Читати книгу - "Золотий маг. Книга 1. Зерно"

Нік думав, що вони знову вийдуть на подвір’я, але, на його подив, вони пішли в протилежний бік. Минувши двері, потрапили в довгий коридор, який вивів їх на внутрішню територію школи. Перед ними розкинувся величезний, майже нескінченний внутрішній двір.

— Ось ми й вийшли знову на вулицю, хоча все ще залишаємося у Школі, — продовжив екскурсію Кавар. Більшу частину магії неможливо застосувати, а тим більше вивчити в класах і залах, тому майже всі практичні заняття у вас будуть проходити тут. Подивіться ліворуч. Ви бачите велику двоповерхову будівлю. Це кафедра магії Тварин. Там у нас стайня. Якщо хтось захоче кататися на конях, може туди звертатися, правда, за це задоволення треба буде доглядати за тваринами. Далі за ним будівля кафедри Магічних істот. Усіх вас чекає піврічний курс вивчення магічних істот. Далі кафедра магії Рослин з прекрасним садом, лісом і теплицями з дивовижними рослинами. Тепер подивіться праворуч. Одноповерхова будівля з великою прилеглою територією це додатковий корпус кафедри магії Землі. Там також розташована кафедра Геомагів. Потрапити на ці кафедри ви можете як зсередини з першого поверху, так і ззовні. А тепер невелика прогулянка по внутрішній території школи. Я не буду детально розповідати про те, що тут розміщено. Ви зможете у вільний час все вивчити, та й надалі будете багато часу проводити тут на практичних заняттях. Найголовніше. Перед собою ви бачите головну алею. По ній можете пересуватися вільно, а ось сходити з неї потрібно обережно. Живоплотом відокремлені зони для занять різних кафедр, там же знаходяться малі корпуси для занять. Ви легко визначите, до яких кафедр відносяться ті чи інші ділянки. Але пам’ятайте, що практика в магічних заклинаннях часто буває небезпечна, тому не рекомендую гуляти в таких зонах без дозволу. Для простих прогулянок тут досить загальних місць, де не практикуються в магії. У Школі є ще кілька маленьких кафедр, про них ви дізнаєтеся вже під час навчання. Ось загалом і все, що я повинен був вам показати та розповісти про Школу. Якщо є питання — задавайте.

Кілька учениць кинулися до Кавара, щоб засипати його питаннями, але Нік стояв найближче до куратора і встиг першим.

— Каваре, а що це за гул постійний? У будівлі школи я його не чув, — запитав він.

— А, це море. Тут не дуже далеко до нього. Просто з-за дерев і захисної стіни його не видно. А ось з вікон четвертого поверху відкриваються чудові морські краєвиди, — відповів учень-куратор.

— Зрозумів. Це виходить, що викладачі вибрали собі відмінний вид з кімнат. Ех, шкода, у нас моря не видно, — сказав Нік. Він хотів задати ще якесь питання, але не встиг. Підбігли учні, перебиваючи один одного, почали допитувати куратора.

Зрозумівши, що зараз поставити питання не вийде, він відійшов убік. Ноги боліли. Непомітно екскурсія тривала більше двох годин. Погляд упав на плоский камінь біля стіни будівлі кафедри магії Землі. Зручно вмостившись, Нік закрив очі і розслабився. Він починав приймати і вживатися в новий, зовсім інший світ. Не за своїм бажанням, а за примхою долі.

Наступні декілька днів злилися в один своєю одноманітністю. До обіду заняття з основ магії, після обіду уроки медитації та підготовка до ініціації, а потім вільний час, у який Нік із задоволенням гуляв по території Школи, вивчаючи її. Внутрішній двір виявився величезною територією. Крім ділянок, на яких знаходилися зони практичних занять різних магічних кафедр, він виявив прекрасний сад, ліс та навіть невелику річку, яка перетинала територію школи і, очевидно, впадала море. Витративши чимало сил та часу, він таки дістався до стіни, яка захищала територію Школи. Задня її частина виглядала не менш велично, ніж передня. Правда, була дещо занедбана, заросла деревами та чагарниками і де-не-де почала тріскатися. Але все одно чотири метри суцільного каменю товщиною у півметра не могли не викликати захоплення. Чим ближче він підходив до краю території, тим виразніше чулося море. Здавалося, що воно зовсім поруч. «Треба буде якось пробратися в башту і оглянути всю територію Школи з висоти. Так буде простіше орієнтуватися», — подумав він.

Закінчувався четвертий день перебування Ніка в Школі. Він, як колись на Землі, за звичкою називав дні тижня. Ніяк не міг звикнути, що у днів немає назви, а тільки порядковий номер у тижні. Та й до відсутності назв місяців звикнути було важко. За сорок з гаком років земне літочислення, місяці, дні тижня, системи одиниць настільки міцно вросли у свідомість, що він автоматично перекладав все в звичні назви. На Франі, принаймні в Тротсі, місяців не було зовсім. Були пори. Вони трохи збігалися з земними порами року, але для Ніка такий відлік днів був незвичним. Рік був трохи коротше земного, всього в ньому було 350 днів, які ділилися нерівномірно на пори року. Перша — пора Початку. У звичній системі це був початок року. Тривала вона двадцять днів. У цей час в основному відпочивали, святкували, веселилися. Навчання в ці дні не було. Потім наставала пора Надій, що тривала сто днів. Порівняти її можна було б з весною. Наступна — пора Дарів. Вона теж триває сто днів. У цей період була ще одна перерва в навчанні, що тривала лише тридцять днів. Далі наступала пора Змін, ще сто днів. З її початком починається навчання в Школі, якраз зараз йшла саме вона. В результаті рік закінчується порою Підсумків. Триває тридцять днів. У цей період учнів очікують перші іспити та випробування. Ось такий нехитрий календар очікував тепер Ніка.

Перші чотири дні навчання були присвячені лекціям із загальної магії і основам магії. Нудні перші лекції змінювалися більш цікавими. Починалися введення в різні види магії і читати їх приходили викладачі з усяких кафедр. Але вже завтра новачків очікував новий етап. Всі вони повинні будуть пройти первинну ініціацію. Нік її пройшов вже, але заради збереження таємниці, все одно повинен буде проходити її разом з усіма.

Вранці, після сніданку, всі учні першого року зібралися в центральному холі в