Читати книгу - "Смачний носик, Ольга Зубер"

Прийшла зима. Засипала все навкруг снігом, замела доріжки, вікна морозом розмалювала.

Вийшла Марічка надвір погуляти. Побачила величезні кучугури снігу і вирішила зліпити сніговика.

Оскільки Марічка була маленькою, то й сніговик вийшов маленький. Не сніговик, а сніговичок. З оченятами − ґудзиками , віником-гілочкою, носиком-морквинкою.

Змерзла Марічка поки ліпила сніговичка й побігла в хату грітися.

Наступного ранку вийшла вона надвір. Дивиться, а в сніговичка носика немає. Взяла вона ще морквинку і зробила з неї сніговичку нового носика.

А наступного дня, та ж сама історія: стоїть сніговичок і знов без носика.

Дивується Марічка: куди ж це морквинка щораз зникає?

І вирішила вона поспостерігати за сніговичком. Пішла в хату і у віконечко позирає. Аж тут глядь, − підкрався до сніговичка зайчик. Хвать морквинку і навтьоки!

− Так от, хто носика в сніговичка щораз цупить! − сміється Марічка.

Розповіла цю історію дівчинка бабусі. А та й каже:

− На, онучко, ще морквинку! Зроби носика сніговичку!

Марічка так і зробила. Побігла надвір і приліпила морквинку сніговичку замість носика.

А наступного дня − знов морквинки немає!

Ось так Марічка цілу зиму зайчика годувала!