Читати книжки он-лайн » Дитячі книги 🧒📖🌈 » Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька

Читати книгу - "Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька"

30
0
В повній версії книги "Чобітки для Жабенятка" від автора Еліна Заржицька, яка відноситься до жанру "Дитячі книги 🧒📖🌈", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька» від автора - Еліна Заржицька, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитячі книги 🧒📖🌈" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька" з друзями в соціальних мережах: 
Eknigi.club - це сайт, який надає можливість безкоштовно насолоджуватися книгами сучасних українських авторів в онлайн режимі. На сайті ви знайдете різноманітну колекцію популярних творів, які захоплюють читачів своєю тематикою, стилем письма та глибиною змісту. Ці книги можуть бути цікаві як для україномовних, так і для іноземців, які вивчають українську мову. Більшість книг на Eknigi.club доступні для завантаження у форматах PDF, EPUB, FB2, що робить читання книг зручним та доступним на будь-якому гаджеті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

Діючі особи

Грає тиха музика. Сцена вбрана очеретом. Ліворуч схиляє віти стара верба. Під нею лежить великий камінь.

Виходить Ведучий. Сідає скраєчку сцени, на камінь під вербою.

Ведучий / починає тихим голосом / : На одному зарослому очеретом болоті жила собі Тітонька Жабка зі своєю родиною / прислухається / . О, та ось і вона сама!

/ Чути пісню Тітоньки Жабки / :

Я маленька та кругленька,

Наче листя, зелененька.

Знаю гарні я слова:

Квак і ква, квак і ква.

Ой, я жабка-скрекотуха.

Розкривайте ширше вуха,

Розповім вам зараз я

Про своє життя-буття,

Про болото та синків,

Про качок та пічкурів,

І про зниклий чобіток,

І зелений огірок,

Про бабусю й порося –

Ось і казочка моя.

Ведучий: Мешкали в болоті жабки – не журилися, дорослі мушву ловили – не лінувалися, діти вчилися – силкувалися. А найбільш за все їм подобалося гуляти, водицею плюскотіти, голосно співати, пустощами дорослих дратувати. / Чути плюскіт води, голосне скрекотіння жаби /.

Голос Тітоньки Жабки: Діти! Діти! Мерщій додому! Обід готовий!

Голос Старшого Жабеняти: Ква! Ми поспішаємо! Ква-ва!

Голос Меншого Жабеняти: А я не можу поспішати! Мій чобіток Чапля проковтнула! Квак!

Тітонька Жабка /голосить/ : Ах, вона така-розсяка! Бодай її п’явки випили! А ви, неслухи, десь бігаєте, матір не слухаєтесь. Ось і трапляються різні негаразди. І що ж мені, нещасній, робити? Де ж той чобіток шукати? / голосно зітхає /. Хіба Дядечка Рака попрохати… Квак, піду до нього! / кричить / : Діти! Діти! Я пішла до Дядечка Рака. Чуєте? Ключі від хати – у Тітоньки Качки-и-и! / її голос затихає /.

Голоси Жабенят: Чуємо! Чуємо!

Ведучий: Попрямувала Тітонька Жабка до свого кума – Дядечка Рака. На все болото він славився своєю майстерністю. Кому що треба – кожен до Рака звертається.

Ведучий: А ось і домівка видатного майстра. А ну ж бо, чи вдома він?

/ Грюкіт /

Тітонька Жабка: Ква-куме! Відкривай! Чи ти оглух?

Дядечко Рак: А хто там?

Тітонька Жабка: Це я, твоя квума!

Дядечко Рак / виходить з нірки / : Здорова була, кумасю. Що треба? Чи ти провідати мене завітала? Так мені ніколи: зайнятий дуже. Мені Братик Пічкур термінове замовлення зробив – треба йому панцир із шпичками змайструвати, щоб від Старої Щуки міг захиститись.

Тітонька Жабка: Ой, куме, куме… Гарна то справа, важлива справа… Тільки, може, ти мені трохи поможеш, ква?

Дядечко Рак: А що таке?

Тітонька Жабка / схлипує /: Розумієш, мій бешкетник…

Дядечко Рак: Який? Чи не мій це хрещеник?

Тітонька Жабка: Отож бо, хрещеник твій...

Дядечко Рак: І що ж мій пестунчик скоїв?

Тітонька Жабка: Та вони, такі-сякі, вдвох сьогодні десь вешталися, доки поруч із Чаплею не опинилися. І та клята Чапля проковтнула чобіток… Тож, мабуть, непокоїли її, ось і розлютили.

Дядечко Рак / сміється / : Го-го-го! Хай їм і риба, й озеро! Молодці хлопці!

Тітонька Жабка: Квак тобі на хвіст! Тепер я второпала, хто моїх Жабенят навчає матір не слухатись!

Дядечко Рак / закашлюється / : Ти що, кума? З глузду з’їхала? Та я… я…

Тітонька Жабка: Мовчи, куме, бо я зараз тобі… вуса повисмикую! Ось квак!

Дядечко Рак / налякано / : Ну, ти, кума, того… Ти мене не чіпай! Не чіпай, кажу! Бо я зараз… втечу! / чути, як він закриває та замикає двері /

Тітонька Жабка / грюкотить у двері / : Відкрий, бо отримаєш на горіхи!

Дядечко Рак / гордо / : Краще вмерти, аніж без вусів залишитися.

Тітонька Жабка: Страхополох! А хто чобіток шити буде? На тебе тільки надія була, ква-ква…

Дядечко Рак / нерозбірливо / : Ти потім заходь, після дощику в четвер…

Тітонька Жабка / жалісно / : А як дитина без чобітків ходити буде?

Дядечко Рак / голосніше / : Та літо зараз. Нехай босий бігає. Кажуть, воно для здоров’я дуже корисно.

Тітонька Жабка: Ну, куме, стривай! Я тобі помщуся! Будеш у мене просити, щоб я тобі ква-асу очеретяного зробила, будеш! Я тобі теж так відповім! Ква-а-а! / голос Жабки віддаляється /.

Ведучий: Тож нічого не домоглася шановна Тітонька Жабка від наляканого Рака. А як же? Хіба так робиться? Від справ Рака відірвала та ще й бешкет вчинила. Що ж вона далі робитиме?

Ведучий: Думала Тітонька Жабка, гадала, міркувала, мудрувала, шурупала, микитила, аж поки у неї голова не розболілася. Роздратувалася, сердешна, і каже:

Голос Тітоньки Жабки: І чому це я собі голову сушу? Не схотів кум мені допомогти – не тужитиму. А просто… просто піду на ярмарок. Он у Сорочинцях який ярмарок, ква-антастичний!

Ведучий: Так-так! Саме так! Вам не почулося. Вирішила Тітонька Жабка побувати на ярмарку – купити чобітки Молодшому Жабеняті. Тож почала старанно збиратися: причепурилася (ой, і гарна стала: зачіску собі зробила, вії підмалювала, сукню нову одягла!), потім поклала гаманець із грішми у кошик (а інакше ніяк, сплачувати ж за чобітки треба?) і наостанок дбайливо прикрила гаманець листком латаття (щоб, не дай Боже, не витягли у штовханині).

Тітонька Жабка: Ну, мабуть все. Нічого не забула. Можна йти. Тільки дітям декілька ква-ліфікованих порад треба дати. А де ж вони? / шурхотить /. Де ці шибеники заховалися? Та ні, не бачу. Квак-квак-квак. Знов бігають десь. Ой, повернуся з ярмарку, що я їм зроблю… що я їм зроблю… аж у самої мороз пішов поза шкірою!

/ Чути стукіт, потім – шурхіт пір’я, крякання качки /

Сестричка Качка: Куди це ти, Тітонько Жабко, збираєшся?

Тітонька Жабка: На ярмарок.

Сестричка Качка: Чи ти води брудної наковталася? Такого ще ніхто не бачив і не чув, щоб жаба на ярмарок їшла. Нам, тваринам, небезпечно із людьми спілкуватися.

/ Звучить пісенька Тітоньки Жабки /

І. Ой, піду на ярмарок

Чобітки купити.

Молодшеньке Жабенятко

Буде в них ходити.

По піску та по лататтю

Плигати-стрибати,

Усіх мешканців болота

Буде дивувати.

ІІ. Ой, піду на ярмарок

Чобітки купити.

Молодшеньке Жабенятко

Буде в них ходити.

Свою пісеньку : "Ква – ква"

Любить він співати, –

А як куплю чобітки,

Стане танцювати.

Сестричка Качка: Послухайся доброї поради! Не ходи! Люди такі жорстокі! Трапляється й таке: хлопчаки ловлять жабок та в скляну банку саджають!

Ведучий: Не згоден! Ми, люди, охороняємо і тварин, і пташок, і навіть деяку комашню. У нас є Червона книга, до якої вносимо рідкісні види. Ми їх вивчаємо й захищаємо.

Тітонька Жабка: Ні, як вирішила, то піду! Не вмовляйте!

Сестричка Качка: Кажуть, люди з риби варять юшку! А деякі – буває й таке, присягаюся, не брешу! – деякі / шепоче / їдять саме твоїх родичів. / Голосно / Ось воно як!

Тітонька Жабка: Як тобі не соромно? Таку нісенітницю верзеш, Сестричко, що й мухи кашляють.

Сестричка Качка / уперто / : Присягаюся, що це – свята правда. Не ходи на ярмарок!

Тітонька Жабка: Не умовляй, піду! А інакше де мені чобітки молодшому взяти?

Сестричка Качка: Ой, сусідоньки, допомагайте, Тітоньку Жабку від дурниці відмовляйте!

/ Чути крякання, шурхіт, ляскіт, човгіт. Звучить музика. Хор сусідів співає / :

І. Не ходи на ярмарок,

Не ходи, не ходи!

Бо як підеш – недалеко

До біди, до біди!

Не потрібні Жабеняті

Чоботи, чоботи.

Приспів: Що за витівки такі –

Купувати чобітки? / 2 рази /

ІІ. Краще в світі лопушиння

Тут у нас, тут у нас!

На болоті серед друзів

Плине час, плине час!

Всі приходять босі пити

До води, до води.

Не потрібні тут нікому

Чоботи, чоботи.

Приспів: Що за витівки такі –

Купувати чобітки? / 2 рази /

Тітонька Жабка: Нічого не хочу слухати! Вже пострибала / чути плескіт води /. Бувайте! Ква-а-а! / її голос завмирає /.

Сестричка Качка: Що їй наші поради... / зітхає / Вперта, наче віслюк, а не поважна жаба! Ой, що ж буде, що ж буде, ох-ох-ох... / бідкається, у відчаї /. Дзьобом присягаюся, що на нашу Тітоньку Жабку чекають небезпечні пригоди.

Ведучий: Ну й рішуча Тітонька Жабка! Кремінь! Таку небезпечними пригодами не залякаєш!

Чути ярмарковий гомін: голоси продавців та покупців, гавкання та нявкання, кукурікання та крякання, рохкання та мукання.

Ведучий: Ти диви! Ось що таке справжній Сорочинський ярмарок! Навіть я розгубився! І де ж тут мені Тітоньку Жабку шукати? Ой, пробачте, я вас штовхнув!

1-й продавець / кричить / : А ось паляниці! Пироги та калачі, щойно з печі! / оговтався / Агов, хлопче, та ти навколо дивися, розплющуй баньки!

Ведучий: Та я не навмисне. Чи не підкажете, де… Ой, а він уже пішов десь! Ну й гомін!

2-й продавець: Яблучка, яблучка, рум’яні соковиті! Купіть пару, а третє задарма віддам!

3-й продавець: Уродили добрі груші! Скуштувати груші мусиш!

4-й продавець: Бублики, пухкі, м’які! Беріть за гривню, панночки!

1-й пес: Гав, гав, гав, дайте бублика, а краще пиріжка – для мене та мого дружка!

2-й пес: Гав, гав! Схаменися! Навіть не дивися! Немає в нас грошей – є тільки воші.

Продавці / разом / : Ой, намисто! Дивіться, яке променисте! Ось сорочка чудова, парубку обнова! Пий квас холодний, не будеш голодний!

Ведучий: Ну, як тут не розгубитися? О, ти диви, співають! А пісня ж яка гарна. Треба і мені заспівати / разом із хором / :

І. Ой, та в нас на ярмарку

Усього багато.

Добрий виріс урожай –

Є що продавати.

Овочі такі смачні,

Як не скуштувати?

А ще вміємо ми шити,

Пекти й майструвати!

ІІ. Ой, та в нас на ярмарку

Гомін, сміх і жарти.

А товарів різних море –

Є що вибирати!

Працювали ми завзято -

Треба відпочити:

Їсти смачні пироги

І узвари пити!

Ведучий: Ох-хо-оха-ха! / свистить і ляскає в долоні /. Гарна пісенька! / рішуче / Ні, так не можна! Треба терміново Тітоньку Жабку шукати… Ти диви! Тільки подумав – ось і вона, красунечка.

Тітонька Жабка / налякано / : Ой, що ж тут робиться?! Гомін, гуркіт, виск... / помовчавши, спокійніше /. Треба знайти прихисток, щоб відпочити та відхекатися. Де б воно… Ось тут посиджу, на цих ящиках. Так, що в них? Огірки… які приємні, прохолодні… Ну, обдивлюся навколо, може, побачу крамницю, де чобітки придбати можна.

Ведучий: Ні, не дуже гарне Тітонька Жабка собі місце для відпочинку знайшла. Треба щось робити!

Продавщиця огірків: Сюди, сюди! Купуйте смачні огірки! Розсада була з власного городу! Вирощувала городину для втіхи народу! Підходьте, хапайте, сусіду нічого не лишайте! / співає / :

І. А ось огірочки свіженькі,

Гладенькі, зелені, смачненькі…

Я їх доглядала, я їх поливала,

А потім старанно збирала!

Скоріше сюди! Скоріше сюди!

Дивіться, які огірки!

ІІ. А ось огірочки свіженькі,

Гладенькі, зелені, смачненькі…

Ви гав не хапайте, ви тільки скуштуйте,

А потім три купи купуйте!

Скоріше сюди! Скоріше сюди!

Дивіться, які огірки!

Ведучий: Який натовп зібрався! Зараз все зметуть! А в Тітоньки Жабки макітра варить! Ген, куди зібралася. Все чує, все бачить, ніхто її не штовхає, не картає… / гомін, вигуки, дзявкання собак, рохкання, найголосніше за всіх кричить старенька бабуся /.

Бабуся / суворо / : Розійдіться! Ну, ти, хлопцю, неквапо! Чи ти в лісі загубився? Відійди звідси, якщо сам не знаєш, чого тобі треба!

Ведучий: Пробачте, бабусю…

Бабуся: Яка я тобі бабуся, базікало? А ви не штовхайтеся! Стару людину поважати треба!

Ведучий: Ти диви, яка стара! Нападе на неї сім сіл, та й ті не подужають!

Бабуся: А ви всі обережно! Дивіться, он зі мною хто… Моє любе Поросятко. Так, шановна, скажіть: скільки коштують ці огірочки? Ось я зараз перевірю, які вони...

Порося: Рох-рох-рох, і-і-і… / вищить / Дай мені подивитися, мені, мені!

Бабуся: Ой, ой, ой! Що ти наробило, капосне? Дивись, я загубила окуляри. Як же я без окулярів? / ляскає порося /. Тепер ти маєш допомогти мені вибрати найкращі огірки.

Порося: Рох, рох, рох! І-і-і! Ось цей бери, цей. Він такий товстенький та блискучий!

Бабуся: Молодець! Ти, дівчино, не квапся. Ось цей давай, цей і цей, чималенький.

Продавщиця огірків: Оцей? / злякано / Та він живий, цей огірок!

Тітонька Жабка / кричить / : Рятуйте! Ква, ква, ква! Не треба мене продавати! І за що мене доля карає? Маю тікати, щоб не схопили! Квак!

Ведучий: Кошик забула, кошик!

Продавщиця огірків: Тримайте, тримайте! Мій огірок утік!

Порося: Рох, рох, рох! І-і-і! Ось я цей огірок зараз як дожену! Як схоплю! І-і-і!

Бабуся: Ой, лишенько! Повернися! Заблукаєш, пропадеш!

Порося: Погуляю й повернуся, ти ж без мене не підеш! І-і-і! Рох, рох, рох! Тримайте, хапайте!

Собаки: Гав, гав, гав! Лови, хапай, кусай! Повернися, огірочку!

Співають

Продавщиця огірків: Він так тихесенько лежав,

Він так гарнесенько мовчав…

Разом: Огірок! Огірок!

Бабуся: А потім спритно він зіскочив,

Таку він штуку заморочив…

Разом: Огірок! Огірок!

Порося: Він швидко кинувсь навтьоки,

Давай його хапай, лови!!!

Разом: Огірок! Огірок!

1-й Пес: Він трьох собак роздратував,

Сімох бабусь перелякав!

Разом: Огірок! Огірок!

2-й Пес: Хапай скоріше огірок,

Бо в продавщиці буде шок!

Разом: Огірок! Огірок!

Натовп: Що? Хто? Куди? А-а-а… / Убігають зі сцени, гомін затихає /.

Ведучий: Побіжу, може, чимось Тітоньці Жабці допоможу! О, як вона стрибає, як стрибає! / хекає / Ні, її не доженеш!

Тихий плюскіт води, шепіт листя.

Ведучий: Ось наше болото, ось той самий очерет, ось домівка Тітоньки Жабки… Та де ж вона, бідолашна?

Тітонька Жабка / відхекується / : Ой, ква-ква-ква, що ж воно коїться? Ледве втекла. Усі лапки забила.

Сестричка Качка / стукає в двері / : Агов! Сусідко! Чи ти жива-здорова повернулася?

Тітонька Жабка: Заходь, кумонько, будь ласка.

Сестричка Качка: Ой, що це? Та ти на опудало схожа!

Тітонька Жабка / жалісно / : І не кажи, квумасю! Ледь жива повернулася! І гроші загубила, і чобітків не купила.

Сестричка Качка: А що я тобі казала? Ми ж тебе попереджували, ми ж тебе застерігали…

Тітонька Жабка: Ну, розумієш, я та-ква… Поки сама не спробую, нікому не повірю. Відтепер ніколи на ярмарок не ходитиму.

Сестричка Качка / із зацікавленням / : Розкажеш, що там трапилося?

Тітонька Жабка: Обов’язково розповім. І не тільки розповім, але й найсерйознішим чином діткам й онукам забороню туди ходити.

Сестричка Качка: Ну, все добре, що добре закінчується. / кричить / Агов, сусідоньки, збирайтеся Тітоньку Жабку слухати!

/ Чути крякання, шурхіт, ляскіт, човгіт. Тихо грає музика /

Тітонька Жабка / закінчує розповідати / : …Отак все й було. А чобітки? Та хай їм грець! Нехай жабенята босі бігають. Кажуть, воно для здоров’я дуже корисно. Хай ростуть здоровими і сильними. Та й тікати без чобітків значно зручніше. Ось так, квак!

Сестричка Качка: Та й не в чобітках справа. Важливо, щоб діти пам’ятали: дорослих треба поважати, батьків – слухатись, а самим – старанно вчитись і працювати…

Тітонька Жабка / підхоплює / : …а ще – завжди бути доброзичливими, чемними, ввічливими… / зітхає / й обережними! Не можна гратися там, де небезпечно!

Вигуки: "Так! Так!... Повністю згоден… І я підтримую…"

Сестричка Качка: Ну, кума, пішла я. До побачення!

Тітонька Жабка: Дякую вам, сусідоньки, за підтримку та розуміння…

Вигуки: "Нема за що…Та ми тобі... Та ми до тебе, як до рідної…".

Сестричка Качка: А давайте, Тітоньці Жабці пісню заспіваємо?

Звучить музика. Хор сусідів співає:

І. Не ходи на ярмарок,

Не ходи, не ходи!

Бо як підеш – недалеко

До біди, до біди!

Відтепер цю істину

Знаєм ми, знаєм ми.

На болоті житимуть

Тітоньки сини, Тітоньки сини.

Житимуть-дружитимуть

Він, і ти, і я!

Житимуть-дружитимуть

Як одна сім’я!

Ведучий: Ось така історія відбулася на нашому болоті. Що? Ви б хотіли почути ще одну? Ні, я додому поспішаю. Ви завтра приходьте, завтра. До побачення!

Звучить фінальна мелодія

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чобітки для Жабенятка, Еліна Заржицька"