Читати книгу - "Жадібний лорд, ірландська казка"

Колись дуже давно в мальовничій долині височів розкішний палац. Усі землі, які можна було охопити оком, належали лорду, який тримав у страху всіх мешканців. Багатій змушував людей працювати за копійки. Бідолахи наймалися до жадібного пана, не маючи змоги заробити навіть на хліб родині. А пан із кожним днем ставав усе заможнішим.

Якось до палацу завітав селянин:

– Чи є у Вас робота?

«Чудова нагода надурити простака», – подумав хитрий лорд і відповів:

– Працівників вистачає... Ну, гаразд, візьму тебе, якщо за маленьку платню.

Замислившись, чоловік запропонував:

– Найміть на сім років. Замість грошей пообіцяйте стільки пшеничних зернин, скільки впіймаю ротом під час молотьби, а ще землю, щоб посіяти насіння, яке виросте за весь час. Як гадаєте, це багато?

Пан дуже добре знав звичку селян ловити ротом зерна, що вилітають з-під ціпа, й жувати їх під час роботи.

«Чудово, – радів лорд, потираючи руки, – цей недотепа працюватиме задарма сім років!»– Домовилися, – задоволено підсумував скупар.

Першого року чоловік упіймав рівно сім зернин, наступного – шість, на третій – п’ять. Потім чотири, три, дві. А останнього року – тільки одну.

Із кожної насінини виросло триста, потім триста разів по триста. Тому незабаром всі володіння жадібного пана були засіяні пшеницею робітника. А присоромленому лорду довелося залишити ті місця. Кажуть, він мандрує селами, наймаючись пастухом.