Весни. — Є.Ф.], аж тут раптом до мене підійшла одна піаністка, щоб привітатися. Вона присіла на кілька хвилин, а він далі говорив про те, що переживав у зв'язку з отою темою, наче внутрішньо ігноруючи її. […] Я мала чимало листів від нього, які закопала в садку будинку перед виїздом із Польщі. То було на алеї Костюшка, 46 у Лодзі. Я також мала багато малюнків; одну його графічну роботу я подарувала в Закопаному відомому піаністові Еґонові Петрі, котрий був нею цілковито зачарований […]. Листи Шульца були закопані в садку перед моїм виїздом до Варшави, тб. через кілька місяців після початку війни. […] Я закопала їх, напевно, в скляному або металевому посуді — в садку навпроти вікна, де мешкав двірник, не надто глибоко, як пам'ятаю. […] З огляду на їхній зміст — варто би було їх відшукати. Мені тепер здається дивним, що підсвідомо мені тоді було важливо врятувати саме ці листи, бо, закопуючи листи Бруно, я водночас  с п а л и л а  листи близьких мені французьких приятелів — Анрі Барбюса та Ромена Ролана. […]

Я намовила Бруно з'їздити до Парижа, знаючи, що брат мій ним займеться, коли я його про це попрошу. Я влаштувала йому зустріч із відомим скульптором Наумом Аронсоном. Вони бачилися там кілька разів, і Аронсон був  з а х о п л е н и й  образами Шульца. […] серед них було чимало інтимних листів, тб. про його ставлення до мене як до особи, знаної йому «з марень і снів» і не знаної насправді. Те, що було вирішальним для нашої приязні, — це розуміння речей незрозумілих і майже не існуючих для інших. Водночас — ми перекладали їх спільною мовою, неначе мовою музики — «чуючи» речі не сказані». В 1967 році я провів у Лодзі за підтримки групи працівників лодзького Археологічного музею пошуки, перекопавши частину подвір'я будинку на алеї Костюшка. На жаль, вони не дали жодного результату. Будинок під час окупації займали німці, а з подвір'я зникли деревця, під якими були закопані посудини, що містили листи Шульца.

529

Зиґфрид Кракауер — див. біографію у примітці до його листа (у електронній версії — прим. 558).

530

Жорж (Ґреґуар) Розенберґ — див. біографію у примітках до листа Шульца до нього (у електронній версії — прим. 248). Розенберґ опікувався Шульцом у 1938 році в Парижі.

531

Алюзія до смертельної небезпеки, яка під час громадянської війни в Іспанії загрожувала життю брата Марії Хазен, котрий воював проти франкістів.

532

Жорж (Хорхе) Пінет — знайомий Марії Хазен, мабуть, імпресаріо, публіцист. Його листи, написані німецькою, опубліковані в польському перекладі.

533

Текст німецького оригіналу Exposé — у вигляді ксерокопії машинопису із власноручними правками Шульца — Хорхе Пінет передав мені з Аргентини в 1973 році. Той машинопис він отримав поштою від Шульца, котрого в 1937 році йому порекомендувала приятелька письменника Марія Хазен у зв'язку з намаганнями організувати італійське видання Цинамонових крамниць. Ті зусилля не увінчалися успіхом. Повний текст Exposé див. у примітці 37 у листах Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 295).

534

Листи Шульца до Романи Гальперн містять слова розчарування і занепокоєння з приводу можливої невдачі у справі клопотання про італійське видання Крамниць. (Див. листи Шульца № 91 і 92).

535

Казимира Рихтер (1899—1963) — актриса, котра спеціалізувалася на декламуванні поезії, її високо цінували, зокрема письменники, не в останню чергу завдяки Шульцові, котрий переконав її ширше включити до репертуару декламацію творів Болеслава Лешмяна.

536

Мар'ян Ейле — племінник Казимири Рихтер; див. нотатку про нього у примітці 96 до листів Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 354).

537

Ян Лехонь — див. примітку 102 в листах Шульца до Романи Гальперн (у електронній версії — прим. 360).

538

Ґридз — Мечислав Ґридзевський, див. біографію у примітках до листа Шульца до нього (у електронній версії — прим. 244).

539

Лешмян — тут ідеться про Зоф'ю Хилінську, малярку, дружину Болеслава Лешмяна, тоді вже півроку як удову поета.

540

Дружина Евґеніуша Жака (1884—1926), видатного маляра польського походження, котрий помер у Парижі.

541

Мойше Кіслінґ (1891—1955) — маляр польського походження, один із найвидатніших представників Паризької школи — École de Pari.

542

Ольга Бознанська (1865—1940) — малярка-портретистка, більшу частину свого життя провела у Франції й творила там, користуючись від самого початку високим визнанням своїх робіт.

543

Мар'ян Гемар (1901—1972) — польський поет, сатирик, автор естрадних творів, великий шанувальник Львова, помер в еміграції в Лондоні.

544

Роман Крамштик — див. примітку 4 в листах Шульца до Остапа Ортвіна (у електронній версії — прим. 11).

545

Артур Сандауер (1913—1989) — польський літературознавець, перекладач, есеїст і письменник.

546

Див. примітку 8 у листі Ізидора Бермана (у електронній версії — прим. 512).

547

Генрик Гешелес (1886—1942) — головний редактор «Chwili».

548

Вітольд Ґомбрович — див. біографічну нотатку у примітках до листів Шульца до нього (у електронній версії — прим. 227).

549

Еміль Брайтер — див. примітку 2 в листі Шульца до Мечислава Ґридзевського (у електронній версії — прим. 246).

550

У «Wiadomościach Literackich» було опубліковано тільки лист Шульца, котрий полемізував з Емілем Брайтером щодо гаданої творчої залежності Ґомбровича від Шульца (див. лист № 72, пор. також лист Шульца до Романи Гальперн № 106). Текст Сандауера у «Wiadomościach Literackich» відсутній.

551

Йдеться про