Читати книгу - "Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака, Річард Фейнман"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Стояло питання, як пацюки знають, що це ті самі дверцята, що й минулого разу, якщо коридорчик збудовано дуже акуратно і все на всі боки абсолютно однакове. Очевидно, щось у цих дверцятах відрізняло їх від інших. Янг дуже ретельно пофарбував усі дверцята, щоб вони нічим не відрізнялися. Але пацюки все одно їх знаходили. Тоді він припустив, що тварини орієнтуються за запахом їжі, і почав використовувати хімікати, які міняли запах після кожного експерименту. Але пацюки все одно їх знаходили. Тоді він зрозумів, що пацюки можуть орієнтуватися по світлу в лабораторії, як усі нормальні люди. Накрив коридор — але пацюки все одно знаходили дверцята.
Врешті-решт Янг зрозумів, що вони орієнтуються по звуку від підлоги, по якій ступають лапками. Змінити його можна було тільки посипавши коридорчик піском. Тобто Янг одна за одною виключав можливі причини поведінки пацюків і в кінцевому підсумку зміг їх обдурити — вони почали заходити у треті двері. Якби він знехтував бодай однією причиною, обдурити пацюків не вдалося б.
З наукового погляду, це експеримент преміум-класу. Цей експеримент задає планку для всіх експериментів з пацюками, бо встановлює, як насправді поводиться пацюк, а не підтверджує вашу думку про те, як йому треба поводитися, і показує, наскільки ретельно треба продумувати умови експериментів з пацюками.
Я поцікавився подальшою історією цих досліджень. Наступний, другий, експериментатор, ще один наступний, третій, на містера Янга не покликалися. Вони не посипали лабіринти піском і не проявляли належної ретельності. Просто ганяли пацюків по-старому і не звертали жодної уваги на видатне дослідження Янга, не покликалися на його статті — він же про пацюків нічого не відкрив. Насправді, він відкрив усе, що вам треба знати, щоб відкрити щось про пацюків. Але не звертати уваги на подібні дослідження — прикмета карго-науки.
Ще один приклад — це експерименти містера Рейна50 та інших з екстрасенсорики. Мірою того, як ці експерименти критикують (зокрема й самі експериментатори), методика їх проведення вдосконалюється і вдосконалюється, а спостережувані ефекти слабшають, слабшають, слабшають… аж поки не зникають зовсім. Усі парапсихологи шукають за експериментом, який можна повторити — провести ще раз і спостерегти той самий ефект, бодай на статистичному рівні. Вони запускають мільйони пацюків — даруйте, цього разу людей — роблять купу різних речей і отримують певний статистичний результат. А наступного разу не отримують нічого. І тепер цей чоловік говорить, що вимога повторюваності результатів нічого не значить. Це, по-вашому, наука?
Він же говорить про потребу в новій інституції; говорив, коли йшов у відставку з посади директора Інституту парапсихології. І настановляючи людей, що робити далі, у якому напрямку рухатися, Рейн каже, що треба вчити тільки тих, хто досяг певного рівня парапсихологічних результатів, і не витрачати часу на амбітних і зацікавлених студентів, які показали результати суто випадкові. Це дуже небезпечний підхід в освіті — учити студентів отримувати певні результати, а не проводити експерименти з усією науковою чесністю.
Тож я бажаю вам одного — удачі потрапити в таке місце, де ви зможете бути чесними, де ніщо не змусить вас зрадити собі заради того, щоб утриматися на посаді, дістати фінансування і всякого такого. Бажаю вам такої свободи.
1 Мається на увазі Мангетенський проект зі створення атомної бомби, його очолював Роберт Опенгеймер. У проекті працювала збірна світу з фізики і математики. — Тут і далі прим. пер., якщо не сказано іншого.
2 Альфред Вайтгед (1861–1947) — англо-американський математик, логік, філософ, спільно з Бертраном Раселом написав фундаментальний трактат «Principia Mathematica» (1910–1913).
3 Макс Дельбрюк (1906–1981) — американський біофізик німецького походження, співлауреат Нобелівської премії з медицини (1969) за відкриття механізму реплікації вірусів. 2017 року в київському видавництві «кіс» вийшов український переклад книжки про нього і його друга фізика-теоретика Георгія Гамова — «Звичайні генії».
4 Раз на кілька років американські науковці можуть отримати оплачувану творчу відпустку на рік, це називається «суботній рік», sabbatical year.
5 Хільдегарда Ламфром (1922–1984) — американська дослідниця-мікробіолог.
6 Джон Вілер (1911–2008) — американський фізик-теоретик, придумав терміни «чорна діра» і «червоточина».
7 Юджин Вігнер (1902–1995) — американський фізик і математик угорського походження, співлауреат Нобелівської премії з фізики (1963) за внесок у теорію атомного ядра і елементарних частинок, заклав основи теорії симетрій у квантовій механіці.
8 Пол Олам (1918–2001) — американський математик, у майбутньому професор Корнельського, Техаського і Орегонського університетів, видатний адміністратор науки.
9 Різновид інфузорій-туфельок, з найпростіших живих організмів.
10 Роберт Бейчер (1905–2004) — американський фізик-ядерник, учасник Мангетенського проекту.
11 Роберт Вілсон (1914-2000) — американський фізик-ядерник, учасник Мангетенського проекту, перший директор знаменитої Лабораторії-прискорювача ім. Фермі (Фермілаб).
12 Артур Комптон (1892–1962) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики за 1927 рік; Річард Толмен (1881–1948) — американський фізик, математик, космолог, фахівець зі статистичної механіки; Генрі Смайт (1898–1986) — американський фізик і дипломат, представник США в МАГАТЕ; Гарольд Юрі (1893–1981) — американський фізик і хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії за 1934 рік; Ісидор Рабі (1898–1988) — американський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики за 1944 рік за відкриття ядерного магнітного резонансу.
13 Джон Вільямс (1908–1966) — канадсько-американський фізик.
14 Роберт Сербер (1909–1997) — американський фізик-ядерник, саме він придумав імена атомним бомбам, що їх скинули на Хіросіму («Малюк») і Нагасакі («Товстун»).
15 Ганс Бете (1906–2005) — американський фізик німецького походження, лауреат Нобелівської премії з фізики за 1967 рік.
16 Роберт Крісті (1916–2012) — канадсько-американський фізик-теоретик і астрофізик.
17 Джон Кемень (1926–1992) — американський математик угорсько-єврейського походження, співавтор мови
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака, Річард Фейнман», після закриття браузера.