Читати книжки он-лайн » Дитячі книги 🧒📖🌈 » Бідний чоловік і водяник, болгарська казка

Читати книгу - "Бідний чоловік і водяник, болгарська казка"

31
0
В повній версії книги "Бідний чоловік і водяник" від автора болгарська казка, яка відноситься до жанру "Дитячі книги 🧒📖🌈", можна безкоштовно читати на порталі українських книг. Наш сайт ekniga.club надає можливість читати повні версії книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно. Ви можете завантажити книги у форматах PDF, EPUB, FB2 на свій гаджет.
На порталі "ekniga.club", що є бібліотекою українських письменників, можна знайти книгу «Бідний чоловік і водяник, болгарська казка» від автора - болгарська казка, яку можна читати онлайн безкоштовно на вашому гаджеті. Ця книга є найбільш популярною серед сучасних читачів у жанрі та займає лідируючі позиції в категорії "Дитячі книги 🧒📖🌈" серед усієї колекції творів (книг).
Поділитися книгою "Бідний чоловік і водяник, болгарська казка" з друзями в соціальних мережах: 
Eknigi.club - це сайт, який надає можливість безкоштовно насолоджуватися книгами сучасних українських авторів в онлайн режимі. На сайті ви знайдете різноманітну колекцію популярних творів, які захоплюють читачів своєю тематикою, стилем письма та глибиною змісту. Ці книги можуть бути цікаві як для україномовних, так і для іноземців, які вивчають українську мову. Більшість книг на Eknigi.club доступні для завантаження у форматах PDF, EPUB, FB2, що робить читання книг зручним та доступним на будь-якому гаджеті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити

В одному селі жив бідний чоловік, який мав у господарстві лише старі рибальські сіті. Якось розклав їх на березі, дивиться: а там одні дірки. Став він ті сітки латати. Аж раптом із води щось визирнуло. Це був малий водяник.

– Що ти робиш, чоловіче? – запитав малюк. – Сіті латаю! – А навіщо тобі сіті? – Річку виловити! – А для чого тобі її ловити? – Щоб додому віднести! Малий пірнув у воду і побіг до старого водяника. – Тату, якийсь чоловік на березі сіті латає, надумав усю річку виловити та собі забрати! – Це, напевно, якийсь страшний ворог! Де ж ми житимемо? Біжи й поміряйся з ним силою. Переможеш – він не забере нашої річки! Водяник знову вискочив на берег. – Гей, ходи-но сюди, чоловіче! – Чого тобі ще треба? – Забереш цю річку, як побореш мене! – Боротися з тобою? Ні, ти ще малий. У мене є син, то з ним і змагайся, а я подивлюся, – сказав чоловік. – Гаразд! – погодився водяник. Пішли вони лісом. А чоловік знайшов барліг, де жив ведмідь, і каже: – Мій син – ще дитина, і тому говорити не вміє, та боротися він майстер. Коли це вийшов клишоногий та як зареве! Малий водяник злякався і втік. А бідний чоловік від ведмедя сховався, а тоді знову прийшов до річки. Прибіг переляканий малюк додому. – Тату, не можна боротися з тим чоловіком. Коли його син вийшов зі своєї домівки, дерева в лісі захиталися зі страху. – Тоді позмагайтеся, хто далі кине яблуко. Приплив водяник, а чоловік уже й сіті закінчив латати. – Гей, а для чого ти сіті розглядаєш? – Перевіряю, щоб міцними були! – Навіщо тобі міцні сіті? – Щоб не порвалися, коли нестиму річку! – Забереш воду, коли кинеш яблуко далі за мене! – Кидай спершу ти, а тоді я! – Жбурнув водяник своє яблуко аж за річку. Чоловік замірився, та кинув яблуко не вперед, а до кишені. – Бачиш: знову я переміг. Твоє яблуко впало за річкою, а моє – так далеко, що й не розгледіти! Водяник зніяковів і мерщій у воду. Прийшов до батька й каже: – Тату, він переміг мене! Зараз забере нашу річку! – Справді? – захвилювався старий водяник. – Атож. Йому залишилося тільки закинути сіті і зв’язати її. – Доведеться мені йти на двобій. Узяв старий палицю – тук-тук – і вже винирнув над водою. Чоловік саме нахилився, щоб підняти свої сіті.

– Гей, нащо тобі ця річка? – запитав старий хриплим голосом. – Понесу її додому! – відповів чоловік. – Але ж водойма наша! – обурився водяник. – Якщо її забереш, залишимося без домівки? – Все одно я її відберу. Водяник почав просити чоловіка, обіцяв риби різної, а той удавав, ніби не чує. – Залиш нам річку, – благав водяник. – Ми дамо тобі торбу золота! – Де ти її візьмеш? – Дам, не сумнівайся! – Ну, гаразд, – погодився чоловік. – Неси свою торбу і можеш забрати ці старі сіті.

Старий водяник пірнув у воду й незабаром виніс велику торбу золота. Чоловік узяв гроші, подякував і пішов додому.

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Бідний чоловік і водяник, болгарська казка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Бідний чоловік і водяник, болгарська казка"