Читати книгу - "Подарунок для мишенят, Ольга Зубер"

Звечоріло. У присипаній снігом нірці копошилися мишенята.

– Мамо! Нам сумно!

– Ось, насінинка. Грайтеся!

– Не хочемо!

– То беріть горошинку!

– Ні! Ні! Ні! – понадували щічки мишенята.

А найменше почало плакати.

– А шишечку?

– Хочемо! – закивали вухастики.

– То чекайте на мене! – сказала мама мишка й мелькнувши хвостиком, вискочила з нірки. В завірюху, помчала вона аж за село, де росла висока сосна. Знайшла в снігу шишечку й подалася додому.

Аж, раптом, поміж сніжинок, залунав сміх.

Сіренька нашорошила вуха. Так і є. То сміялися бджоли. Вони так веселилися, що вулик аж хитався в різні боки.

– Стук-стук! – постукала норушка.

У вулику стало тихо.

– Хто там? – питають.

– Мишка.

Скрипнуло віконечко.

– Добрий вечір!

– Пані Бджілко! У вас радісна подія? Чи чого вам так весело?

– Та яка може бути радісна подія серед зими, у вулику? Казки читаємо, от і сміємось!

– Казки?

– Дззззззз! – хором задзижчали бджілки.

– А чи не могли б ви дати мені книжечку на один вечір? Вдома мишенята плачуть. Нудно їм всю зиму в нірці сидіти.

– То як, смугастики? Віддамо?

– Авжежжжжжж! – загудів вулик.

– Та бери на всю зиму. Щоб мишенята не плакали!

– А ви ж як?

– Та ми їх вже напам’ять вивчили!

– Дякую! Візьміть в подарунок шишечку! – простягла мишка долоньку.

– А що нам з нею робити?

– Покладіть посеред вулика й танцюйте!

– Згода! – забриніли бджілки. – Ще й пісень співатимемо!

Віконечко зачинилося. Залунала пісня, а вулик аж підстрибувати почав!

Ох, і зраділи мишенята книжечці! Попритулялися одне до одного, та почали малюночки роздивлятися.

А потім, ловивши кожне слово, слухали казки.

Вже засинаючи, мишенята дивувались, як то гарно бджілки придумали: всю зиму книжечки читати!