Читати книгу - "Убивчий білий, Джоан Роулінг"

«Корона», не пригадаю, котра саме.

— У мене вдома найпопулярніша «Вікторія»,— ностальгійно мовив Страйк.

Він уже два роки не був у Корнволлі. Згадався паб — квадратна потинькована будівля з побіленого корнволльського каменю, поруч з якою звивалися сходи до бухти. Саме в цьому пабі його вперше обслугували, не попросивши посвідчення,— тоді Страйк мав шістнадцять років і на кілька тижнів опинився в тітки й дядька, бо життя матері вчергове увійшло у фазу хаосу.

— А у нас — «Гнідий кінь»,— сказала Робін і собі згадала паб у містечку, яке завжди вважала рідною домівкою. Теж побілений, він стояв на вулиці, яка відходила від ринкового майдану в Мессемі. Там вона разом з друзями святкувала складені на «відмінно» іспити, а тоді по-дурному посварилася з Метью, і він пішов, а вона не стала наздоганяти і лишилася з друзями.

— Чому «гнідий»? — спитав Страйк, який уже наполовину випив пиво і розкошував на сонечку, витягнувши хвору ногу.— Чому не просто «рудий»?

— Ну, бувають і руді коні,— відповіла Робін,— але гніда масть — то інше. Є чорні мітки — ноги, грива, хвіст.

— А якої масті був твій поні... його звали Ангус, так?

— Як ти запам’ятав? — здивувалася Робін.

— Не знаю,— відповів Страйк.— Так само, як ти запам’ятала назви пабів. Деякі речі просто осідають у голові, правда ж?

— Він був сірий.

— Тобто білий. Це все жаргон, щоб некіннотні плебеї плуталися, так?

— Ні,— засміялася Робін.— У сірих коней під білим хутром чорна шкіра. А істинно білі...

— ...помирають малими,— закінчив Страйк, і тут підійшла офіціантка. Замовивши бургер, Страйк знову закурив, і коли нікотин торкнувся мозку, його охопило щось на взір ейфорії. Пінта пива, спекотний серпневий день, робота за добрі гроші, скоро принесуть їжу, і ще — навпроти сидить Робін, їхню дружбу поновлено коли не до того рівня, який був до її медового місяця, то максимально близько... адже тепер вона заміжня. Тут і тепер у пивному саду — навіть попри біль у нозі, утому і нез’ясовані, заплутані стосунки з Лорелеєю — життя здавалося простим і сповненим надій.

— Групові допити — то завжди погана ідея,— сказав він, видихаючи дим убік від обличчя Робін,— але цікаві між Чизвеллами протитечії, правда? Я далі оброблятиму Іззі. Гадаю, поза товариством рідних вона стане говіркішою.

«Іззі зрадіє обробці»,— подумала Робін і дістала мобільний.

— Маю тобі дещо показати. Дивися.

Вона відкрила фото вечірки на день народження Фредді Чизвелла.

— Оце,— вказала вона на бліде і нещасне дівоче обличчя,— Ріяннон Вінн. Вона була на святкуванні вісімнадцятиріччя Фредді Чизвелла. Схоже...— вона покрутила фото, наводячи фокус на групу в білих одностроях,— що вони разом були у збірній Великобританії з фехтування.

— Боже, та звісно! — мовив Страйк, забираючи телефон у Робін.— Та рапіра... рапіра на Ебері-стріт. Вона точно належала Фредді!

— Точно! — луною озвалася Робін, дивуючись, як це їй самій не спало на думку.

— Мабуть, уже недовго до її самогубства,— мовив Страйк, придивляючись до нещасної Ріяннон Вінн.— І... чорт забирай, та то ж біля неї Джиммі Найт. Що він робить на дні народження учня приватної школи?

— Безкоштовно напивається? — припустила Робін.

Страйк весело рохнув і повернув Робін телефон.

— Іноді очевидна відповідь — найбільш правильна. Чи мені здалося, що Іззі якось засоромилася, коли мова зайшла про юнацькі чари Джиммі?

— Hi,— відповіла Робін.— Я таке теж помітила.

— А ще ніхто не хоче, щоб ми розмовляли з давніми друзями Джиммі, братами Бутчерами.

— Бо вони знають більше, ніж місце роботи своєї сестри?

Страйк сьорбнув пива, згадуючи, що саме сказав йому Чизвелл при знайомстві.

— Чизвелл казав, що до справи, якою його шантажують, причетні й інші люди і що вони багато втратять, якщо все вийде назовні.

Він дістав записник і почав роздивлятися свій гострий нерозбірливий почерк, а Робін мирно насолоджувалася м’яким гамором пивного саду. Поруч забриніла бджола, і згадалася прогулянка лавандовими полями «Le Маnоіг aux Quat’Saisons», де вони з Метью святкували річницю. Краще не порівнювати свій нинішній настрій з тодішнім.

— Можливо,— мовив Страйк, стукаючи ручкою по розгорнутому записнику,— брати Бутчери погодилися замість Джиммі різати коней, поки він у Лондоні? Я завжди думав, що він тут може мати приятелів, здатних подбати про такі речі. Але хай Іззі дізнається в них, де Тіґан, а тоді вже підемо до них самі. Не варто без Великої необхідності засмучувати клієнта.

— Не варто,— погодилася Робін.— Я от подумала... як гадаєш, Джиммі з ними бачився, коли приїздив сюди шукати Біллі?

— Запросто міг,— відповів Страйк, киваючи на записи.— Це дуже цікаво. З того, що казали одне одному Джиммі та Флік на марші, вони тоді знали, де Біллі. Вони саме йшли до нього, коли мене підвело сухожилля. Тепер вони його знову загубили... знаєш, я би багато віддав за те, щоб знайти Біллі. З нього все почалося, і ми досі...

Він не договорив, бо принесли їжу: бургер із синім сиром для Страйка і миску чилі для Робін.

— Ми досі?..— нагадала Робін, коли офіціантка пішла.

— ...нічого не знаємо,— продовжив Страйк,— про дитину, чию смерть він буцімто бачив. Я не хотів питати Чизвеллів про

Сьюкі Льюїс — принаймні не зараз. Не треба показувати, що мене цікавить не тільки смерть Чизвелла.

Він узяв свій бургер і відкусив здоровий шмат, розфокусованими очима дивлячись на дорогу. Знищивши половину бургера, Страйк повернувся до своїх нотаток.

— Що треба зробити,— оголосив він і знову взяв ручку.— Я хочу знайти цю прибиральницю, яку звільнив Джаспер Чизвелл. Вона якийсь час мала ключа і могла б нам розповісти, звідки в будинку гелій. Сподіваюся, Іззі знайде Тіґан Бутчер замість нас, а Тіґан проллє трохи світла на приїзд Рафаеля сюди в ранок смерті його батька, бо я досі не вірю в цю історію. Братів Бутчерів поки що не чіпатимемо, бо Чизвелли явно не бажають, щоб ми з ними говорили. Але я спробую поговорити з Генрі Драммондом, торговцем творами мистецтва.

— Нащо? — спитала Робін.

— Це давній друг, який зробив Чизвеллу послугу, взявши Рафаеля на роботу. Вони, мабуть, були відносно близькі. Як знати — може, Чизвелл йому розповів, чим його шантажують. А ще він намагався додзвонитися до Чизвелла рано-вранці в день смерті. Хочеться знати нащо. Отже, далі: ти спробуєш обробити Флік у крамниці прикрас, Барклей хай і