Читати книгу - "Монетка, Петро Фролов"

Маленьке Борсуча ганялося в парку за метеликом, як раптом побачило на доріжці монетка.

– Гей! Хто монетку загубив?! – голосно закричало Борсуча. Адже воно добре знало, що знайдене треба повертати господареві.

– Дарма ти, Борсуча, кричиш, – сказало йому Лисеня, яке під'їхало на самокаті. – Як знайшов монетку – то й мовчи. Тепер вона буде твоя, зрозумів?

Але не послухало Борсуча Лисеняти і пішло шукати господаря монетки.

– Ото вже щастить дурням! – промовило вслід малюкові Лисеня і стало швидко нишпорити лапками у придорожній траві: може й для нього щось знайдеться...

Зустрілося Борсучаті Вовченя.

– Що це ти ховаєш?

– Це... це я монетку знайшов...

– А давай мінятися?! Ти мені – монетку, а я тобі – цвях. Намагнічений! – запропонувало Вовченя.

Але Борсуча не захотіло мінятися, адже монетка була не його. Тоді Вовченя силою забрало її.

Але малюк не злякався – він кинувся на кривдника, відібрав монетку і промовив:

– Віддай! Це чужі гроші! Їх повернути треба!

І невідомо, чим би скінчилася справа, але... Де не взялося – Ведмежа із суддівським свистком. Розняло воно розбишак і примусило Вовченя повернути монетку.

Пішло Борсуча далі. Йшло воно через місток і впустило монетку в струмочок... От біда! Що тут поробиш?! Борсуча гірко заплакало.

Виручили рибки, що плавали в струмку. Вони знайшли монетку і спритно підкинули її прямо до рук малюкові.

Борсуча знову повеселішало і покрокувало далі. Дивиться – на лавці сидять двоє зайченят та їдять морозиво.

Білченята з Ведмежам гойдаються на гойдалках і з апетитом їдять морозиво.

На дитячому майданчику граються інші малюки, і в руках у кожного – морозиво. Смачно, мабуть!

– Тобі якого морозива, вершкового чи шоколадного? – запитала Качка.

Борсуча стиснуло в долоні чужу монетку і кинулося геть...

– Тітонько! – зупинило Борсуча Росомаху. – Чи це не ваша монетка?!

Але та навіть і не глянула в його бік.

– Пробачте, чи це не ви загубили п'ять копійок? – звернулося Борсуча до поважного Гусака.

– Ні, хлопче, я ніколи нічого не гублю...

І тут Борсуча побачило маленьку Кішечку, яка гірко плакала.

– Ти чого плачеш? – запитало її Борсуча.

– Я гроші загубила... п'ять копійок... Що тепер робити, не знаю.

– То ось вона, твоя монетка! Я знайшов її. На, бери!

Зраділа Кішечка. Взяла монетку і щаслива поїхала на трамвайчику додому.

А Борсуча, задоволене тим, що зробило добру справу, довго махало їй услід. Воно знало, що вчинило правильно.