Читати книгу - "Тарзан та його звірі. Тарзанів син"

Одного разу, коли вона так дрімала, десь далеко перелякано замекало козенятко. Меріем ураз прокинулася. Якби ми з вами навіть почули цей жалібний поклик з такої значної відстані, то навряд чи зрозуміли б, що він означає. Але Меріем умить збагнула, що жертва, відчувши хижака, не може від нього втекти.

Для Корака улюбленою спортивною забавою було викрадати здобич з-під самісінького носа в Нуми, і Меріем також не раз доводилося задля розваги цупити найласіші шматки здобичі мало не з пащі царя звірів. Тепер, почувши те жалібне мекання, дівчина вирішила повторити колишню забаву. Їй раптом захотілося знову пограти в хованку зі смертю.

Меріем швидко скинула з себе спідницю і відкинула її набік — то був не найкращий одяг для успішної мандрівки по деревах. Те саме спіткало черевички і панчохи, бо людська п’ята не посковзнеться в разі чого на слизькому так, як тверда, вичинена шкіра черевика. Вона хотіла була скинути й панталони, але пригадала материнські повчання Моєї Любої про те, що не дуже добре ходити зовсім голою.

На поясі в дівчини висів мисливський ніж. Карабін лишився в кобурі при сідлі поні. Револьвер вона залишила вдома.

Козеня все мекало, і Меріем швидко помчала в напрямку голосу, який линув від джерела, куда звичайно приходили пити леви. «Ніхто давно вже не бачив тут хижаків, але Меріем знала, що козеня налякав лев або пантера.

Хто саме — вона скоро довідається, бо дуже швидко наближається до бідолашної тварини. Дівчина не переставала дивуватися тому, чого це звук чути все з того самого місця. Чого це козенятко не може втекти? Трохи згодом вона все зрозуміла. Козеня було міцно прив’язане до кілка біля джерела.

Меріем причаїлася поміж гіллям ближнього дерева і уважно обстежила галявину довкола. Де ж мисливець? Бвана і його люди тут ніколи не полюють. Хто прив’язав це мале бідолашне створіння, як принаду для Нуми? Бвана ніколи не робив такого і всім забороняв так робити, а його слово було в цім краю законом на багато кілометрів довкола.

«Мабуть, це якісь зайшлі дикуни», — подумала Меріем. Але де ж вони? Навіть її пильний погляд нічого не помічав. А де ж Нума? Чомузін не плигає на бідолашну беззахисну тварину? Жалібний крик козеняти свідчив, що він десь близенько. Ага! Нарешті вона помітила його. Він нерухомо причаївся в кущах за кілька метрів праворуч від неї. Вітер віяв з його боку й з боку дівчини, відносячи запах хижака просто до жертви, тому й чути його Меріем не могла.

Треба було перебратися на протилежний бік галявини, де гілля дерев звисало якраз над козеням. Стрибнути вниз і перетнути ножем прив’язь — справа якоїсь хвилини. Звичайно, в цю хвилину Нума може стрибнути й вона навряд чи матиме час урятуватись на деревах, але вона мусила визволити козеня від смерті. Раніше їй не раз щастило вислизати неушкодженою ще й не з таких пригод.

Вона барилась не тому, що злякалася Нуми, а через те, що боялася невидимих мисливців. Якщо це чужі чорношкірі, то їхні списи, приготовані для Нуми, простісінько поцілять того, хто надумав зіпсувати їм полювання. Козеня знову сіпнулося на прив’язі. Знов його жалісливе мекання торкнуло струни чутливого серця дівчини. Забувши про всі перестороги, вона почала скрадатися деревами на інший бік галявини, якомога тихіше, так, щоб Нума не помітив її присутності. Аж ось вона вже на протилежнім боці. На мить завмерла й позирнула на велетня-лева. Саме тоді грізний хижак повільно підвівся на повен зріст. Глухо заревів — зараз стрибне.

Меріем вихопила ножа, плигнула з дерева і прудко підбігла до козеняти. Нума помітив її. Він замолотив хвостом по своїх рудо-бурих боках. Пролунало страхітливе ревіння, проте лев стояв на місці — здивований і спантеличений кумедною проявою, що так несподівано, вигулькнула з джунглів.

Ще одна пара очей стежила за Меріем, і в них було не менше подиву, аніж у жовто-зелених зіницях хижака. Білий чоловік, що ховався в заплетеній з колючих кущів криївці, мимоволі підвівся трохи, коли молода дівчина з’явилась на галявині й кинулася до козеняти. Він побачив вагання Нуми, підвів гвинтівку і прицілився звірові в груди. Дівчина схилилася над козенятком. Блиснув ніж, і маленький бранець опинився на волі. З радісним меканням він чкурнув у джунглі. Потім дівчина повернулась була, щоб знову вихопитися на дерево, з якого скочила. так несподівано й раптово, на загальний подив лева, козеняти й чоловіка в засідці.

Коли вона обернулась, мисливець побачив обличчя дівчини. Подив чоловіка не мав меж. Він навіть легенько скрикнув, але всю його увагу вже привернув лев — розлючений звір нападав. Дуло гвинтівки було націлене йому в груди. Чоловік міг вистрілити — і напасникові край. Однак тепер, побачивши обличчя дівчини, він на мить завагався. Чи не хотів їй допомогти? Чи, може, волів лишатися непоміченим? Напевне, це останнє і втримувало його палець на спусковому гачку від легенького натиску й давало хижакові додатковий шанс.

Мов хижий орел, стежив чоловік, як дівчина стрімголов біжить до дерева, рятуючи своє життя. Він дивився так секунду чи дві, до тієї миті, коли лев кинувся вперед. Дуло гвинтівки дивилося просто в широкі лев’ячі груди, посуваючися водночас ліворуч, за порухом звіра. В останню мить, коли втеча дівчини здавалася неможливою, палець мисливця легенько натиснув на спусковий гачок. Але дівчина таки зуміла підскочити і вхопитися за звислу гілку. Лев стрибнув за нею, однак не доскочив, — усього на кілька сантиметрів, — щоб схопити Меріем.

Чоловік полегшено зітхнув і відклав гвинтівку. Дівчина згори передражнювала сердитого людожера, що громохко рикав знизу, а тоді з голосним сміхом швидко зникла в лісовій гущавині. Майже годину лев чатував біля джерела. Мисливець міг уже безліч разів поцілити свою здобич. Чому він не вистрілив? Боявся, що постріл приверне увагу дівчини й вона повернеться?

Врешті Нума, люто рикаючи, велично пішов у джунглі. Мисливець вибрався з своєї засідки і за півтори години вже був у невеличкому таборі, добре замаскованому серед лісу. Кілька чорношкірих слуг досить байдуже зустріли його появу. Цей кремезний, високий, русявобородий велетень увійшов