Читати книгу - "Зазирни у мої сни"

161
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 97 98 99 ... 122
Перейти на сторінку:
Ейміллер розповідає, що тіло виявив садівник, який наводив лад на задньому подвір’ї сусіднього будинку. Чоловік помітив закривавлене зі зв’язаними за спиною руками тіло в кущах на прилеглій галявині, після чого відразу повідомив поліцію. Офіцери, що прибули на місце, встановили, що загиблому відрізано голову, а на тілі наявні сліди тортур. Голову знайшли у підвалі будинку. Поліція припускає, що вбивці намагалися позбутися тіла, та їм завадили, тож вони були змушені втекти, покинувши труп на подвір’ї. Коли стало зрозуміло, що загиблий був наркоторговцем, справу передали під юрисдикцію ФБР.

За словами спеціального агента Норвуда, котрий другий рік очолює підрозділ із протидії трафіку важких наркотиків через мексиканський кордон, загиблий — це тридцятип’ятирічний Матео Кампо на прізвисько Даймонд, пов’язаний із Тіхуанським наркокартелем.

Я ледь не закричав — від здивування, тривоги та злості. Всередині все палало так, наче до горла заливали розплавлений метал.

…тридцятип’ятирічний Матео Кампо…

Напевно, якби в ту мить мене пропустили крізь каменедробарку, я б нічого не відчув. Очі впивалися у статтю на сайті Los Angeles Time, однак у голові паморочилося та букви неначе відверталися, коли я на них дивився. Я пригадав Теодора, який, притулившись до шафи у своїй кімнаті, виводив маркером I’MMATEOCAMPO. Потому згадав, як хлопчак уперше — коли це сталося? півроку? рік тому? — розповів про те, що оселилося в його голові.

(мені Аймонт сказав)

(хто?)

(Аймонт)

(хто це такий?)

(друг)

Мене перекосило. Я не міг повірити, що так багато часу відповідь лежала просто перед очима. Проблема полягала не в тому, що я мав би здогадатися, а в тому, що я вже здогадався, намацав правильну відповідь у березні 2015-го, та відкинув її. Я закліпав, відганяючи темні кола з-перед очей, і примусив себе дочитати.

Кампо опікувався переправленням наркотиків через кордон і особисто займався їхньою дистрибуцією в Каліфорнії. Найбільш імовірними причинами вбивства агент Норвуд вважає внутрішні розборки, особисту помсту або конкуренцію з яким-небудь іншим картелем, який лише набирає силу.

Джеррі Браун, губернатор штату Каліфорнія, висловив занепокоєння тим, що мексиканські наркоторговці діють у штаті, ніби в себе вдома, а також сподівання, що федеральна влада, яка перебрала на себе розслідування, докладе максимум зусиль, аби вбивці щонайшвидше були покарані.

Відчуваючи, як шлунок перевертається й стравоходом до горла повзе гаряча змія, я пошукав дату опублікування статті й натрапив на неї під заголовком. 24 листопада 2012-го. От і все. Усе враз стало на свої місця (ну, насправді далеко не все, просто тоді я був надто збудженим, щоби зрозуміти: запитань однаково лишається більше, ніж відповідей). Матео Кампо вбили того ж дня, коли дворічному Теодорові видаляли гнійну ґулю за вухом. Я поки не міг цього перевірити, та не сумнівався, що час смерті Кампо збігається з часом зупинки серця в Тео. Якийсь час — хвилину, а може, й п’ять, у ту мить усе довкола мовби зупинилося — раціональний стержень усередині мене, заснований на переконанні в абсолютну необхідність причинно-наслідкового зв’язку між явищами матеріального світу, опирався, відчайдушно шукаючи іншого пояснення. Проте я розумів, що інше пояснення не знайдеться. 24 листопада 2012-го Матео Кампо закатували в підвалі його будинку в Каліфорнії. З якоїсь причини він не потрапив туди, куди йдуть після смерті (хай там, де люди мають опинитися — в раю, пеклі чи якому-небудь чорному ніщо), після чого почав приходити до мого сина вві сні.

Зрештою немає нічого дивного в ідеї, що, помираючи, ми помираємо не повністю.

Я ще раз подивився на фото, пробіг очима статтю.

…Матео Кампо на прізвисько Даймонд…

Після першого прочитання цієї фрази в голові розмірено загули дзвони, відлуння яких ніяк не стихало й досі.

(мені Аймонт сказав)

(хто?)

(Аймонт)

Аймонт. Я розпачливо затулив долонею рота. Тео навіть назвав його прізвисько, по-своєму переінакшивши англійське Diamond.

«Господи, скільки ж часу він боровся з ним у своїй голові?»

До кімнати вступила Меллорі.

— Ось ваші джинси й футбо…

Я різким порухом устав із крісла та метнувся до неї:

— Мені потрібен телефон!

Дівчина впустила одяг на підлогу. На її м’ясистому лиці застиг переляк. Я не зважав. Нахилився, обнишпорив кишені джинсів, нічого не знайшов. Згадав, що залишив телефон на шафці біля ліжка, й помчав до спальні.

Схопивши смартфон, вискочив у коридор. На годиннику було десять по четвертій ранку. Все ще стоячи в самих лише трусах, я відшукав номер Лізи Джин Торнтон і натиснув кнопку виклику. Меллорі перелякано спостерігала за мною.

— Кому ви телефонуєте?

— Агенту Торнтон.

— Навіщо?

Я не відповів. Залунали гудки. Після десятого Ліза хрипко озвалася:

— Алло?

— Я знаю, хто такий Аймонт! — закричав я.

— Мироне… — її голос розчинявся в сонній хрипоті.

— Чорт забирай, ви чуєте мене?! Прокиньтесь! Я зрозумів! Мені відомо, хто приходить у снах до мого сина!

86

Ліза Джин Торнтон — у вузьких джинсах і мішкуватій кофті з цитатою із The Beatles GIVE PEACE A CHANCE[80] — примчала до будівлі балтиморського відділення УНТ ЦРУ о 5:40 ранку. Уже через кілька хвилин ми сиділи за комп’ютером у кімнаті для спостереження. Якраз починало світати. Я розповів їй, як чотири місяці тому Тео посеред ночі написав на дзеркалі I’M MATEO CAMPO, потім — як я пригадав, де бачив знімок чоловіка з ромбом на правій щоці, а насамкінець показав статтю із Los Angeles Times.

— Так я збагнув, що мій син називав Аймонтом закатованого 2012-го наркоторговця на прізвисько Даймонд, — закінчив я.

Ліза переглядала більшість записаних системою доктора Далтона відео, тож їй знадобилося кинути лиш один погляд на фотографію Матео Кампо, щоб упізнати чоловіка зі снів Теодора.

— Неймовірно, — прошепотіла вона.

Неправильно потрактувавши реакцію, я роздратовано витріщився на неї:

— Ви не вірите?!

— Ні, ні, — поспіхом кинулася заспокоювати Ліза. — Тобто в таке справді важко повірити, та я не думаю, що разюча схожість між чоловіком, який сниться вашому синові, й убитим дилером є просто збігом. Я можу повірити, що Матео Кампо якось учепився у вашого сина під час зупинки серця три роки тому. Згнітивши серце, я також можу повірити, що Кампо — з того місця, де він перебуває, — спроможний дізнаватися про події в будь-якому закуткові Америки або й узагалі будь-де у світі. Просто це… — американка розвела руками, — ці припущення, навіть якщо правильні, нічого не дають змогу пояснити. Я не розумію, з якого дива наркоторговцю заманулося попереджати ФБР про доправлення рекордно великої партії кокаїну з Колумбії?

— А що як він хотів помститися? — припустив я. — Можливо, чхав він на наркотики. Можливо, Медран і Льйоренте

1 ... 97 98 99 ... 122
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зазирни у мої сни», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зазирни у мої сни"