Читати книгу - "Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна"

 – Згодна, – я обережно торкнулася його чола і прибрала назад пасмо темного кучерявого волосся. – Але ж ти розумієш, що за подаруночок тобі дістався? – про всяк випадок уточнила. – І що все одно буду іноді сперечатися і доводити тебе до сказу? Ти в мені просто звіра іноді пробуджуєш! – поскаржилася я.

 Яров зупинив машину і обернувся до мене. Обхопив моє обличчя долонями і, дивлячись на мене так, що все всередині переверталося, тихо промовив:

 – Я люблю це дике відчайдушне звіреня більше, ніж ти можеш собі уявити. Люблю тебе будь-яку! Зухвалу і злісну, ласкаву і покірну. Навіть коли ти намагаєшся вдавати з себе бізнес-леді і робиш таку дратівливу гримаску всезнайки. Моя зворушлива, навіжена, колюча і така справжня... Мені не потрібна ніяка інша, розумієш?! Тільки ти…

 Чорт, а це ще що?! Я відчула, як з очей одна за одною викочуються сльозинки. Усередині все щеміло від такого надлишку емоцій, що я просто не могла придушити їх.

 – Мені теж ніхто інший не потрібен... – хрипко промовила я, а потім невдоволено додала, приховуючи власне сум’яття: – Нехай ти іноді моторошно бісиш своїми диктаторськими замашками. Але я теж не хочу, щоб ти змінювався...

 Ми одночасно потягнулися одне до одного, зливаючись в ніжному, солодко довгому поцілунку. Цього разу я дозволила собі повністю віддатися хвилюючим відчуттям. Не думати про те, що це неправильно, що зраджую себе тим, що настільки сильно відгукуюся на близькість цього чоловіка. Тепер більше так не вважала. Немає нічого правильнішого і природнішого! Він мій! І тільки з ним я стаю собою. Віддаючись без залишку, водночас знаходжу себе. І більше не хочу це заперечувати.

 Я й справді кохаю! Кохаю його більше за все на світі! І, напевно, покохала з найпершої зустрічі, як не намагалася потім позбутися цього почуття...

 Насилу відірвавшись від моїх губ, мій альфа хрипко промовив:

 – Наступного повного місяця ти вже так просто не втечеш від обряду возз’єднання.

 – Це ти від нього не втечеш, – гмикнула я. – Якщо знадобиться, силоміць потягну! А то чимало всіляких Любор навколо тебе хвостами крутить.

 Він розсміявся і обдарував таким поглядом, від якого все всередині наповнилося радістю і щастям.

 Машина знову рушила, везучи мене у місце, яке я тепер вважала домом і звідки більше не збиралася тікати...

КІНЕЦЬ

Кінець

З цією книгою читають Любовне фентезі 215661 Непокірний трофей Олена Гуйда, Оксана Северная 783018 Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 2086425 Любовне фентезі 395239 Бездоганна наречена, або Страшний сон проректора Ольга Обська 1208281