Читати книгу - "Казка про ведмедика Непосидька, Народні"

У лісі стояла собі хатка, де жили ведмедиця зі своїм сином ведмедиком-Непосидьком. Якось уранці ведмедика розбудив сонячний зайчик, щовесело стрибав по хаті. Ведмедик здивувався: „Звідки він тут узявся?” Азайчик тим часом у вікно утік. Почав Непосидько маму будити:

— Пусти мене погуляти з сонячним зайчиком!

Ведмедиця натягнула ковдру на самий ніс і пробурчала:

— Ще зима, весни ще кілька тижнів чекати. Спи!..

Але ведмедику не спалося. Він тихенько зліз з ліжечка, прочинив дверій визирнув надвір.

Бачить — справді ще зима, хатку снігом завалило, а сонячного зайчикавже нема. Сива хмара закрила небо, в лісі потемніло. Пішов ведмедик уліс сонячного зайчика шукати. Бачить, синичка по гілках стрибає і тежначе щось заклопотано шукає.

— Ходи сюди! — гукає ведмежатко. — Давай побавимось! Мене зватиНепосидько, а тебе?

— Я звуся Жовтаня. Я дуже голодна, зима кінчається, а в лісі вже зовсімїжі не залишилося. Скоріше б уже весна! — Сказала Жовтаня і полетілагеть.

Іде Непосидько далі. І раптом у нього над вухом хтось як крикне:“Кар-р-р!!”. Ведмедик з переляку видряпався на якесь деревце. Бачить:у нього перед носом гойдається гроно червоних ягід. І згадав ведмедикпро голодну синичку. Почав її гукати:

— Агов, Жовтаню, де ти? Лети сюди, я знайшов тобі сніданок!Прилетіла синичка:

— Та це ж горобина! Така смакота! — Подзьобала ягідок і каже:

— А тепер і побавитись можна!

І почали вони у піжмурки гратися. Ох, як весело їм було!

намалювала Наталя Фляк