Читати книгу - "Сіль, грецька казка"

49
0
В повній версії книги "Сіль" від автора грецька казка, яка відноситься до жанру "Дитячі книги 🧒📖🌈", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Сіль, грецька казка» від автора - грецька казка, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитячі книги 🧒📖🌈" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Сіль, грецька казка" з друзями в соціальних мережах: 
Eknigi.club - це сайт, який надає можливість безкоштовно насолоджуватися книгами сучасних українських авторів в онлайн режимі. На сайті ви знайдете різноманітну колекцію популярних творів, які захоплюють читачів своєю тематикою, стилем письма та глибиною змісту. Ці книги можуть бути цікаві як для україномовних, так і для іноземців, які вивчають українську мову. Більшість книг на Eknigi.club доступні для завантаження у форматах PDF, EPUB, FB2, що робить читання книг зручним та доступним на будь-якому гаджеті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

В одного царя було три доньки, гарні, добрі, лагідні. Він у них душі не чув. І царівни дуже любили свого батька. Сина у царя не було, і він повсякчас турбувався тим, яка з трьох доньок гідна бути його спадкоємицею. Нарешті покликав їх до себе і каже:

– Любі мої, я постарів і не знаю, скільки ще проживу. Післязавтра у мене день народження. Хто з вас подарує таку річ, без якої не можна обійтися, та посяде трон після моєї смерті.

Царівни задумались. Що ж то за річ?... Третього дня першою принесла подарунок старша донька. Це був розшитий самоцвітами царський одяг.

– Батечку,–сказала вона,– без царського одягу ти не міг би бути справжнім царем.

Потім зайшла середня донька, тримаючи в руках золоту чашу і хлібину.

– Любий батьку,– мовила вона,– без хліба і води ніхто не може обійтися. Ось тобі хліб, я сама спекла, а вода в чаші.

Нарешті прийшла менша донька.

– Рідний мій батечку,– сказала вона,– я дарую тобі чашу солі, бо без солі не може обійтися людина.

Цар розгублено глянув на неї, а потім звернувся до старшої доньки:

– Цар без царського одягу – не цар! Твій подарунок найкращий. Благословляю тебе, моя донечко! І твій подарунок хороший,– сказав середній.

Менша побачила, як загорілись гнівом батькові очі, і він вигукнув:

– Сором який! Ти, менша моя донька, принесла річ, яка нічого не варта, та ще й в дерев'яній чаші! Геть з моїх очей!

Бідолашна царівна залишила царський палац. Вийшла в поле і довго думала, куди їй податись. Ішла вона, йшла, поки дісталася заїжджого двору. Царівна боязко зайшла всередину і спитала хазяйку:

– Вам не треба помічниці?

– Треба,– відповіла та.

Так і залишилася царівна в заїжджому дворі. Вона прибирала в кімнатах, допомагала на кухні. Хазяйка раділа гарній помічниці. Якось вона і каже:

– Гріх такій роботящій, розумній дівчині не вміти готувати смачні страви! Давай я тебе навчу.

Царівна була хорошою ученицею. Незабаром вона стала кращою куховаркою на всю країну. Слава про неї розійшлася далеко за її межі. Звідусіль царі і князі кликали її готувати страви на весілля. Минали дні. Якось прийшли по царівну слуги її батька.

– Наш цар видає заміж старшу доньку,– сказали вони.– На весілля запрошено багато гостей. Цар хоче, щоб ти була на весіллі за старшу куховарку.

– Я згодна,– відповіла царівна.

Вона вдяглася так, щоб її не впізнали сестри, і пішла до палацу. Нікому навіть на думку не спадало, що це бідне дівча – царівна. Коли слуги подали на весільний стіл улюблену страву царя, в нього аж очі засяяли. Та тільки він скуштував, як лице його спохмурніло.

– Хіба це їжа?! – вигукнув цар.– Заберіть її звідси і приведіть до мене куховарку!

Куховарка не забарилася. Зайшла в розкішну залу. Цар заходився на неї кричати:

– Ти зіпсувала мені настрій! Що це ти приготувала?!

– Вибачте, царю,– відповіла куховарка,– але я не солила страву, бо знаю: ви вигнали з дому доньку за те, що вона подарувала вам на день народження сіль.

Цар уважно придивився до куховарки і впізнав у ній свою меншу доньку.

– Донечко моя! – заплакав цар.– Люба моя донечко! Не ображайся на старого батька. Я був не правий.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сіль, грецька казка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сіль, грецька казка"