Читати книгу - "Як насолоджуватися життям і отримувати задоволення від роботи"

Дейл Карнегі

Як насолоджуватися життям і отримувати задоволення від роботи

Передмова

и замислювались ви коли-небудь над тим, що більшу частину свого життя ми проводимо на роботі — якою б та робота не була?

Це означає, що від нашого ставлення до роботи залежить, як ми почуватимемося — сповненими захоплення й відчуття задоволення від того, що ми чудово попрацювали, чи геть розчарованими, втомленими та змореними нудьгою.

Мета тренінгової компанії Dale Carnegie Training® — допомогти вам отримати від вашого робочого дня якомога більше задоволення, постійно використовуючи весь свій потенціал. Прочитавши ці сторінки, проаналізуйте ваш власний підхід до життя та ставлення до людей. Починайте розвивати свої сильні сторони, і тоді ви дізнаєтесь, що наділені безліччю талантів і здібностей, про які навіть не здогадувались, і переконаєтесь, як легко їх можна використовувати на практиці.

Ця книжка становить собою добірку розділів із двох бестселерів Дейла Карнегі — «Як здобувати друзів і впливати на людей» і «Як припинити хвилюватись і почати жити». Ми вибрали з цих книжок те найважливіше, що допоможе вам, дорогий читачу, наповнити своє життя відчуттям гармонії та цілеспрямованості, розумінням того, що власні внутрішні ресурси використовуються якнайповніше.

Участь у тренінгах компанії Dale Carnegie Training® — це захоплива пригода із самопізнання, що може стати критичною точкою вашого життя. Ви наділені прихованими активами, які можуть зробити ваше життя чудовим. Усе, що вам знадобиться, — це рішучість виявити ці активи і скористатися ними.

Дороті Карнегі

Голова правління

Dale Carnegie & Associates, Inc.

Частина I

Сім шляхів до спокою та щастя

У книзі «Як припинити хвилюватись і почати жити» Дейл Карнегі показав, що наше життя таке, яким ми самі його створюємо. Якщо ми спершу навчимося жити у злагоді із самими собою і чітко відрізняти хороше від не дуже хорошого, а потім почнемо докладати всіх зусиль, аби досягти мети, у нас не буде потреби на витрачання часу та енергії на безглузде хвилювання.

Розділ 1

Знайди себе і будь собою: пам'ятай, на Землі немає іншої такої людини, як ти

отримав листа від місіс Едіт Оллред із міста Маунт-Ейрі, що в Північній Каліфорнії. «В дитинстві я була надзвичайно чутливою і сором'язливою, — пише вона. — Я мала надмірну вагу, а через пухлі щоки видавалась ще товстішою. Моя старомодна мати вважала, що носити гарний одяг — це повне безглуздя. Вона завжди говорила: „Широке носиться, а вузьке рветься“ і вдягала мене відповідним чином. Я ніколи не ходила на вечірки, не брала участі в розвагах, а коли пішла до школи, то не заводила дружні стосунки з однокласниками й навіть не відвідувала жодну спортивну секцію. Я була хворобливо сором'язливою і розуміла, що дуже відрізняюсь від інших і до того ж абсолютно неприваблива.

Коли я виросла, то вийшла заміж за чоловіка, на кілька років старшого за мене. Але я не змінилась. Мої родичі з боку чоловіка були врівноваженими і впевненими у собі. Вони мали всі ті якості, які хотіла б мати я. Я докладала всіх зусиль, щоб стати схожою на них, але дарма. Кожна їхня спроба витягти мене з моєї мушлі лише змушувала мене ховатися в неї ще глибше. Я стала знервованою і дратівливою, почала уникати друзів. Мені було так погано, що мене лякав навіть звук дзвінка у двері! Я була невдахою. Я знала це і боялась, що мій чоловік також це помітить, тож на людях я намагалась бути веселою і часто-густо перегравала, а потім кілька днів поспіль почувалась особливо жалюгідною. Зрештою я стала такою нещасною, що життя втратило для мене будь-який сенс. Я почала думати про самогубство...»

Що ж змінило життя цієї нещасної жінки? Одне випадкове зауваження!

«Випадкове зауваження, — пише далі місіс Оллред, — змінило все моє життя. Одного дня моя свекруха розповідала, як вона виховувала своїх дітей, і сказала: „Якою б не була ситуація, я завжди наполягала, щоб мої діти залишалися самими собою“... Самими собою... Це і було те зауваження. Я раптом усвідомила, що причиною усіх моїх нещасть було те, що я намагалась підігнати себе під рамки, в які не вписувалася.

Я змінилася за один вечір! Я почала бути собою. Я вирішила вивчити себе, дізнатися, яка я насправді. Я зважила свої сильні сторони. Я дізналася все, що тільки можна, про кольори та стилі, і вбралась у одяг, який мені пасував. Я почала заводити нових друзів. Я вступила в одну організацію — спочатку не дуже велику — і була просто приголомшена, коли мені запропонували виступати на публіці. Спочатку я дуже боялася, але кожен подальший виступ додавав мені хоробрості. Для цього знадобилося чимало часу, однак тепер я почуваюся більш щасливою, ніж могла навіть мріяти. Виховуючи своїх дітей, я завжди вчила їх тому, що усвідомила на власному гіркому досвіді: „Що б там не було, завжди залишайтеся самими собою!“»

За словами доктора Джеймса Гордона Джилкі, проблема небажання бути самим собою «стара, як світ, і універсальна, як людське життя». Саме небажання бути собою є прихованим мотивом більшості неврозів, психозів і комплексів. Анджело Парті написав тринадцять книжок і тисячі газетних статей про виховання дітей і стверджує, що немає нічого жалюгіднішого за людину, «якій доводиться бути кимось та чимось іншим, а не тим, ким вона є душею і тілом».

Це пристрасне бажання бути не тим, ким ти є насправді, процвітає в Голлівуді. Сем Вуд, відомий голлівудський режисер, розповідав, що саме ця проблема турбувала його найбільше під час роботи з молодими акторами-початківцями: вони не бажали бути собою. Кожен із них хотів бути другою Ланою Тернер чи третім Кларком Гейблом. «Але глядачі вже знайомі зі стилем гри цих відомих акторів, — постійно повторював Сем Вуд, — тепер вони хочуть чогось новенького».

Перш ніж Сем Вуд став режисером таких кінострічок, як «Прощавайте, містере Чіпс» та «По кому дзвонить дзвін», він багато років працював у сфері нерухомості, навчаючи торгових агентів. Він стверджує, що в діловому світі діють ті ж самі правила, що й у світі кіно. Ви нічого не досягнете, якщо