Читати книгу - "Брехня. Як блеф, авантюри та самообман роблять нас справжніми людьми, Бор Стенвік"

завищеним. Коли пізніше виявилося, що учасники оцінювали своїх партнерів краще, як ті оцінювали самих себе, то це повинно було свідчити про високий ступінь ілюзії. В результаті ці найбільш ілюзійні випадки водночас в довшій перспективі виявилися найщасливішими і найтривалішими. Особливо в тих випадках, коли партнерів наділяли позитивними рисами, про які вони самі й не здогадувалися. Згодом інші дослідження охопили триваліші періоди, аж до 13 років, і вони всі підтверджували те саме. Мюррей та інші дійшли висновку, що викривлені уявлення не роблять нас сліпими, а радше допомагають створити картину бажаних взаємин, необхідний інструмент для втілення ілюзій у реальність.

Коли я готував власну весільну промову декілька років тому, то згадував інші промови, які чув на весіллях раніше. Більшість і найкращі з них були історіями. Кожне весілля схоже на написання спільного роману, де взаємні промови розповідають історію про те, як народилися, виростали і розвивалися їхні герої, а тоді дві окремі історії сплітаються в одну: герої знайомляться і стають парою. Історії часто підкреслюють особливості героїв та різні події в їхньому житті, але всі ці дрібні клаптики, навіть якщо вони бувають суперечливими, складаються потім в один цілісний сюжет. Тим, хто до свого весілля бував на багатьох інших, складно порівнювати власну реальність зі зворушливими історіями, які вони чули раніше. Але поступово виринають різні дрібні моменти, окремі події набувають форми. Наречений, наречена та їхні родини мають свої версії розгортання подій, і зрештою кожен гість весілля залишиться зі складною мозаїкою, яка формує його відчуття цієї пари. Певною мірою всі ці історії є ілюзіями, забарвленими власними асоціаціями та переживаннями оповідача. Але важко уявити кохання без такої історії, про те, як вони познайомилися, що привабило їх одне в одному, як вони зійшлися разом, які події формували їхні стосунки.

Історії жонглюють правдою, часто оминають певні моменти. З іншого боку, біологічні та статистичні дані є наукою і, ймовірно, більш реальні та надійні. Але важко уявити кохання без історії. Зрештою, любов виникає між двома різними індивідами, і як тільки ми починаємо збирати конкретні враження та особливості окремої людини, ми починаємо складати історію. Ми переповідаємо історії про себе, аби пізнати один одного, зблизитися. Сухі факти про хімікати та схильності пояснюють багато. Іноді, як у випадку з Деніелом Ґілбертом, наукові пояснення можуть вплинути на особистий вибір. І такий унікальний досвід для двох також перетворюється на історію, яку можна розказати у весільній промові. І якщо в природу історії закладено, що в деяких моментах деталі самостійно додаються до фактів, то хай так і буде. Істина не завжди є чимось справжнім для нас, людей.

Джерела, коментарі та поради для подальшого читання

КАМУФЛЯЖ

Christian Schwager. Falsche Chalets (2008). Edition Patrick Frey.

Телерепортаж Spiegel TV про шале Шваґера: http://mm-inventions.de/fom/Tarnung_schweiz.mp4

Співай своїм голосом

James С. McKinley, JR. «Beyonce’s Anthem Performance Prompts а Flurry of Analysis». New York Times Arts Beat. 23 січня 2013. http://artsbeat.blogs.nytimes.com/2013/01/23/beyoncs-anthem-performance-prompts-a-flurry-of-analysis/

Julie Miller. «Pavarotti Dragged into Beyonce Lip-Sync-Gate, the Greatest Unsolved Mystery of Our Day». Vanity Fair. 24 січня 2013. http://www.vanityfair.com/hollywood/2013/01/beyonce-lip-sync-gate-national-anthem-president-obama

Англійського звукооператора, який отримав свої 15 хвилин слави завдяки тому, що коментував тоді виступ Бейонсе, звали Ян Шеферд. В підсумку він дійшов висновку, що безпосередньо під час інавгурації Бейонсе співала наживо, але було також чути фонограму, чим і скористалися деякі телекомпанії:

http://productionadvice.со.uk/beyonce-didnt-lip-sync-at-the-inaugurationbut/

Під час попередньої інавгурації у 2009 році всі співаки виступали під фонограму:

http://www.nytimes.com/2009/01/23/arts/music/23band.html?_r=1&

Деякі абзаци з цього розділу частково були вже опубліковані в Dagbladet:

Bår Stenvik. «Jakten på den ekte stemmen». Dagbladet.no. 7 лютого 2013. http://www.dagbladet.no/2013/02/07/kultur/litteratur/bok/25615413/

Парадокс обману / Люди з Х’єллера / Пусті погрози

Brooke Harrington. Deception: From Ancient Empires to Internet Dating (2009). Stanford University Press.

Я відвідував Науково-дослідний інститут оборони у Х’єллері 17 грудня 2012-го та 14 лютого 2013 року.

Patricia R.Y. Backwelli, John Н. Christy, Steven R. Telford, Michael D. Jennions and Neville I. Passmore. «Dishonest signalling in а Fiddler crab». 2000. Proceedings of the Royal Society В.

Robert Trivers. The Folly of Fools: The Logic of Deceit and Self-Deception in Human Life (2011). Basic Books.

Тріверс писав про раків-богомолів та багатьох інших видів тварин, які згадані в цьому розділі.

Історію про кажанів розповів мені сам Стайн Крістофферсен.

Камуфляжний митець

David М. Wilkinson and Thomas N. Sherratt. «The art of concealment». Лютий 2008. Biologist. Vol. 55. № 1.

Roy R. Behrens. «Revisiting Abbott Thayer: nonscientific reflections about camouflage in art, war and zoology». 10 листопада 2008. Proceedings of the Royal Society В.

Richard Meryman. «A Painter of Angels Became the Father of Camouflage». Квітень 1999. Smithsonian Magazine. https://www.smithsonianmag.com/arts-culture/a-painter-of-angels-became-the-father-of-camouflage-67218866/

Nicholas Rankin. Churchill’s Wizards: The British Genius for Deception 1914–1945 (2009). Faber & Faber.

Засліплюючий камуфляж / Протистояння і честь

David Rothenberg. Survival of the Beautiful: Art, Science, and Evolution (2013). Bloomsbury Press.

http://camoupedia.blogspot.no/2012/05/dazzle-camouflage-swimsuits.html

Усім, хто цікавиться камуфляжем, раджу заглянути в блог Роя Беренса Camoupedia. Беренс також є автором однойменної книги.

Carl von Clausewitz. Vom Kriege (On War)

Sun Zi. The art of War

Elizabeth Vandiver. Greek Tragedy, The Teaching Company.

Історію про мисливські загони Норвезької армії мені розповів Мортен Сьодерблом.

Жіночі штучки / Союзницькі ілюзії

Ann Elias. Camouflage Australia: art, nature, science and war (2011). Sydney University Press.

Ann Elias. «The organization of camouflage in Australia in the Second World War». Journal of the Australian War Memorial. http://www.awm.gov.au/journal/j38/camouflage.asp

Дослідник військової історії Річард Стоукс розвінчує подвиги Маскелайна на сайті http://maskelynemagic.com

Жорстокість природи

Генетик Стів Джонс висунув суперечливу гіпотезу про те, що, з погляду генетики, чоловіки паразитують на жінках: Steve Jones. У: The Descent of Man (2002). Little, Brown.

Іноді мачуха намагається «годувати» і схожі на розкритий дзьоб плями під крилами зозуленяти і закльовує його до смерті. Яскравий приклад того, як добре продуманий обман шкодить самому шахраю.

Військова магія

Саме поняття «танк» з’явилося внаслідок старого обманного маневру. При відправленні на фронт перших танків у документації їх називали танкерами, аби ворог думав, що це просто танкери з водою чи паливом. Назва прижилася.

Джей Олсон, психолог з Університету ім. Саймона Фрейзера, стверджує, що ймовірність витягнути червову даму становить 14 %. Однак згідно з його дослідженням, червову даму вибирають в основному чоловіки, а ось жінки вважають за краще обрати червового короля.

http://www.perceptionweb.com/perception/editorials/р7175.pdf

Камуфляж от-кутюр

Jon Ronson. «Now you see them ...». 15 січня 2005. The Guardian.

Douglas Adams. The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy. 1979. Рап Books.

Katherine Boyle, Michael