Читати книгу - "Агент 019, Олег Шелепало"

36
0
В повній версії книги "Агент 019" від автора Олег Шелепало, яка відноситься до жанру "Дитячі книги 🧒📖🌈", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Агент 019, Олег Шелепало» від автора - Олег Шелепало, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитячі книги 🧒📖🌈" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Агент 019, Олег Шелепало" з друзями в соціальних мережах: 
Eknigi.club - це сайт, який надає можливість безкоштовно насолоджуватися книгами сучасних українських авторів в онлайн режимі. На сайті ви знайдете різноманітну колекцію популярних творів, які захоплюють читачів своєю тематикою, стилем письма та глибиною змісту. Ці книги можуть бути цікаві як для україномовних, так і для іноземців, які вивчають українську мову. Більшість книг на Eknigi.club доступні для завантаження у форматах PDF, EPUB, FB2, що робить читання книг зручним та доступним на будь-якому гаджеті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Від самого ранку йшов дощ. Батьки ще вчора поїхали в село, друзі, чомусь не заходили, а різні ігри вже так набридли, що далі нікуди. Тож сидячи на підлозі, Едик другу годину складав з конструктора корабель і другу годину в нього нічого не виходило. Врешті покинув це заняття і пішов на кухню. Хотів налити собі компоту, але банка з вишнями вирвалася з рук і розлетілася на друзки.

Настрій упав остаточно. Та саме в цей час задзвонив телефон:

– Це учень третього класу Едик Величко? – почув у трубці.

– Так, – відповів хлопчик.

– Працює дистанційний індикатор настрою, – продовжував голос. – У твоїй квартирі зареєстровано критичні величини: десять балів нудьги і вісім одиниць невезіння. Чекай нашого агента...

Едик ошелешено подивився на телефон, потім сів на диван і спробував зосередитись.

В цей час у коридорі пролунав дзвінок, і він поспішив до дверей. А за порогом побачив усміхненого хлопця років дев’яти.

– Мене звуть Костиком, – представився той, – прибув за терміновим викликом.

– Але я нікого не викликав, – здивувався Едик.

– Це не має значення. Дозволиш увійти? – і не чекаючи згоди, переступив поріг.

Збитий з пантелику несподіваним вторгненням, Едик лише кліпав очима.

– О, я вже знаю, що ми будемо робити, – ще в коридорі мовив хлопець. – Приберемо в квартирі. Згода?

Едикові не хотілося що – небудь робити, але Костик вже закотив рукави, і відмовлятися було пізно. За якийсь час пілога, меблі і навіть посуд блищали, немов новенькі.

– Тепер можна й погуляти, – задоволено потер руки гість.

– Але ж там дощ.

– Хіба це дощ? Легенька мряка.

Едик тепер уже легше піддавався настроєві нового товариша і рушив за ним у двір.

– Вперед! – весело вигукнув Костик, підставляючи обличчя дощеві.

– Куди? – запитав Едик.

– На вокзал, – хитро посміхнувся Костик, – зустрічати твоїх батьків.

Підозірливо зиркаючи на товариша, Едик швидко крокував поруч. Та, врешті, не втримався.

– Звідки ти так багато про мене знаєш?

– Ми все знаємо.

– Ми?!

– Авжеж. Ми – це служба доброго настрою... Наші індикатори приймають хвилі радості і суму з усього міста. А потім підключаємось до роботи ми, агенти... Це так цікаво. Та й у самого все ліпше виходить, коли іншим допомагаєш. Я агент 018, і працюю зовсім недавно.

– Але...

– Хочеш спитати, як я дізнався про батьків? Дуже просто, у тебе на календарі записано. Мабуть для пам’яті.

– А я б так зумів? – несподівано вихопилося у Едика.

– Звичайно.

– Але як вас знайти?

– Ми самі тебе розшукаємо. – Запевнив Костик. – А тепер зайди в магазин і купи квітів...

Хвилин за десять по тому хлопчики прийшли на вокзал.

– Мамо, тату! – кинувся до батьків Едик. – А ми вас зустрічати прийшли.

– Спасибі, хлопчику. – пригорнула його до себе мама. – Ти сьогодні такий уважний. Тільки хто це – ми?

– Ми з Костиком. – Едик озирнувся, але Костика ніде не було. – Він же щойно... Ми разом...

Удома батькам знову довелося дивуватися.

– Ти справжній лицар, Едику, – похвалив тато. – Так гарно прибрав. Допоміг мамі.

Але той ніяково опустив голову, пішов у свою кімнату і знову взявся за так і не складений корабель.

Ще не встиг закінчити його, як у відхилену кватирку влетів паперовий літачок. Едик підняв його.

Еге, тут же щось написано!

“Довідка. – почав читати хлопчик. – Дана учневі третього класу Величкові Едику в тому, що він зарахований до Служби доброго настрою агентом 019”.

Тепер Едик вже не сумнівався в своїх силах. Відчував, що зможе виконати будь – яке завдання Служби.

Ось тільки б дочекатися першого виклику...

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Агент 019, Олег Шелепало», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Агент 019, Олег Шелепало"