Читати книгу - "Жорстоке небо"

Колумб, певний час не бачили кораблів, які наближалися до берега, бо не усвідомлювали, на що дивляться. Мозку аборигенів не було з чим порівнювати, асоціювати щойно зафіксовані візуальні образи, у них не було моделей кораблів, тому свідомість їх проігнорувала. Я думаю, щось подібне сталося з Радиславом: він дивився на «Øveraasen», його очі сприймали машину, але мозок відмовлявся усвідомлювати побачене.

— Звідки ти знаєш це все?

— Я ж старший слідчий, — мляво реготнувши, прогудів здоровань.

Діана і собі посміхнулась, згадавши, як підсвічуються очі Марселя, коли він сміється.

— Ти чула сигнал у кабіні? — несподівано запитав француз.

Вона тримала в руках аркуш зі стенограмою, де невідомому сигналу, який пролунав у кабіні, виділили окремий рядок.

— Так.

— Я виніс його окремим рядком у текстовій розшифровці.

— Бачу.

— Здогадуєшся, що він означає?

— Ні. Ти ж знаєш, я насправді не спеціаліст з «ААРОНа 44»… А ти?

— Уявлення не маю. Через те я й виділив сигнал. Спрацювала сигналізація — це означає, що щось трапилося, і я мушу знати, що саме. У «Франс Континенталь» немає авіатренажерів, а ганяти єдиний «ААРОН 44», щоб визначити, що там у ньому бемкнуло, недоцільно. Тому разом із записом я надішлю до АНТК офіційний запит стосовно сигналу. А загалом мушу визнати, що ми не просунулись ні на крок.

— Усе одно мене не полишає дивне відчуття, ну… наче ми щось прогледіли в записі.

— Якщо щиро, то мене теж. Я навіть…

Діана не почула, що хотів казати Марсель, бо зі спальні долинув заливистий плач Данила.

— Марселю, вибач, мушу йти, — сказала вона, підхоплюючись з дивана.

Схоже, француз розчув у телефоні дитяче рюмсання.

— Я все розумію, — сказав він. — Бувай! Телефонуй, якщо раптом щось.

Відкидаючи телефон на канапу, Діана ще пам’ятала, що повинна нагадати Марселю про незнайомця, випадково знятого фотографом на летовищі, запитати, що сказав про нього Пеллерін. Та через секунду, влетівши в спальню, забула про все: на перший план виступили важливіші проблеми — заспокоїти Даню, доки малюк не розбудив старшого брата.

Відкинувши ковдру, вона взяла хлопчика на руки і пригорнула. Той зразу заспокоївся і, повністю засунувши великий палець до рота, тихо засопів. Заколисуючи Даню, вона ходила туди-сюди кімнатою і ніжно погладжувала сина по спинці.

49

18 лютого 2013, 23:12 (UTC +2) Микільська Борщагівка, Київ

Приспавши Данила, Діана повернулась до зали і лягла на диван. Комп’ютер працював. Вона не вимикала його, відчуваючи, що першої-ліпшої миті їй заманеться прослухати запис спочатку. Розмові пілотів чогось бракувало, якась поки що невидима деталь спотворювала, деформувала, немов криве дзеркало, загальну картину аварії, і, на думку Діани, ця деталь абсолютно не стосувалася беззмістовного переполоху в кабіні після команди Ротка про скасування посадки. Щось було негаразд у самому записі, а не в тому, як говорили пілоти.

Невдовзі Діана підвелась і пересіла за комп’ютер, щоправда, не для того, щоб слухати файл flight_FC1419_last_2_minutes.mp3. Вона розуміла, що на цей момент запис розмови пілотів рейсу 1419, — єдиний, який їй довелося будь-коли чути. Відтак, їй немає з чим порівнювати. Жінка запустила Google з наміром знайти стенограми діалогів інших екіпажів у критичних, аварійних ситуаціях і порівняти їх із тим, що коїлося в кабіні рейсу 1419.

Діана відбирала і зберігала на жорсткий диск лише текстові файли. Аудіозаписи також траплялися, проте вона не хотіла їх слухати. По-перше, її цікавило лише закінчення розмов — останні репліки перед завершенням запису, тобто коли екіпаж розумів, що літак неминуче розіб’ється і, відповідно, жити їм залишилось лічені секунди; а працюючи із текстом, легше виділяти й копіювати потрібні шматки. По-друге, читати все ж легше, ніж вислуховувати голоси мерців.

Запит у пошуковому рядку жінка вводила кирилицею, тому отримала розшифрування катастроф, що відбулися із російськими літаками.

Діана зберегла в окремий файл закінчення трьох стенограм — розшифровок розмов із кабін трьох «Ту-154», що розбились у різний час над територією Росії чи Радянського Союзу. Знайшла також іще чотири чи п’ять подібних записів (ураховуючи стенограму бортового самописця польського «Ту-154» із президентом Польщі на борту, який розбився 2010-го на підльоті до Смоленська), однак не копіювала їх, оскільки вивчення перших трьох вважала достатнім для встановлення чіткої закономірності в розмовах екіпажів під тиском стресових обставин.

Катастрофа «Ту-154Б» над Сихоте-Алінем, рейс Південно-Сахалінськ — Хабаровськ

7 грудня 1995-го.

Загинуло 90 пасажирів і 8 членів екіпажу.

КЕ — командир екіпажу

ШТ — штурман

БІ — бортінженер

ШТ: Крен!

КЕ: Що, б…? Куди?!

ШТ: Крен! Крен! Крен! Крен!..

Звуковий сигнал перевищення швидкості.

ШТ: Крен завеликий!

КЕ: Збавляй крен!

ШТ: Швидкість велика!

КЕ: Крен виправляй!

КЕ: Твою мать! Ну, де ми сидимо?! Перша система!

ШТ: Та крен! Не бачиш, чи що?

КЕ: Куди крен?

БІ: Швидкість! Швидкість!

КЕ: Крен виправляй! Не поспішай! Потихеньку!

Звуковий сигнал перевищення кута атаки.

ШТ: Висота-а-а-а-а!

КЕ: Все, б… П…ць!

Кінець запису.

Катастрофа «Ту-154М» компанії «Владивосток-авіа» в районі Іркутська

4 липня 2001-го. Загинуло 135 пасажирів і 9 членів екіпажу.

КЕ — командир екіпажу

ЕП — хтось з екіпажу

2П — другий пілот

ШТ — штурман

БІ — бортінженер

17:07:45.5 Звуковий сигнал АУАСП (тривалість — 1,5 с).

17:07:47.2 Звуковий сигнал відімкнення АБСУ (тривалість — 2,3 с).

17:07:49.0 КЕ: Б…дь, ви що?!

17:07:51.0 КЕ: Швидкість!

17:07:52.0 ЕП: (нерозбірливо)

17:07:53.0 КЕ: (нерозбірливо) …ять, додай.

17:07:53.5 2П: Стоп! Стоп! Куди?! Куди?!

17:07:55.0 КЕ: Стоп! Стоп! Стоп!

17:07:55.5 ШТ: Так, так, так.

17:07:57.0 КЕ: Виводимо!

17:07:58.0 ШТ: Тихше, тихше, тихше…

17:07:59.0 2П: Давайте вправо!

17:08:01.0 Звуковий сигнал задатчика РВ (тривалість — 4 с), початок звукового сигналу АУАСП (триває до кінця запису).

17:08:02.0 ЕП: Режим! Додай!

17:08:05.0 ЕП: Режим!

17:08:06.0 БІ: (нерозбірливо) …єсть!

17:08:08.0 ЕП: Режим додай!

17:08:09.5 2П: Злітний режим! Господи!

17:08:10.5 БІ: Злітний!

17:08:11.5 ЕП: Ех, все, п…ць!

17:08:16.0 Звуковий сигнал задатчика РВ (тривалість — 6 с).

Кінець запису.

Катастрофа «Ту-154Б» Красноярського УГА в Норильську

16 листопада 1981-го. Загинуло 95 пасажирів і 4 члени екіпажу.

КЕ — командир екіпажу

Д — диспетчер

2П — другий пілот

ШТ — штурман

БІ — бортінженер

Д: Знижуйтесь. Вище за глісаду, 480-й. Віддалення 3, правіше 10.

Д: Вище за глісаду 20 метрів, 480, правіше 10.

2П: 480-й, зрозумів.

Д: Віддалення 2, правіше 20.

Д: Правіше 10, на глісаді.

Д: Різко не знижуйтесь, нижче 10.

Ш: Оцінка-а-а!

КЕ: Тримати за приладами.