Читати книгу - "Точка Обману"

— людина, яка звикла одержувати ясні й точні відповіді. Отже, до моменту зустрічі з ним мені хотілося б мати щось конкретне, на що він міг би спиратися у своїх діях.

— У такому разі нам доведеться зробити зупинку.

Рейчел отетеріла.

— На твоєму кораблі?

— Він біля узбережжя Нью-Джерсі. Майже прямо по курсу на Вашингтон. Поговоримо з Ксавією і з’ясуємо, що вона знає. У Коркі є зразок. І якщо Ксавії знадобляться якісь мінералогічні тести, вона цілком зможе їх зробити, оскільки на човні є прекрасно оснащена лабораторія. Гадаю, нам знадобиться не більше години, щоб дійти остаточних висновків.

Рейчел відчула раптовий приплив тривоги. Думка про нову і несподівану зустріч з океаном лякала її. «Однозначні висновки, — заспокоювала вона себе. — Пікерінгу, поза сумнівом, потрібні однозначні відповіді».

92

Дельта-Один зрадів, опинившись на твердому ґрунті.

Літак «Аврора», попри те що його силова установка працювала лише на половину потужності, а також на те, що він летів обхідним океанським маршрутом, завершив свою подорож менш ніж за дві години і таким чином забезпечив групі «Дельта» добрячу перевагу в часі, щоб вони встигли зайняти позицію і приготуватися до замовного вбивства.

Тепер, приземлившись на приватну злітно-посадкову смугу біля округу Колумбія, бійці «Дельти» вийшли з літака і пересіли на інший вид транспорту — гелікоптер OH-58D «Кайова Ворріор».

«І знову контролер постарався забезпечити нам найкращий засіб пересування», — подумав Дельта-Один.

«Кайова Ворріор», початково спроектований як легкий розвідувальний гелікоптер, був модернізований і в результаті перетворився на представника найновішої породи штурмових вертольотів. Творці «кайови» пишалися тим, що на ній було встановлено інфрачервону систему термального бачення й автономне лазерне наведення таких високоточних типів зброї, як ракети «стінгер» типу «повітря-повітря» і «хелфаєр». Потужний цифровий процесор забезпечував одночасний супровід одразу шести цілей. Мало хто з ворогів бачив «кайову» зблизька, а ще менше залишилося живих після її удару, тому про неї мало хто знав.

Сівши у крісло пілота і пристібаючи ремінь, Дельта-Один відчув звичний приплив адреналіну. Він проходив на цій вертушці підготовку і літав на ній тричі. Звісно, йому ще ніколи не доводилося вилітати на цьому гелікоптері на вбивство американського високопосадовця. «Ця машина ідеальна для такої роботи», — по-думки зазначив він. Встановлені на гелікоптері двигун «роллс-ройс аллісон» та напівжорсткі спарені лопаті робили його практично нечутним. Тобто «об’єкти» на землі здогадувалися про його присутність тільки тоді, коли він з’являвся у них над головами. А завдяки тому, що ця машина могла літати всліпу, без вогнів, була пофарбована в чорний колір та не мала рефлекторних хвостових цифр, вона була практично невидимою для супротивника, якщо той, звісно, не мав у розпорядженні радара.

Безшумний чорний гелікоптер.

Творці шпигунських теорій та конспірологи аж казилися через ці вертольоти. Дехто стверджував, що чорні вертушки були доказом існування «Штурмовиків нового світового порядку» під командуванням ООН. Інші заявляли, що то не гелікоптери, а безшумні зонди прибульців. А ті, кому вдалося побачити «кайови», що летіли в нічному небі щільним бойовим порядком з увімкненими вогнями, прийняли їх за набагато більший літальний апарат — літаючу тарілку зі здатністю до вертикального підйому й посадки.

Вони знову помилилися. Але військовим подобалися такі помилки.

Під час останнього таємного завдання Дельта-Один літав на «кайові», оснащеній найновішою та найсекретнішою військовою технологією США — хитромудрим голографічним пристроєм, що дістав назву «дим та дзеркала», тобто голографічні картинки, «намальовані» в небі над територією супротивника. «Кайова», на якій летів Дельта-Один, використовувала цю технологію для створення над зенітними установками ворога зображень військових літаків США. Зенітники впадали в паніку і вчиняли безладну стрілянину по примарах, що над ними кружляли. А коли у них закінчувалися боєприпаси, на завдання виходили справжні літаки.

Коли спецназівці піднялися над злітною смугою, у вухах Дельти-Один і досі лунали слова контролера: Ви отримали іншу ціль. Це звучало принизливою недооцінкою — зважаючи на високий статус майбутньої жертви. Однак Дельта-Один нагадав собі, що його робота — не ставити запитання, а виконувати накази. Його команда отримала завдання, і вони мали виконати його відповідно до вказаного методу — хоч би яким шокуючим цей метод не був.

Чорт, дуже хотілося б сподіватися, що контролер упевнений, що робить правильний крок.

Піднявши «кайову», Дельта-Один спрямував її на південний захід. Він кілька разів бачив Меморіал Рузвельта, але з повітря — ще ніколи.

93

— Отже, першим цей метеорит знайшов канадський геолог? — здивовано спитала Габріель Еш, незмигно дивлячись на програміста Кріса Гарпера. — І цей канадець уже помер?

Гарпер похмуро кивнув.

— А ви вже давно про це знаєте? — суворо спитала вона.

— Тижнів зо два. Директор та Марджорі Тенч знали, що після того, як вони змусили мене давати неправдиві свідчення на прес-конференції, дороги назад у мене немає. І тому розповіли, як насправді було знайдено метеорит.

Супутник-сканер не має жодного стосунку до знахідки! Габріель і гадки не мала, куди виведе ця інформація, але в її вибуховості вона не сумнівалася. Що ж, це погана новина для Марджорі Тенч. І чудова — для сенатора.

— Як я уже казав, — продовжив Гарпер із похмурим виглядом, — насправді метеорит знайшли завдяки перехопленому радіосигналу. Ви що-небудь знаєте про програму під назвою INSPIRE?

Габріель не змогла пригадати.

— Якщо коротко, — сказав Гарпер, — то це низка наднизькочастотних радіоприймачів біля Північного полюса, що фіксують звуки землі — плазменно-хвильове випромінювання полярного сяйва, широкодіапазонні імпульси блискавок і таке інше.

— Зрозуміло.

— Кілька тижнів тому радіоприймачі програми INSPIRE зафіксували випадкову передачу з острова Елсмір. То канадський геолог кликав на допомогу, використовуючи наднизьку частоту. — Гарпер на мить замовк. — Насправді ця частота була такою низькою, що жодне інше устаткування, окрім насівських спеціальних радіоприймачів, її не могло прийняти. І ми припустили, що геолог таким чином навмисне збільшував довжину хвилі.

— Не зрозуміла?

— Тобто здійснював передачу на наднизькій частоті, щоб покрити максимальну відстань. Не забувайте, що цей чоловік перебував бозна-де і тому, найпевніше, його б не почули, якби він передавав сигнали на стандартній частоті.

— А про що йшлося в його повідомленні?

— Та передача була короткою. Канадець сповістив, що займався скануванням криги на льодовиковому шельфі Мілна і зафіксував аномально високу щільність. Тоді він припустив, що то гігантський метеорит. Але під час виконання досліджень він потрапив у бурю. Геолог повідомив свої координати і попросив надати порятунок. Насівсвкий пункт стеження послав на порятунок літак з військової бази в Туле. Вони