Читати книгу - "Острів Каміно"

Після кількох місяців постійних перельотів, проходження митниць і контрольно-пропускних пунктів із підробленими паспортами й посвідченнями та зміненою зовнішністю, проживання в знятих кімнатах і номерах, оплачених завжди, коли тільки можна, готівкою, він вважав себе якщо не невловимим, то принаймні вельми розумним. Проте навіть найкмітливіші злочинці потрапляють за ґрати, варто їм лише розслабитись і втратити пильність.

Протягом багатьох років ФБР удосконалювало свою технологію розпізнавання облич під назвою FacePrint. У її основі був алгоритм визначення відстані між очима, носом і вухами людини, і за долю секунди зображення порівнювалося з фотографіями в банку даних для конкретного розслідування. У «справі Ґетсбі», як у ФБР називали справу з украденими рукописами, банк даних був порівняно невеликий. Він включав дюжину фотографій із трьома злодіями біля стійки реєстрації в Бібліотеці Файрстоуна (хоча Джеррі Стінґарден і Марк Дрісколл уже перебували під вартою), а також кількасот фотографій людей, причетних або підозрюваних у причетності до світу крадених творів мистецтва, артефактів і книг.

Коли Денні ввійшов у магазин, камера, схована в коробці з-під «Самотнього голуба», зняла його обличчя, як і обличчя всіх інших відвідувачів «Бей-Букс», які встигли там побувати того дня після опівдня. Зображення надійшло на ноутбук у задній частині фургона, припаркованого через дорогу, і, що найважливіше, у грандіозну криміналістичну лабораторію ФБР у Квантіко, штат Вірджинія. Програма зафіксувала збіг і одразу ж сигналом сповістила про це співробітника. Уже за кілька секунд після входу в магазин Денні опізнали як третього крадія зі «справи Ґетсбі».

Двох уже впіймали. Четвертий, Трей, досі гнив на дні ставка в Поконос, і його ніколи не буде знайдено й пов’язано з пограбуванням. П’ятий, Ахмед, як і раніше, переховувався в Європі.

За п’ятнадцять хвилин Денні вийшов із магазину, зайшов за ріг і сів у Honda Accord 2011 року випуску. Другий фургон поїхав слідом за нею, тримаючись на відстані, потім упустив її, але невдовзі Honda знайшлася на парковці мотелю «Морський бриз» біля пляжу, менш ніж; за сто метрів від «Таверни „Маяк“». Було встановлено спостереження.

Цю Honda Accord, як з’ясувалося, було орендовано в джексонвілльській фірмі прокату автомобілів, яка спеціалізувалася на вживаних автівках і приймала оплату готівкою. Оренду було оформлено на пана Вілбера Шіффлета, і коли ФБР-ники зателефонували менеджерові, той зізнався, що водійські права штату Мен, які пред’явив йому той пан, були дуже схожі на підробку. Шіффлет заплатив за двотижневу оренду тисячу доларів готівкою й відмовився від страховки.

ФБР не могло повірити в настільки щасливий поворот подій. Але навіщо одному з крадіїв було об’являтися в книгарні, коли після крадіжки минуло вже без малого вісім місяців? Чи він стежив і за Мерсер? Чи був він якось пов’язаний із Кейблом? Набралося чимало складних питань, які треба було обговорювати надалі, але зараз можна було вважати, що це вказує на те, що Мерсер має рацію і в підвалі є принаймні один із рукописів.

Коли почало сутеніти, Денні вийшов зі свого номера 18, а із сусіднього з’явився Рукер. Вони пішли в популярний гриль-бар «Прибій» на відкритому повітрі, який був менш ніж за сто метрів від їхнього мотелю, і замовили там сандвічі й пиво. Поки вони їли, чотири агенти ФБР пройшли в кабінет менеджера мотелю «Морський бриз» і вручили йому ордер на обшук. У номері Денні вони знайшли під ліжком спортивну сумку з дев’ятиміліметровим пістолетом, шістьма тисячами доларів готівкою і підробленими водійськими правами штатів Теннессі та Вайомінг. Однак нічого, що дозволило б установити особу «Вілбера», відшукати не вдалося. У сусідньому номері агенти не знайшли нічого корисного.

Коли Денні й Рукер повернулися в «Морський бриз», їх заарештували, посадили в різні машини й доставили в офіс ФБР у Джексонвіллі— за всю поїздку ніхто не промовив ані слова. В офісі їх допитали й зняли їхні відбитки пальців. Обидва набори відбитків завантажили в банк даних і до десятої вечора встановили особи затриманих. У військових архівах відбитки Денні були з його іменем: Денніс Аллен Дербан, тридцять три роки, народився в Сакраменто. Рукера видало його досьє судимостей: Браян Баєр, тридцять дев’ять років, народився у Ґрін-Бей, штат Вісконсін. Обидва відмовилися співпрацювати, і їх помістили під варту. Ламар Бредшоу вирішив кілька днів почекати й подивитися, чи не буде якоїсь реакції на новину про їхні арешти.

Мерсер була з Елейн, Ріком і Ґремом у орендованій квартирі й грала з ними в джин-раммі[3], щоб згаяти час. Їх повідомили про арешти, але без подробиць. Бредшоу подзвонив об одинадцятій, поговорив із Елейн і здебільшого заповнив прогалини у їхній інформації. Усе відбувалося дуже швидко, накопичилося багато невирішених питань, і завтрашній день мав стати вирішальним. Що ж до Мерсер, то Бредшоу розпорядився вивезти її з острова.

II

Весь вівторок за магазином спостерігали ще ретельніше, але нічого підозрілого не помітили. Жодних крадіїв ніде поблизу видно не було, і ніяких сумнівних пакетів не відправлялося. О 10:50 вантажівка привезла шість коробок із книжками й поїхала порожня. Кейбл перебував то нагорі, то внизу, допомагав клієнтам, читав, як завжди, на своєму улюбленому місці— і, звісно ж, о 12:15 пішов обідати, а через годину повернувся.

О 17:00 Ламар Бредшоу й Деррі Ванно увійшли в магазин і запитали в Кейбла, чи можна з ним поговорити. Бредшоу тихенько вимовив єдине слово: «ФБР». Вони пройшли за Брюсом у Залу перших видань, і він зачинив двері, а тоді попросив Ламара й Деррі показати посвідчення, і ті пред’явили свої жетони. Вручивши Кейблові ордер на обшук, Ванно повідомив:

— Ми тут, щоб обшукати