Читати книгу - "Межа Фундації"

де на маленькому круглому столику було виставлено групку тьмяних лінз, поєднаних парами.

— Це, — сказав Дом, — Причетні, яких я створив. Я не майстер у цьому, але я спеціалізуюся на неживій природі, якою мало хто з майстрів цікавиться.

— Можна мені взяти одну? — запитав Пелорат. — Вони крихкі?

— Ні-ні. Можете кинути їх на підлогу, якщо хочете. Але краще цього не робіть. Струс може погіршити чіткість зображення.

— Як їх використовують, Доме?

— Вдягніть їх на очі. Вони прилипнуть. Причетні не передають світло. Навпаки. Вони затемнюють світло, яке інакше могло б вас відволікати — хоча ці відчуття все одно досягатимуть вашого мозку через зоровий нерв. По суті, ваша свідомість загострюється і може брати участь в інших гранях Геї. Іншими словами, якщо подивитися на ту стіну, ви побачите її такою, якою вона здається самій собі.

— Дивовижно, — пробурмотів Пелорат. — Можна мені спробувати?

— Звичайно, Пеле. Можете взяти будь-яку пару. Кожна з них — це інша конструкція, що показує стіну — або будь-який інший неживий об’єкт, на який ви дивитеся, — в іншому аспекті його свідомості.

Пелорат вдягнув одну пару лінз, і вони відразу ж прилипли. Історик довго дивився в них, не рухаючись.

— Коли закінчите, — сказав Дом, — покладіть руки обабіч Причетного й притисніть лінзи одну до одної. Вони відразу відлипнуть.

Пелорат зробив це, швидко поморгав, а тоді потер очі.

— Що ви відчули? — запитав Дом.

— Це важко описати, — відповів Пелорат. — Стіна ніби мерехтіла та виблискувала, а часом здавалося, що вона стає рідкою. Здавалося, що вона має ребра й змінює симетрію. Я… вибачте, Доме, але це не здалося мені привабливим.

Дом зітхнув.

— Ви не берете участі в Геї, тому не побачили б того, що бачимо ми. Я дуже цього боявся. Дуже погано! Запевняю вас, що хоча всі ці Причетні мають здебільшого естетичну цінність, у них є і практичне призначення. Щаслива стіна — це стіна-довгожителька, практична, корисна стіна.

— Щаслива стіна? — запитав Тревіз, злегка всміхнувшись.

— Стіна переживає туманне відчуття, аналогічне тому, що для нас означає «щасливий». Стіна щаслива, коли її добре спроектовано, коли міцно стоїть на фундаменті, коли її симетрія врівноважує її частини й не створює неприємних навантажень. Міцну конструкцію можна розробити за допомогою математичних принципів механіки, але за допомогою правильного Причетного її можна налаштувати буквально до атомів. Жоден скульптор на Геї не може створити першокласного витвору мистецтва без майстерно виготовленого Причетного, а ті, які виготовляю я, вважають неперевершеними — кажу без зайвої скромності. Живі Причетні, які не належать до моєї спеціалізації, — у Домі прокинулося те захоплення, що його очікуєш від людини, яка починає говорити про своє хобі, — дають нам, за аналогією, пережити прямий досвід екологічної рівноваги. Екологічна рівновага на Геї доволі проста, як і у всіх світах, але тут принаймні ми маємо надію зробити її складнішою і в такий спосіб суттєво збагатити загальну свідомість.

Тревіз підняв руку, щоб випередити Пелората, і зробив йому знак рукою, щоб науковець мовчав.

— Звідки ви знаєте, — запитав він, — що планета може витримати складнішу екологічну рівновагу, якщо в усіх вона проста?

— А, — сказав Дом, очі якого відразу заблищали, — ви перевіряєте старого. Ви, як і я, знаєте, що первісна домівка людства, Земля, мала надзвичайно складну екологічну рівновагу. Простими є лише вторинні, похідні світи.

Пелорат не міг змовчати.

— Але саме це і є проблема, яку я поставив перед собою. Чому лише Земля мала складну екологію? Що відрізняло її від інших світів? Чому мільйони інших світів у Галактиці — світів, придатних для життя, — розвинули лише непримітну рослинність та маленькі й нерозумні форми тваринного життя?

— У нас є про це одна історія — можливо, це казка, — відповів Дом. — Я не можу поручитися за її справжність. Вона спершу навіть звучить як вигадка.

У цей момент Блісс, яка не брала участі в трапезі, зайшла, усміхнувшись Пелоратові. На ній була срібляста й дуже прозора блузка.

Пелорат відразу підвівся.

— Я думав, ви нас залишили.

— Аж ніяк. Мені потрібно було підготувати звіти, дещо зробити. Можна мені тепер до вас приєднатися, Доме?

Дом теж підвівся (хоча Тревіз залишився сидіти).

— Ви дуже бажана гостя й причарували ці старечі очі.

— Для вашого захоплення я і вдягнула цю блузку. Пел вищий за такі речі, а Трев їх терпіти не може.

— Якщо ви думаєте, що я вищий за такі речі, Блісс, — сказав Пелорат, — можливо, я вас колись здивую.

— Це була б приємна несподіванка, — сказала Блісс і сіла. Чоловіки теж. — Будь ласка, не переривайтеся через мене, продовжуйте.

— Я збирався розповісти нашим гостям історію про Вічність. Щоб зрозуміти її, ви маєте спочатку збагнути, що може існувати багато різних усесвітів — фактично нескінченна кількість. Кожна подія може відбутися або не відбутися в той чи інший спосіб, і в майбутньому плині подій виникне величезна кількість альтернатив, які бодай якось, але різняться. Блісс могла не прийти просто зараз; або могла приєднатися до нас трохи раніше, або значно раніше; прийти просто зараз, але в іншій блузці; або навіть у цій блузці, але без пустотливої усмішки, яку вона за своєю добротою дарує підстаркуватим чоловікам. У кожній із цих альтернатив або в кожній із величезної кількості інших альтернатив цієї події Усесвіт міг би піти потім іншим шляхом, і це стосується всіх інших варіацій усіх подій, навіть другорядних.

Тревіз неспокійно заворушився.

— Гадаю, це поширене припущення у квантовій механіці — дуже старе насправді.

— Ага, ви про нього чули. Але ходімо далі. Уявімо, що люди можуть заморозити всю нескінченну кількість усесвітів, за власним бажанням переходити з одного в інший та обирати, який з них має бути «справжнім», — що б не означало це слово тут.

— Я чую вас і можу навіть уявити ідею, яку ви описуєте, — сказав Тревіз, — але не можу змусити себе повірити, що таке могло колись статися.

— І я загалом теж, — відповів Дом. — Ось чому я й кажу, що все це здається казочкою. Хай там як, ця казочка стверджує, що були ті, хто міг вийти за межі часу й оглянути нескінченні пасма потенційної реальності. Цих людей називали Вічними, і коли вони були поза часом, то про них казали, що вони у Вічності. Їхнє завдання полягало в тому, щоб обрати Реальність, яка буде найпридатнішою для людства. Вони постійно вносили зміни — і ця історія є дуже детальною, бо, мушу вам сказати, написано її у формі епопеї непомірної довжини. Зрештою вони виявили (так кажуть) Усесвіт, у якому Земля була єдиною планетою в Галактиці, де