Читати книгу - "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Якось син Улаша, дитя птахи Тулу, надія для нас, бідних, лев племені і роду, тигр чорного натовпу, володар буланого коня, батько хана Уруза, зять Баюндур-хана, щастя решти огузів, опора усіх інших джигітів, Салор-Казан підвівся зі свого місця, звелів поставити на чорну землю свої дев'яносто золотоверхих наметів, звелів розкинути у дев'яти десятках місць барвисті шовкові килими. У вісімдесяти місцях були приготовлені кухлі, були поставлені золоті чаші і пляшки; дев'ять чорнооких прекрасноликих красунь, дочок ґяурів, з волоссям, що спадало на спину, з червоними сосками на грудях, з руками, забарвленими хною від самої кисті, з розфарбованими пальцями, подавали кубки бекам решти огузів. Вони пили; після довгого бенкету міцне вино ударило в голову синові Улаша, Салор-Казану; він опустився на свої міцні коліна і сказав: «Почуйте мій голос, беки! вислухайте моє слово, беки! Від довгого лежання заболіли наші боки; від довгого стояння зсохся наш стан. Ходімо, беки, влаштуємо полювання, будемо піднімати птицю, будемо уражати ланей і диких кіз, повернемося, влаштуємося у своїх наметах, будемо їсти, пити і весело проводити час». Син Киян-Сельджука удатний Дундаз говорить: «Так, хане Казан, так буде добре». Син Кара-Гюне Кара-Будаг говорить: «Батьку мій, Казане, так буде добре». Коли вони так сказали, Аруз-Коджа, (широкими) вустами подібний коневі, опустився на свої обидва коліна і говорить: «Отче мій, Казане! біля проходу в Грузію сидять люди нечистої віри; кого ти залишиш над своєю ордою?» Казан сказав: «Нехай над моїми наметами залишиться мій син Уруз із трьома сотнями джигітів». Він велів привести свого буланого коня і сів на нього. На свого гнідка, з плямою на лобі, сів Дундаз; свого сивого бедуїнського коня велів зловити і сів на нього брат Казан-бека Кара-Гюне; свого білого бедуїнського коня велів привести і сів на нього Шер Шемс-ад-дін, переможець ворога Баюндур-хана. Зі славою залишивши Байбурд, фортецю Пара-Сара, Бейрек сів на свого сірого жеребця. Бек Ієкенк сів на свого рябого коня. Якщо буду їх усіх називати, до кінця (мені) не дійти; решта беків огузів сіли на коней; на розмаїту гору піднялося строкате військо, (вийшло) на полювання.
(Про це) дізнався розвідник ґяурів, пішов, приніс вістку найзлостивішому з ґяурів, цареві Шюклі. Сім тисяч чорноволосих ґяурів нечистої віри, ворогів (істинної) віри, в каптанах, розірваних ззаду до половини, сіли на своїх рябих коней, вчинили напад; опівночі вони прийшли і до орди Казан-бека. Його золотоверхі намети ґяури порубали, його дочку-наречену, що мов гуска, примусили кричати, на табуни його швидких коней скочили, ряди його червоних верблюдів погнали, його багату скарбницю, його гроші пограбували. Статну Бурла-хатун і з нею сорок струнких дів полонили; стару матір Казан-бека повели, привісивши до шиї чорного верблюда; сина хана Казана
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану», після закриття браузера.