Читати книжки он-лайн » Дитячі книги 🧒📖🌈 » Подорож у країну Навпаки, Василь Симоненко

Читати книгу - "Подорож у країну Навпаки, Василь Симоненко"

41
0
В повній версії книги "Подорож у країну Навпаки" від автора Василь Симоненко, яка відноситься до жанру "Дитячі книги 🧒📖🌈", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Подорож у країну Навпаки, Василь Симоненко» від автора - Василь Симоненко, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитячі книги 🧒📖🌈" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Подорож у країну Навпаки, Василь Симоненко" з друзями в соціальних мережах: 
Eknigi.club - це сайт, який надає можливість безкоштовно насолоджуватися книгами сучасних українських авторів в онлайн режимі. На сайті ви знайдете різноманітну колекцію популярних творів, які захоплюють читачів своєю тематикою, стилем письма та глибиною змісту. Ці книги можуть бути цікаві як для україномовних, так і для іноземців, які вивчають українську мову. Більшість книг на Eknigi.club доступні для завантаження у форматах PDF, EPUB, FB2, що робить читання книг зручним та доступним на будь-якому гаджеті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Лесик, Толя й два Володі Сумували на колоді. Лесик скаржився: «Хлоп'ята, Страх як тяжко жить мені –Слухай маму, слухай тата, Умивайся день при дні. Ох, і тяжко жить мені!» Толя теж сидить бідує, Вилива жалі свої: «Дуже Тоня вередує, Розважай весь час її...» А Володя скиглить: «Тато Змусив квіти поливати...» І зітхає вся четвірка: «Як нам тяжко, Як нам гірко!» Раптом трісь – і перед ними Бородань малий з'явивсь, Хитруватими очима На четвірку він дививсь. І сказав до них суворо Цей химерний чоловік: «Я почув про ваше горе Й через доли, через гори Свою бороду волік –Поспішав мерщій сюди Виручати вас з біди. Недалеко звідсіля Є чудна одна земля –Там ні дня нема, ні ночі, Кожен робить там, що схоче...» Тут всі четверо до нього: «Поможіть нам, поможіть! Як пройти в оту країну, Розкажіть нам, розкажіть!» «Поможу я вам охоче,-Каже власник бороди,– Ви на мить заплющіть очі – Я відправлю всіх туди». Тільки так усі зробили, Всіх як вітром підхопило, Закрутило, завертіло, Заревло і загуло Й над степами, Над лісамиАж під небом понесло!

Як розплющили всі очі,Закричали:

«Тру-лю-лю!

Я роблю тепер, що схочу,Що захочу, те й роблю!

Ми потрапили-такиУ країну Навпаки!»Ну, а цей чудесний крайДля малечі просто рай:

Там в річках тече чорнило,Там ніхто й не чув про мило!

Всі замурзані по вуха,Галасують всі щодуху,Оком чують, вухом бачать,Догори ногами скачуть.

Сажотруси хати білять,Землеміри небо ділять,Косарі дерева косять,Язиками дрова носять.

Взявши торби, малюкиХодять в небо по зірки.

Наберуть їх повні жмені,Ще й напхають у кишеніІ додолу з неба – скік! –Хто на скирту, хто на тік.

Лесик, Толя, два Володі, Як малі телята в шкоді, Цілий день брикали, грались, Реготали і качались, То з якимись хлопчаками Воювали галушками, То в густих чагарниках Танцювали на руках. І кричали: «Тру-лю-лю! Що захочу, те й роблю!» Потім, стомлені й щасливі, Спали, висячи па сливі. Одіспавшись, ласуни Рвали з дуба кавуни І з кущів серед левад Смакували шоколад. Якось їх біля млина Стріла гвардія чудна –Ці вояки в штанях синіх Верхи їхали на свинях. «Хто такі? – спитав похмуро Найстрашніший мацапура.

– Це перевертні, не діти! Гей, хапайте їх, в'яжіте!» І вояки той наказ Так і виконали враз Та й погнали неборак До палацу Невмивак. Ждав їх в будці для собаки Цар Великий Невмивака –Він найстаршим тут вважався, Бо сто років не вмивався. Як побачив цар малих, Закричав, завив на них: «Що це в біса за прояви? В них праворуч руки праві?! Чом вони очима бачать? Що це, слуги мої, значить? Треба їх обмить чорнилом, Бо від них одгонить милом. Потім всім їм для науки Треба викрутити руки, Ще й відтяти треба вуха Та навчить очима слухать. Лиш тоді ці диваки Зможуть жити в Навпаки.

А тепер цих недотеп Замуруйте в темний склеп!» Так, зіпершись на ломаку, Гаркнув грізний Невмивака, І дітей всіх чотирьох Слуги кинули у льох. У льоху в холодній тиші Шаруділи сонні миші, Од стіни та до стіни Сновигали таргани І, забившися в кутки, Пряли пряжу павуки. Пронизав усіх хлоп'ят Страх нечуваний до п'ят, Тож всі четверо щосили У тюрмі заголосили. І від тих солоних сліз Льох увесь по швах поліз: Спершу стіни тануть стали, Потім двері з цукру впали. І щаслива дітвора З криком радісним «ура!» Задала стрімкого дьору Од царя страшного з двору. А вояки в штанях синіх Мчали назирці на свинях І кричали, й докоряли, Й помідорами стріляли. Ось-ось-ось були б спіймали, Але свині раптом стали Й повернули до лози Смакувати гарбузи. Як вояки не галділи, Свині й слухать не хотіли –Тільки рохкали й хрумтіли, Гарбузи все їли, їли. А наївшись, як одна, Всі чкурнули до багна. Тож вояки всі чимдуж Мчали слідом до калюж Та благали: «Любі паці, Вже пора ставать до праці!» Свині добре все це чули, Та й бровою не моргнули І пролежали в багні Дві секунди ще й два дні.

А тим часом наші діти Мчали, мов несамовиті, Через поле й сінокіс Та й потрапили у ліс. Тут, у лісі, на поляні, Квіти бавились рум'яні –Грали в гилки, в коперка, Танцювали гопака. Як побачили малих, Прудко кинулись до них, Застрибали, заскакали, У листочки заплескали: «Йдіть до нас! До нас у коло –Потанцюєм, як ніколи!» Квіти діток гратись кличуть, А вони стоять кигичуть: «Там вояки в штанях синіх Доганяють нас па свинях. Хочуть ці лукаві круки Повикручувать нам руки. Ой! Ой! Ой! Де наші мами, Що без них тут буде з нами?» Квіти з жаху стали сині: «Нас також потопчуть свині!..» Тут до них підскочив дід Кущовик Червоний Глід: «Не сумуйте, не кричіте, Я поляну оточу, І свиней топтати квіти Відучу!»Глід, Шипшина й Терен дикий Вмить без галасу і крику Всю поляну оточили, Нашорошили голки Й заганяли їх щосили Свиням в ноги і боки. І воякам шматували Пишний одяг і тіла –Впало ранених чимало, Кров з них ріками текла. Вже вояки як не брались, Тільки геть пообдирались –В колючках, усі в крові Повтікали ледь живі.

Розізлився Невмивака,Що зірвалася атака,І звелів поставить, клятий,Круг поляни вартових,Щоб зухвальців упіймати –Хай чи мертвих, чи живих!

Він сказав:

«Дітей схопітьІ в чорнилі утопіть!»І вояки в штанях синіхСновигали скрізь на свинях,Доглядали, щоб малечіНе було шляхів до втечіНу, а діти, бідні діти,Стали худнути, марніти,Стала їх бороти втома,Закортіло всім додому.

І зітхала вся четвірка:

«Як нам тяжко!

Як нам гірко!»Раптом трісь – і перед нимиБородань малий з'явивсь.

Хитруватими очимаНа четвірку він дививсь.

«Хто із вас додому хоче,-Каже власник бороди, –Хай лишень заплющить очі –Віднесу його туди...»Тільки всі отак зробили,Всіх як вітром підхопило,Закрутило, завертіло,Заревло і загулоЙ над степами,Над ярамиПопід небом понесло!

Як розплющили всі очі,Гульк – уже в своїм дворі!

їх стрічають, обнімаютьІ бабусі, й матері,І кричать мандрівники:

– Нас тепер ніяким дивом –Навіть бубликом красивим! –Не заманите ввікиУ країну Навпаки!

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Подорож у країну Навпаки, Василь Симоненко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Подорож у країну Навпаки, Василь Симоненко"