Читати книжки он-лайн » Дитячі книги 🧒📖🌈 » Казочка про Комашечку, Вадим Голованов

Читати книгу - "Казочка про Комашечку, Вадим Голованов"

41
0
В повній версії книги "Казочка про Комашечку" від автора Вадим Голованов, яка відноситься до жанру "Дитячі книги 🧒📖🌈", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Казочка про Комашечку, Вадим Голованов» від автора - Вадим Голованов, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитячі книги 🧒📖🌈" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Казочка про Комашечку, Вадим Голованов" з друзями в соціальних мережах: 
Eknigi.club - це сайт, який надає можливість безкоштовно насолоджуватися книгами сучасних українських авторів в онлайн режимі. На сайті ви знайдете різноманітну колекцію популярних творів, які захоплюють читачів своєю тематикою, стилем письма та глибиною змісту. Ці книги можуть бути цікаві як для україномовних, так і для іноземців, які вивчають українську мову. Більшість книг на Eknigi.club доступні для завантаження у форматах PDF, EPUB, FB2, що робить читання книг зручним та доступним на будь-якому гаджеті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Любить моя Оленка казки слухати! Є в неї одна, найулюбленіша, про маленьку комашечку з тонкими крильцями.

Ватра наша горить, казочка лунає, Оленка чи то дрімає, чи то казку насправді бачить...

У маленької комашечки добре день починається. У квіточці скупалася, під сонечком обсушилася. Крильця прозорі розправила, час летіти!

Перелетіла комашечка через корову і сама себе похвалила: «От як я літаю!»

Тільки-но хотіла заспівати пісеньку, раптом хтось поруч сердитим голосом каже:

– Хто це тут розлітався! Тут усе моє!

– Як твоє? – здивувалася комашечка. - Ось це все твоє?

– Моє! – каже гусениця. – Що моє, то й з'їм. А що з'їм, те й моє.

– А сонечко, от наприклад, чиє? – сміється комашечка.

– А ти не будь дуже розумною! Мудріші за тебе знайдуться!

Тут, почувши такі розмови, вилупилося з яйця пташеня і дуже-дуже уважно стало розглядати гусеницю.

Гусениця злякалася – кинулася тікати, поки не пізно, в один бік, а комашечка полетіла в інший – до старого покинутого глечика.

Вітерцем її в глечик втягнуло, а там павук і жаба ховалися від сонця. У прохолоді сидять, а все одно злющі! Підбираються до комашечки, підкрадаються... Добре, що вона спритніша за них, у глечику дірка була, от вона в дірку й вилетіла!

Побачили комашечку мурахи:

– Підемо, комашечко, до нас у мурашник жити. У нас життя дружнє!

– Та я ж соломинки тягати не вмію, – каже комашечка.

– А цього ми навчимо тебе швидко. Пішли!

Зітхнула комашечка, замислилася. А коли підняла очі, того мураша, який із нею говорив, серед інших вже й не знайти. Он які вони всі однакові...

«Далі летіти треба», – вирішила комашечка.

Опівдні дощик пішов – грибний, теплий, дрібний. Гриби будуть швидше рости.

Комашечка до грибка мерщій, щоб зовсім не промокнути – крильця від дощу вберегти.

Сиділа комашечка під грибком, сиділа, чекала, поки дощик припиниться, та раптом заплакала. Шкода їй себе стало. «Маленька я, – думає, – самотня, і взагалі, невідомо навіщо на світі живу».

– Чого ти плачеш! – почула вона чийсь голос. – Живи, не плач.

Це черв'як із землі виліз. Він почув, що комашечка плаче, і хотів її втішити.

– А ти що там робиш? – нахилилася до нього комашечка.

– Працюю. Мурахи мені наказують землю розпушувати.

– Ось черв'як оре... Крапля, наприклад, крапає... А для чого я? – подумала й промовила вголос комашечка.

– А ти для того, – прокумкала жаба, яка давно за нею стежила, – щоб у мене був обід.

– Для цього! – обурилася комашечка. – Не може бути!

– Може, може... – бурмоче жаба, а сама вже зовсім близько підсувається...

Добре, що Оленка злякалася за комашечку і змусила себе у своєму сні з'явитися. Брови насупила та як крикне:

– Йди геть, бридка жабо! Йди в дірявий глечик! Не заважай нашій казці!

А в казці, як у житті, день пройшов – сутеніє. Починаються дива нічні...

Виплила говорюща риба з річки, каже комашечці:

– Чого ти хочеш? Я все можу.

Не знає комашечка, чого просити.

Тоді Оленка знову їй допомогла:

– Проси, щоб у всіх життя було.

І комашечка каже:

– Прошу...

Понесла її риба у всі світи, показала різне життя, велике й мале. Летить комашечка, дивиться, дивується.

Зірки голосами нічними перегукуються, казкові істоти в казках живуть...

– А я ж теж казкова! – радіє комашечка. – Теж тут живу! З усіма!

І Оленка теж усе це бачила, сон її – разом із комашечкою – всюди носив.

Прокинулася Оленка, а перед нею – у мене на руці – і справді комашечка стоїть. І говорить дзвінким голосочком:

– Ось для чого я. Ось для чого! За всіх попросила, та ще й грибка вам принесла!

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Казочка про Комашечку, Вадим Голованов», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Казочка про Комашечку, Вадим Голованов"