Читати книгу - "Ґава-роззява, Грицько Бойко"

Усі тротуаром проходили справа,

Та правила руху порушила ґава:

Ішла вона зліва, назустріч слонові;

– Кар-кар! Роздавив мені ногу до крові!

А зайчик до неї: – От ґава смішна!

Мабуть, величенька вага у слона?

На ногу тобі наступили недаром, –

Не вмієш, роззяво, ходить тротуаром.

По правому боці ходжу я до школи,

Мені не наступлять на ноги ніколи!

Скрипить під санчатами сніг у дворі,

Де гірку зробили для всіх школярі.

А ці, неслухняні зайча й лисеня,

По вулиці прямо летять навмання.

– Ой лишенько! Колія! Сани спиняй! –

Та їх не зупиниш, – спинився трамвай.

Водій докоряє: – Та знає ж це кожний:

На вулиці, діти, кататись не можна!

Якби я трамвай зупинити не встиг,

То ви б залишились обоє без ніг.

Дорога відкрита туди і сюди,

Та тільки, водію, уважно гляди! –

Бо є іще ґави, як ця, що біжить;

Напевно, обридло на світі їй жить.

В страшну небезпеку потрапила ґава,

Де мчали машини і зліва, і справа.

А цей пішохід – вам відомий ведмідь –

На знак «Перехід» з ведмедятком спішить.

Бо там, де указані нам переходи,

Ідуть через вулицю всі пішоходи.

У качечки овочі є у корзині,

Ще треба купити пшона в магазині.

Спиня вона внука: – Отут перехід,

Але поспішати при цьому не слід.

Поглянь, каченятко, спочатку наліво:

Пропустим машину – і підем сміливо.

А серед дороги, де стали зайці,

Ми спинимось теж на отім острівці.

Поглянем направо: немає машин? –

І підем собі за пшонцем в магазин.

Спинився тролейбус під номером п'ять.

До виходу всі пасажири спішать.

Лиш ґава-роззява одна метушиться:

Вона біля входу штовхнула лисицю,

Ударила дзьобом у лоб їжака.

– Куди ти, колючий? З дороги! – гука.

Та лапою ґаву спиняє ведмідь:

– Заждіть, громадянко, хвилину заждіть.

Щоб знали надалі, де «Вихід», де «Вхід»,

Вам штраф заплатить за порушення слід!

Які в нас дороги гладенькі та чисті!

Стоять світлофори на вулицях в місті.

В них жовті, червоні й зелені вогні.

Водій помічає червоний: – Мені

Спинитися треба на деякий час...

А світло зелене, лисичко, для вас.

Ґава-роззява

І котик, і зайчик, і ті, що за вами, –

Всі можете йти через вулицю прямо.

Ви можете йти, не боятись нічого, –

Бо світло зелене – відкрита дорога!

У полі немає ніде тротуару,

І ґава пішла по шосе до базару,

Іде собі шляхом по правому боці...

І треба ж такій приключитись мороці!

Попутна машина її зачепила,

Крилечко зламала і кошик розбила.

А зайчик гукає: – Я зліва іду!

Попутна не звалить мене на ходу,

Та й стрічна машина отак не штовхне:

Водій обмине, бо побачить мене.

Трамвай зупинився, і всі, що зійшли,

Попереду звично вагон обійшли.

А ґава щодуху метнулась назад

І знову, як бачте, попала невлад.

Зустрічний трамвай тут зупинки не має,

Він далі маршрутом своїм поспішає.

Ведмедик-водій заревів на ходу:

– Куди ти, носата? Влетиш у біду! –

І зайчик їй каже: – Роззяво, стривай!

Попереду треба обходить трамвай!

На розі, де кожен трамвая чекає,

Читаєм табличку: «Зупинка трамвая».

Стоїть кенгуру на новім тротуарі –

Це мама з маленьким синочком у парі.

А ґава трамвай на дорозі чекала,

Іще й чемодани свої розіклала.

Ще мить – і роздавить роззяву ведмідь...

– Ой, дядечку! Швидше машину спиніть!

І ґава летить з-під самісіньких фар...

Тепер буде знати, що є тротуар!

Мелькають будинки, дерева і квіти, –

В тролейбусі їдуть дорослі і діти.

А ззаду – безплатні висять пасажири,

Дві мавпи хвостаті, що раді без міри.

Мовляв, ця драбина для тебе й для мене!

Ми – справжні герої! Ми – мавпи-спортсмени!

І раптом «спортсмен» закричав на драбині:

– Хвоста придавив бегемот на машині!..

Хвоста – ще нічого, та як би «герою»

Хвоста не позбутись разом з головою!

Спинився автобус, а поряд – таксі.

Обходять їх ззаду прохожі усі.

А ґаву-роззяву тут кожен впізна:

Поперед машини скакає вона.

Машина промчала і ледве не збила,

Роззява з книжками портфель упустила,

Закаркала слізно, побігла щодуху...

Соромся! Забула ти правила руху!

Машину, що стала попереду тебе,

Завжди тільки ззаду обходити треба!

Усі з ковзанами пішли на льодок,

На річку, де чистий, гладенький каток.

Чого ж на дорозі зайці-пустуни?

Схотіли з «гачком» покататись вони.

Позаду машини висять на гачках:

Машина гальмує – лоби в синяках.

Гачок розігнувся – зайча шкереберть!

Назустріч машина – і куцому смерть!..

І ви на шляху не шукайте утіхи, –

Ця втіха, малята, кінчається лихом!